"13" грудня 2011 р.Справа № 14/205-ПН-10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.В. Сидоренко
суддів Л.О.Будішевської, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Войт К.В.
за участю представників сторін
від прокурора -Лянна О.А.
від Фонду державного майна -Гладкова Н.В.
від ПП ОСОБА_2 -не з'явились
від ПП ОСОБА_3 - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області
на рішення господарського суду Херсонської області від 07.12.2010
у справі №14/205-ПН-10
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
до Приватного підприємця ОСОБА_3.
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.12.2010 р. по справі (суддя Гридасов Ю.В.) позов приватного підприємця ОСОБА_2 (далі -ПП ОСОБА_2, Позивач) до приватного підприємця ОСОБА_3 (далі - ПП ОСОБА_3, Відповідач) про визнання права власності задоволений, визнано за ПП ОСОБА_2 право власності на приміщення магазину літ. „А”, загальною площею 60,1 кв. м. з прибудовою літ. „а”, загальною площею 4,7 кв. м. та ґанком, загальною площею 2,5 кв. м, що розташовані у АДРЕСА_1; витребувано у ПП ОСОБА_3 на користь ПП ОСОБА_2 згадані приміщення. Вказане рішення прийнято на підставі висновків суду про обґрунтованість позовних вимог, їх доведеність матеріалами справи та відповідність вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням заступник прокурора Херсонської області (далі -Прокурор, Скаржник) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України по Херсонській області (далі -Фонд) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, відмовивши ПП ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги Скаржник мотивує тим, що у ПП ОСОБА_3 не було законних підстав для передачі спірного приміщення в оренду і, відповідно, на укладення договору оренди з ПП ОСОБА_2
Апеляційною інстанцією до розгляду справи залучається Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (далі -Фонд) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Оскаржуваним рішенням господарського суду позов ПП ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_3 задоволено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для звернення ПП ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_3 з даним позовом про визнання права власності стало невиконання Відповідачем вимог укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень з правом викупу від 19.01.2009 р., а саме, ухилення Відповідача від укладення договору про перехід права власності на нерухоме майно до Позивача. В позовній заяві ПП ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на приміщення магазину літ. „А”, загальною площею 60,1 кв. м з прибудовою літ. „а” загальною площею 4,7 кв. м та ґанком загальною площею 2,5 кв. м, що розташовані у АДРЕСА_1; витребувати від ПП ОСОБА_3 на її (Позивача) користь зазначені вище приміщення.
Між тим, досліджуючи матеріали справи судова колегія встановила, що предметом укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень з правом викупу від 19.01.2009 р. були приміщення іншою загальною площею - лише 53,3 кв. м, що належали орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу № 192 від 06.05.2008 р., укладеному останнім з ОСОБА_4 В самому позові ПП ОСОБА_2 зазначається, що ним вже було розпочато реконструкцію та ремонт орендованого приміщення. Зважаючи на вищенаведене судова колегія приходить до висновку, що спірна будівля була змінена шляхом добудови.
Отже обґрунтування місцевим господарським судом в оскаржуваному рішення свого висновку про задоволенні позову в повному обсязі посиланням на положення ч. 1. ст. 328, ст. ст. 392, 387 ЦК України є помилковим, оскільки право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) набувається на підставах приписів ст. 331 ЦК, які, зокрема, передбачають необхідність введення його в експлуатацію та обов'язкову державну реєстрацію.
Наразі, в матеріалах справи знаходиться заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 15 квітня 2009 р. по справі 2-98/09 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області про визнання права власності. Відповідачем по зазначеній справі також, як і в даній справі, був ПП ОСОБА_3 Вказаним рішенням суд задовольнив позов Фонду в повному обсязі, визнав недійсним договір купівлі продажу № 1192 від 06.05.08 р. вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 53,3 кв. м, які знаходяться у АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 і ПП ОСОБА_3 та визнав право власності Фонду на вказані нежитлові приміщення.
Згідно вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, недодержання цієї вимоги під час вчинення правочину є підставою для визнання такого правочину нікчемним (недійсним), згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України; у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що, відповідно положень ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а за вимогами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; за приписами ст. 761 ЦК України право передання майна у найом має лише власник речі або особа, якій належать майнові права.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що ПП ОСОБА_3 а ні права власності, а ні повноважень щодо розпорядження спірним нерухомим майном не мав ні під час укладання між сторонами договору оренди нежитлових приміщень з правом викупу від 19.01.2009 р., ні під час розгляду спору судом. Отже підстави для задоволення позову ПП ОСОБА_2 були відсутні.
Зважаючи на вищенаведене апеляційна інстанція задовольняє апеляційну скаргу Прокурора. В позові ПП ОСОБА_2 слід відмовити.
Судові витрати, згідно приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 07.12.2010р. скасувати.
В позові відмовити
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Постанова підписана 16.12.2011 р..