01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 23/316
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів:
при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 27.08.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 р.
у справі № 23/316 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД»
про стягнення боргу в сумі 58 512, 74 грн.
21.05.2010 року до господарського суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» про стягнення з відповідача 53 592, 68 грн. боргу, 2 880, 78 грн. пені, 1 615, 11 грн. інфляційних втрат, 424, 17 грн. 3 % річних (а.с.4-6).
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2010 р. у справі № 23/316 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка лізинг» 53 592, 68 грн. боргу, 2 880, 78 грн. пені, 424, 17 3% річних, 1 308, 81 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с.60-63).
Рішення мотивоване неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 720/03/2007 від 22.03.2007 року у встановлені строки. Враховуючи приписи ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України та умови укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 424,17 грн. - 3% річних та 2 880,78 грн. пені. Суд першої інстанції зробивши перерахунок задовольнив інфляційні втрати у розмірі 1 308,81 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010р. у справі № 23/316 та постановити нове.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- заявник наголошує на тому, що позивач виразивши в Договорі лізингу грошове зобов'язання в умовних одиницях порушив вимоги статті 99 Конституції України, статтю 524 ЦК України, статті 179 - 181, 189, 198 ГК України та невірно визначив ціну Договору, у зв'язку з чим відповідач вважає, що сторони належним чином не погодили істотну умову Договору - ціну, що є підставою для визнання даного Договору неукладеним;
- відповідач посилаючись на приписи ч. 2 статті 198 ГК України та постанови КМУ № 1998 від 18.12.1998 року зазначає про те, що грошові зобов'язання учасників господарських правовідносин повинні виражатись у національній валюті, тобто у гривнях;
- апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що в Договорі не визначено за яким курсом НБУ гривні до долара США визначити розмір «умовних одиниць», що є порушенням ст. 806 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 року у справі № 23/316 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року у справі № 23/316 прийнято до провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В. (доповідач у справі) (а.с.66).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010року у справі № 23/316 зупинено апеляційне провадження у справі № 23/316 до вирішення пов'язаної з нею справи № 51/160 у Господарському суді міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка лізинг» про визнання договору фінансового лізингу № 720/03/2007 від 22.03.2007 року недійсним (а.с.88).
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2011року (а.с.92 ) справу передано на повторний автоматичний розподіл.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 року у справі 51/160 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 720/03/2007 року від 22.03.2007 року відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року у справі № 51/160 рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2010 року у справі 51/160 залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2011року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року у справі № 23/316 прийнято до провадження колегією суддів: Жук Г.А., Яковлєв М.Л.,Тарасенко К.В., поновлено апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 29.11.2011 року.(а.с.93)
В судове засідання 29.11.2011року представники сторін не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» (лізингоодержувач, відповідач у справі) було укладено Договір фінансового лізингу № 720/03/2007, згідно умов якого позивач зобов'язується придбати у власність транспортний засіб згідно із встановленою відповідачем специфікацією продавця (автомобілі DAЕWOO Sепs Ріск-Uр (чотири одиниці) та передати їх відповідачу без надання послуг з управління та технічної експлуатації в строкове платне користування, а відповідач - прийняти його на умовах встановлених даним Договором (п. 1.1 Договору).
Вартість майна складає суму еквівалентну 38 744 «у.е.», в т.ч ПДВ - 6 457,33 «у.е.», виражену у гривнях (п. 2.3 Договору).
Згідно п. 5.2 зазначеного Договору строк фінансового лізингу складається із періодів, які вказані у «Графі 1» Додатку № 1 до Договору.
Сторони погодили, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України і рівна одному долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.
Відповідно до п. 7.1.1 Договору «Курс 1» - курс, установлений НБУ для одного долара США на 22.03.2007р.; «Курс 2» - установлений НБУ для одного долара США на дату, встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1 до Договору).
Поточний лізинговий платіж, підлягаючій сплаті у гривнях, розраховується: сума лізингового платежу виражену в умовних одиницях згідно «графі 3» Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та «курсу 2». В погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях та розрахована: відповідна сума в умовних одиницях, вказана в «графі 4» Додатку № 1 та «курсу 1». Загальна сума лізингових платежів складає 55 519,90 умовних одиниць, в т. ч. ПДВ (п.п. 7.1.2, 7.3 Договору).
Відповідно до пункту 7.5 Договору розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу передбачений в Додатку № 1 до Договору. Відповідач зобов'язується сплачувати лізингові платежі в об'ємі та строки встановлені у графіку внесення платежів (п. 7.8 Договору).
Як було встановлено під час судового розгляду в суді І інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», на виконання умов згаданого Договору передав відповідачеві автомобілі DАWЕОО Sепs Ріск-Uр в кількості 4 одиниць, загальною вартістю 195 657,20 грн. (з ПДВ), а відповідач прийняв зазначені транспортні засоби, що підтверджується залученою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0000079 від 28.03.2007 року та копією довіреності № 998547 від 28.03.2007 року на отримання матеріальних цінностей.
Згадані документи обґрунтовано прийняті судом І інстанції у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов'язку за Договором № 720/03/2007 від 22.03.2007 року щодо передачі транспортних засобів відповідачеві згідно умов згаданого Договору.
Факт передачі позивачем транспортних засобів (автомобілі DАWЕОО Sепs Ріск-Uр в кількості 4 одиниць) визнається апеляційною інстанцією доведеним та не заперечується і з боку відповідача.
Згідно графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору від 22.03.2007р.) лізингові платежі за відшкодування вартості транспортних засобів та лізингові платежі за період з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року (32-й період - 959,41 у.е.; 33-й період - 952,80 у.е.; 34-й період - 946,19 у.е.; 35-й період - 939,58 у.е.; 36-й період - 932,97 у.е.; 37-й період - 926,36 у.е.; 38-й період - 919,75 у.е.), що складає 53 592, 68 грн.
Проте, відповідачем зазначені лізингові платежі сплачено не було, що не заперечується і з боку останнього.
Доказів погашення заборгованості у період з 01.10.2009 року по 30.04.2010 року за взяті в лізинг транспортні засоби відповідачем не було надано і під час апеляційного провадження. Власний розрахунок заборгованості відповідачем також не надано. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та відповідно до розрахунку позивача становить 53 592, 68 грн.
При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору лізингу, згідно якого, в силу ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, одна сторона (лізингодавець) передає, або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним у продавця відповідно до умов договору (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату. Даний договір може містити у собі елементи інших договорів, як то договору поставки, купівлі- продажу, найму, тощо.
Відносини між сторонами договору лізингу регулюються нормами ЦК України (§ 6 гл. 58), ГК України (§ 5 гл. 30) та Закону України «Про фінансовий лізинг». Однак, вважає за необхідність звернути увагу також і на норми ЦК України та ГК України, які регулюють загальні положення про зобов'язання (ст.ст. 509-625 ЦК України, ст.ст. 173-178 ГК України) та положення про договір, як домовленість сторін (ст.ст.626-654 ЦК України, ст.ст. 179-188 ГК України).
Згідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пункт 3 частини 2 статті 11 зазначеного Закону передбачає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 16 цього ж Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Предметом договору є передача в платне користування транспортних засобів, за які відповідач повинен сплачувати лізингові платежі. Саме сплата лізингових платежів формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують передачу транспортного засобу, тобто виконання позивачем своїх обов'язків є видаткова накладна № РН-0000079 від 28.03.2007 року та копія довіреності № 998547 від 28.03.2007 року на отримання матеріальних цінностей.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору (графік сплати лізингових платежів), сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору лізингові платежі не здійснював.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача - 53 592,68 грн. боргу за несвоєчасну сплату лізингових платежів згідно Договору фінансового лізингу від 22.03.2007 року № 720/03/2007.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2 880, 78 грн. пені, 1 615, 11 грн. інфляційних втрат, 424, 17 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу.
Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на викладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що зобов'язання відповідача зі сплати лізингових платежів виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем Договору від 22.03.2007р. № 720/03/2007, а відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не сплатив лізингові платежі у повному обсязі та у встановлений договором строк, Господарський суд міста Києва правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 308,81 грн. - інфляційних втрат та 424,17 грн. - 3% річних. При цьому, апеляційна інстанція погоджується з здійсненим судом першої інстанції перерахунком суми інфляційних втрат.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення 2 880,78 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду І інстанції про їх правомірність та обґрунтованість з огляду на наступне:
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до вимог п.п. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частина 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 9.5 Договору лізингу від 22.03.2007 року сторони погодили, що за несвоєчасне внесення платежів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежів.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 9.5 Договору, позовні вимоги в частині стягання 2 880,78 грн. пені, є правомірними, розмір та строки нарахування обґрунтованими.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в Договорі не визначено за яким курсом НБУ гривні до долара США потрібно визначати розмір «умовних одиниць» та грошові зобов'язання учасників господарських правовідносин повинні виражатись у гривнях, апеляційна інстанція визнає необґрунтованими з огляду на наступне:
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).
Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим, ч. З зазначеної статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч. 2 статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Частиною 1 статті 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом та актами валютного законодавства України.
Відповідно до статті 1 Постанови КМУ «Про удосконалення порядку формування цін» формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.
Як вірно зазначено судом І інстанції та вбачається зі змісту наведених норм чинного законодавства, ціна на оплату товару, послуг та робіт в Україні між резидентами України, які не мають права проводити розрахунки в іноземній валюті, мають бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, а їх формування, встановлення та застосування здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.
Як вбачається з пункту 7.1 Договору від 22.03.2007 року № 720/03/2007, валютою даного Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України і рівна одному долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.
Відповідно до п. 7.1.1 Договору «Курс 1» - курс, установлений НБУ для одного долара США на 22.03.2007р.; «Курс 2» - установлений НБУ для одного долара США на дату, встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1 до Договору). Поточний лізинговий платіж, підлягаючій сплаті у гривнях, розраховується: сума лізингового платежу виражену в умовних одиницях згідно «графі З» Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та «курсу 2». В погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях та розрахована: відповідна сума в умовних одиницях, вказана в «графі 4» Додатку № 1 та «курсу 1». Загальна сума лізингових платежів складає 55 519,90 умовних одиниць, в т. ч. ПДВ (п.п. 7.1.2, 7.3 Договору).
При цьому, нормами чинного законодавства України допускається визначення ціни договору на момент оплати виходячи із показників, які змінюються, і відповідно, врахування курсу долара США в порядку розрахунку ціни договору на момент його оплати є правомірним.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Апеляційною колегією встановлено, що Договір фінансового лізингу від 22.03.2007 року № 720/03/2007, є таким, що укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. Зміст зазначеного Договору не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Так, ТОВ «Ласка Лізинг» та ТОВ «Трейд Лайн ЛТД» мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладання Договору фінансового лізингу від 22.03.2007 року № 720/03/2007. При цьому, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а згаданий Договір вчинений у формі встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на наведені норми колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 880, 78 грн. пені, 1 308, 81 грн. інфляційних втрат, 424, 17 грн. 3 % річних.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/316 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайн ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/316 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 23/316 залишити без змін.
3. Справу № 23/316 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді