01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2011 № 13/03-12/1688
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Чекаленко І.М. - голова сільської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 13.09.2011р.
у справі № 13/03-12/1688
за позовом Державної екологічної інспекції в Черкаській області
до Хацьківської сільської ради
про стягнення 15253,22 грн.
Державна екологічна інспекція Черкаської області звернулася до господарського суду з позовом до Хацьківської сільської ради про стягнення 15253,22 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.09.2011р. у справі 13/03-12/1688 в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в Черкаській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги Державна екологічна інспекція в Черкаській області посилається на те, що Державною екологічною інспекцією в Черкаській області 15.03.2010 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Хацьківською сільською радою. Перевіркою дотримання вимог Водного Кодексу встановлено факт самовільного користування, тобто без відповідного дозволу.
За наслідками перевірки були складені акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.03.2010р., протокол про адміністративне правопорушення від 15.03.2010р. № 002114.
Перевіркою додержання вимог Водного Кодексу України встановлено факт самовільного водокористування, тобто без відповідного дозволу. Даний факт підтверджується листом Державного управління з охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області № 1797/03 від 15.04.2010р.
Згідно довідок наданих Хацьківською сільською радою від 17.03.2010 № 60/01-14, № 59/01-14, №62/01-14, № 61/01-14 за 2008 рік самовільно використано 732м3 підземної води, з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року - самовільно використано 780 м 3 підземної води, з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року 701 м3 підземної води, з 01.01.2010 року по 15.03.2010 року 243 м 3 підземної води , чим порушено вимоги ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, ст. ст. 16, 56 Кодексу України “Про надра”, відповідальність за що передбачена ст. 68 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”.
Апелянт зазначає, що Хацьківська сільська рада самовільно використовує підземну воду, завдавши матеріальну шкоду державі, згідно з розрахунком Державної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009р. №767/16783 - в сумі 15253,22 грн.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що розрахунок розміру збитків , завданих внаслідок самовільного використання води відповідачем за період з 01.01.2008р. по 31.08.2009р. позивач проводив згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.01.2002р. за № 44/6332, а за період використання з 01.09.2009р. по 15.03.2010р. - відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.09р. та зареєстрованої Мін'юстом України 14.08.09 №767/16783.
Розрахунок розміру збитків проведено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.01.2002р. за №44/6332, яка поширюється на порушення, вчинені на землях водного фонду. Проте земельні ділянки, на яких розміщуються свердловини, не відносяться до земель водного фонду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає, що розгляд справи можливий за відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне:
15 березня 2010р. Державною екологічною інспекцією в Черкаській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Хацьківською сільською радою, якою встановлено, що водопостачання в с. Хацьки Черкаського району Черкаської області здійснюється з трьох свердловин, об'єднаних глибинними насосами, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній, журнали первинної облікової документації типових форм не ведуться, чим порушено вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 16, 56 Кодексу України про надра. Фактів забруднення поверхневих та підземних вод не виявлено. За наслідками перевірки складено акт від 15.03.2010 року, протокол про адміністративне правопорушення №002114 від 15.03.2010 року стосовно сільського голови Брижатого П.Я.
Вимоги обґрунтовує положеннями ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та обов'язком винної особи повністю відшкодувати нанесену шкоду.
Акт перевірки екологічною інспекцією відповідача від 15.03.2010р. не містить жодного посилання та жодного доказу господарської діяльності сільської ради,. зафіксовано експлуатацію свердловин для забезпечення водою дитячого садка, школи та населення. Дії посадових осіб Державної екологічної інспекції відповідачем не оскаржувались.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №348757 і №348760, довідкиХацької сільської ради від 21.03.2011 №85/01-16 та схем на користування дві свердловини (№2 і №3) знаходяться в адміністративних межах Хацьківської сільради на землях житлової та громадської забудови і розміщені на території, закріпленій за Будинком культури (свердловини №2), та на території, закріпленій за ДНЗ «Берізка» (свердловина №3).
Доказів того, що вищеназвані свердловини та водогосподарські споруди знаходяться на землях водного фонду позивачем не надано.
На момент перевірки встановлено, що користування водою з 15.12.2009 року здійснюється без дозволу на спеціальне водокористування , що є порушенням ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України.
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.03.2010р. №002114 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 16.03.2010р. №001753 стосовно посадової особи - стосовно сільського голови Брижатого П.Я.
Згідно з довідками Хацьківської сільської ради за 2008, 2009 рік, січень-березень 2010 року було використано підземної води з трьох свердловин в кількості 2456м3.
Виходячи зі змісту повідомлення першого заступника начальника Державного управління охорони навколишнього середовища в Черкаській області від 15.04.2010р. №1797/03 дозвіл на спеціальне користування у Хацьківської сільської ради відсутній. Цей факт відповідачем не оспорюється.
Позивач зазначає, що відповідач самовільно використовує підземну воду, завдавши матеріальну шкоду державі, згідно з розрахунком Державної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009р. №767/16783 - в сумі 15253,22 грн. В зв'язку з чим, посилаючись на ст. 69 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, нанесену природним ресурсам України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, воно здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових та інших державних і громадських потреб.
За ст. 49 Водного кодексу України видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреб у воді, погодженого з державними органами. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно норм статті 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001, № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" спеціальне використання природних ресурсів здійснюється за наявності дозволу, що видається відповідним державним органом згідно з Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.92 N 459 (з подальшими змінами і доповненнями), за наявності заявки підприємства, а також документа, що засвідчує внесення плати.
Згідно з пунктом 8 названого Положення спори щодо відмови у погодженні клопотання або видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів вирішуються в порядку, передбаченому статтею 67 Закону. Тому у разі відмови у видачі такого дозволу або неодержання відповіді у встановлений термін від державного органу, який уповноважений видавати дозвіл, заінтересоване підприємство має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання названого органу видати такий дозвіл. Попереднє звернення зі скаргою до вищого за підпорядкованістю державного органу у такому випадку не є обов'язковим. Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути скасовано органом, який його видав. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід враховувати, зокрема, вимоги пункту 6 згаданого Положення, де встановлено вичерпний перелік підстав, з яких може бути скасовано дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів. Господарському суду слід у рішенні встановлювати строк для видачі дозволу.
Використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним. За змістом статей 68, 69 Закону заподіяні державі внаслідок такого використання збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів. Розмір цих збитків обчислюється на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик. ( п. 4.5.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 27.06.2001, № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").
Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 року N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.95 року за N 162/698 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Збитки при самовільному водокористуванні розраховуються відповідно до норм розділу 6 даної Методики.
Відповідно до п. 4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджених наказом Мінекобезпеки України N 37 від 18.05.95 р., з наступними змінами та зареєстрованого в Мінюсті України 01.06.95 р., шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме: самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спец водокористування.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме - статтею 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди.
Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно - ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.
Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необхідно залишити без задоволення.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду письмових доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог відповідача, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2011 року по справі № 13/03-12/1688 залишити без змін.
Матеріали справи № 13/03-12/1688 повернути Господарському суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді
30.11.11 (відправлено)