01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.11.2011 № 9/143б/74б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
за участю секретаря Карпюк О.С.,
представників:
від заявника - не з'явився,
від боржника - не з'явився,
від ТОВ “Український промисловий банк” - ОСОБА_1. (дов. від 27.12.2010),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (Банк)
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2011
у справі № 9/143б/74б (суддя Івченко С.М.)
за заявою Державної податкової інспекції у Корюківському районі Чернігівської області
до Приватного підприємства “Пакрей”
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.07.2011 справі № 9/143б/74б затверджено реєстр вимог кредиторів. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про припинення процедури ліквідації Приватного підприємства "Пакрей" та повернення до процедури розпорядження майном, про припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_2 Задоволено клопотання ліквідатора щодо зняття заборони на відчуження рухомого майна та зобов'язання реєстратора вилучити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Знято заборону на відчуження рухомого майна боржника.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу в частині відмови в задоволенні клопотання скаржника про припинення ліквідаційної процедури банкрута та повернення до процедури розпорядження майном, про припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_2, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити клопотання банку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” було прийнято до провадження.
Від Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Боржник, заявник та інші кредитори не використали наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні, про час та місце були повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення залучені до матеріалів справи).
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Банку, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.08.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства “Пакрей” з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону про банкрутство.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 17.08.2010 ПП “Пакрей” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду звіт і ліквідаційний баланс банкрута.
Банк звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 1401272,68 грн., в тому числі вимоги в розмірі 28989,35 грн., що забезпечені заставою, які внесені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів.
05.07.2011 Банк звернувся до господарського суду із клопотанням про припинення ліквідаційної процедури та повергнення до процедури розпорядження майном боржника та припинення повноважень ліквідатора ОСОБА_2
В обґрунтування клопотання, кредитор зазначив про наявність рухомого майна (автотранспортного засобу), яке належить на праві власності банкруту, що є підставою для припинення ліквідаційної процедури, введеній на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, та переходу до загальних процедур у справі про банкрутство. В порушення ч. 6 ст. 52 Закону про банкрутство ліквідатор не звертався до господарського суду із заявою про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, у ліквідаційній процедурі ліквідатором виявлено майно боржника, а саме у власності банкрута перебуває автомобіль марки ВАЗ 21099420, 2008 р.в., який переданий у заставу Банку на підставі договору застави № 22/ZКВ-08 від 18.06.2008.
Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону про банкрутство за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачений ч. 6 ст. 52 Закону про банкрутство - це право господарського суду, яке може бути реалізоване за заявою ліквідатора у ліквідаційній процедурі. При цьому, господарський суд має виходити з доцільності такого переходу з огляду на співвідношення виявленого майна та вимог кредиторів, які будуть задовольнятись за рахунок такого майна.
Відповідно до ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як було зазначено вище, банкруту на праві власності належить автомобіль марки ВАЗ 21099420, 2008 р.в., заставна вартість якого складає 7469 доларів США. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, вимоги кредиторів боржника сукупно складають 2845538,22 грн., що значно перевищує вартість майна, яке виявлено ліквідатором. Іншого майна банкрута не виявлено, підприємницька діяльність боржником фактично не ведеться, отже, перехід до загальних процедур банкрутства значно подовжить строк провадження у даній справі, що є недоцільним та суперечить ст.ст. 11, 15, 22 Закону про банкрутство.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором було подано клопотання про зняття заборон на відчуження майна банкрута. При цьому, зверненню до господарського суду передували письмові звернення до обтяжувача - ТОВ “Укрпромбанк” з проханням зняти заборони, також ліквідатор надавав Банку гарантію щодо направлення отриманих від реалізації заставного майна грошових коштів на задоволення вимог банку, забезпечених заставою.
Згідно ч. 1, 2 ст. 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому ст. 31 згаданого Закону. Майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а згідно ч.6 ст. 576 ЦК України предмет застави залишається у заставодавця.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ст. 12 згаданого Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство та діє до припинення провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону про банкрутство майно, яке є предметом застави, ліквідатором включено до складу ліквідаційної маси.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство господарський суд скасовує арешт накладений на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Оскільки існуюча заборона на реалізацію заставленого майна боржника перешкоджає проведенню передбачених законодавством ліквідаційних процедур та погашення заборгованості, забезпеченої заставою, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення клопотання ліквідатора шляхом зняття заборон на відчуження майна боржника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2011 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2011 у справі № 9/143б/74б залишити без змін.
3. Матеріали справи № 9/143б/74б повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді