донецький апеляційний господарський суд
19.12.2011
Постанова
Іменем України
19.12.2011 р. справа №13/5009/3540/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддівТатенко В.М.
Бойко І.А., Марченко О.А
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_6 довіреність від 20.06.2011р.
від відповідача:ОСОБА_4 довіреність 02.12.2011р.
від третьої особи:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція”, м. Київ
на рішення господарського судуЗапорозької області
від07.07.2011 року
по справі№ 13/5009/3540/11 (суддя: Серкіз В.Г..)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція”, м. Київ
проусунення перешкод у користуванні майном та стягнення 324'646,18 грн. неустойки
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Елефант-Запоріжжя», м. Запоріжжя
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, (далі -«Позивач») звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція»(далі -«Відповідач») про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом зобов'язання Відповідача виселитися з нежилих приміщень ІІ (Літ. А2-10, А3-2), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3 (частини 22, 22 нежилого приміщення ІІ загальною площею 144,4 м2., коридор № 28 приміщення ІІ площею 9,5 м2., кімната № 23 приміщення ІІ площею 40 м2., кімната № 24 приміщення ІІ площею 1,4 м2., кімната № 25 приміщення ІІ площею 2,1 м2) та -стягнення 324'646,18 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 30.04.2011р. по 07.07.2011р. із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.2011р. по справі № 13/5009/3540/11 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № б/н від 25.10.2007р. належним чином не виконав та у добровільному порядку орендоване ним приміщення не звільнив
Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права та процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.
Скаржник також вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги та залишено без належної оцінки той факт, що Відповідач неодноразово листами звертався до Позивача про готовність передати приміщення з призначенням відповідних дат та часу таких зустрічей, з подальшим підписанням акту приймання-передачі. Проте, жодного разу Позивач для прийняття спірного приміщення з оренди не з'являвся, не повідомляв про причини своєї неявки.
Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання пояснив, що спірне приміщення, на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 09.06.2009р., належить позивачу, як власнику, що підтвердив витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу -безпідставними.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Представник Відповідача частково підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі: наполягав на безпідставному нарахуванні та стягнені неустойки, що стосується іншої вимоги, то підтвердив, що сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) від 12.12.2011р. відносно повернення спірного приміщення.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2007р. між Третьою особою (орендодавець) та Відповідачем (орендар) був укладений договір оренди за № б/н (далі -«Договір оренди»).
Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в оренду, на весь строк оренди, частину нежилих приміщень II (Літ. А2-10, АЗ-2), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. З (частини 22, 22 нежилого приміщення II загальною площею 144,4 м2, коридор № 28 приміщення II площею 9,5 м2, кімната № 23 приміщення II площею 40 м2, кімната №24 приміщення II площею 1,4 м2, кімната № 25 приміщення II площею 2,1 кв.м), загальною площею 197,4 м2, згідно із технічною документацією, виготовленою Запорізьким МБТІ 19.01.2006 р.
Пунктом 2.1 договору оренди визначено, що строк оренди за цим договором розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень за формою, зазначеною у додатку 2 до цього договору та продовжується протягом 5 років від дати початку.
Розділом 3 договору визначена сума орендної плати, інших платежів та порядок внесення орендних платежів.
Відповідно до п. 3.1 договору починаючи з дати початку, орендар сплачує орендну плату за приміщення. Орендна плата включає плату за землю (земельний податок), а також всі податки та збори будь-якого характеру. Додатково орендар відшкодовує орендодавцю витрати орендодавця на комунальні послуги та послуги телефонного зв'язку.
Угодою про внесення змін до договору оренди від 12.02.2009р. сторонами були змінені певні умови договору, а саме пункт 3.4 договору оренди доповнено абзацом такого змісту: «На виключення з встановленого у цьому пункті правила, сторони домовилися, що протягом періоду з 01.02.2009 р. до 31.12.2009 р. Щомісячна орендна плата становить суму у гривнях, яка дорівнює еквіваленту 3'753,00 Євро, згідно з офіційним обмінним курсом української гривні до Євро, встановленим НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем».
Відповідно до п. 8.3 договору орендар має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарних дні до бажаної дати такого розірвання.
31.03.2010р. між Третьою особою та Позивачем був укладений договір «про відступлення права вимоги (цесії)»(далі -«Договір цесії»).
Згідно з п.1.1 Договору цесії Третя особа передає Позивачу належне Третій особі право вимоги у відповідності за Договором оренди, а Позивач приймає право вимоги виконання зобов'язань Відповідачем, які належать Третій особі за Договором оренди.
Пунктом 1.2 Договору цесії передбачено, що Позивач займає місце Третьої особи відносно права вимоги виконання Відповідачем зобов'язань, що виникли згідно основного договору, в т.ч., але не виключно:
· вимоги щодо сплати заборгованості по орендній платі за користування нежитловими приміщеннями, що складає 182'722,60 грн.;
· вимоги щодо відшкодування вартості комунальних послуг;
· вимоги щодо виконання інших зобов'язань боржника перед первісним кредитором.
Відповідно п. 2 Договору цесії до Позивача переходять усі права належні Третій особі, відповідно до умов Договору оренди.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу («ГК») України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічний припис міститься й у ч.1 ст.759 Цивільного кодексу («ЦК») України, за якою за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтю 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Відповідно до п. 8.3 Договору орендар має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарних дні до бажаної дати такого розірвання.
Відповідно до п.6 Договору оренди «права та обов'язки орендаря», п.п.6.1.4 п.6 встановлює, що після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового розірвання орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю приміщення у належному стані, не гіршому, ніж на дату отримання від орендодавця.
Підпункт 2.3 п.2 Договору оренди передбачає, що після закінчення або дострокового припинення строку оренди, орендар повертає орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі(повернення) приміщень, складеним за формою зазначеною у додатку 3 до цього договору. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження . З моменту підписання акту приймання-передачі припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.
Відповідачем на адресу Позивача та Третьої особи з посиланням на п. 8.3 Договору оренди було направлено повідомлення від 31.01.2011р. № 01 (а.с.73). з пропозицією про розірвання цього договору. В цьому ж повідомленні також вказувалось про те, що користування орендованими приміщеннями припиняється з 29.04.2011р.
Повідомленням від 12.04.2011р. № 61(а.с.30)., Позивач не заперечував проти припинення Договору оренди з 29.04.2011р., з призначенням дати зустрічі на 29.04.2011р. для підписання акту приймання-передачі (повернення) нежитлових приміщень.
Відтак, слід вважати, що Договір оренди припинився саме з 29.04.2011р.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач орендоване приміщення не звільнив.
Обґрунтовуючи спірне рішення щодо усунення перешкод для Позивача у користуванні майном суд першої інстанції послався на норми ст.ст. 328, 386, 387, 391 ЦК України, які регулюють питання набуття права власності на майно та -способів захисту цього права
Правом на звернення з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном за приписами ст.. 391 ЦК України наділений виключно власник цього майна.
Доданими до матеріалів справи документами позивач підтвердив, що на момент звернення з позовом він був власником спірного приміщення. Відтак, рішення господарського суду в частині задоволення позову щодо усунення перешкод у користуванні майном є обґрунтованим.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача неустойки, встановленої ст.. 785 ЦК України -апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про її обґрунтованість та вважає такий висновок не обґрунтованим та передчасним.
Як зазначалося вище, сторонами було узгоджено, що Договір оренди припинився з 29.04.2011р. і саме на цей час сторони обумовили дату зустрічі для сумісного огляду орендованих приміщень та -підписання відповідного акту приймання-передачі (повернення) нежитлових приміщень, як це обумовлено п. 2.3. Договору оренди.
Однак, 29.04.2011р. Позивач для прийняття спірних приміщень з оренди -не з'явився.
Матеріали справи містять доказ направлення в подальшому Відповідачем листів із запрошенням Позивача сумісного огляду орендованих приміщень та -підписання відповідного акту приймання-передачі (повернення) нежитлових приміщень (а.с. 47-72). Ігноруючи ці запрошення Позивач для прийняття приміщення від Відповідача не з'являвся, поважних причин не явки не повідомив.
Виходячи з умов п. 2.3. Договору оренди та приписів ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Ігнорування власне Позивачем приписів зазначених норм унеможливило своєчасне повернення Відповідачем спірного приміщення з оренди.
Приписи статті 613 Цивільного кодексу України встановлюють, що Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
За ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Виходячи з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин апеляційний суд не вбачає в діях Відповідача порушення зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна, адже останній вжив усіх необхідних заходів для виконання цього обов'язку.
При перевірці оскаржуваного рішення апеляційним судом не було встановлено порушення місцевим судом норм процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України усі судові витрати відносяться на Позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2011 року по справі № 13/5009/3540/11 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція»неустойки у розмірі 324'646,18 грн. - скасувати
В іншій частині рішення залишити без змін.
Головуючий суддя:В.М. Татенко
Судді:І.А. Бойко
О.А. Марченко
Надруковано примірників:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - третій особі
1 - у справу;
1 - ГСЗО;
1 -ДАГС