донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.12.2011 р. справа №18/160/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Кододової О.В.
суддівАзарової З.П.
Малашкевича С.А.
при секретарі Коломієць С.О.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю)
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс», м. Київ
на рішення господарського судуЛуганської області від 23 вересня 2011року (повний тест складений та підписаний 28.09.2011р.)
у справі№18/160/2011 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс», м. Київ
доПублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 505281,60грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс», м. Київ звернулось з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області про стягнення 505281,60грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23 вересня 2011року (повний текст рішення складений та підписаний 28.09.2011року) у справі №18/160/2011 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення боргу за продукцію поставлену в період з 31.08.2007року по 17.01.2008року заявлені позивачем після спливу позовної давності, щодо останньої поставки строк позовної давності сплив 17.01.2011року. Поставка продукції за накладною від 23.04.2009року №109, як було вказано вище, оплачена відповідачем 09.04.2009року (передоплата), і тому, до цих відносин позовна давність не застосовується. Також судом першої інстанції встановлено, що поставка продукції (вказаної у позовній заяві) здійснювалася позивачем не за договором, укладеним з відповідачем у спрощений спосіб, а на підставі договору (у виді єдиного документу) від 23.05.2007року №027/1-1276 та додаткових угод до нього від 17.07.2007року №3 та від 09.02.2009року №6.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс», м. Київ не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення від 23.09.2011року. Скаржник зазначає, що часткова оплата товару відповідачем по рахункам від 28.11.2007року №СФ-1366 на суму 1299,60грн. та рахунку від 03.12.2007року №СФ-1153 на суму 4766,40грн. є останньою дією відповідача, яку він вчинив 23.04.2009року згідно видаткової накладної №109 документально визнавши існування заборгованості з 2007року. Тому, на думку відповідача, саме від 23.04.2009року необхідно починати відлік позовної давності по заборгованості відповідача перед позивачем.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 12 грудня 2011року просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:
Як стверджує позивач (скаржник) між ним та відповідачем було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб в порядку, передбаченому ст.181 Господарського кодексу України.
На підставі вищезазначеного договору позивач у період з 31 серпня 2007року по 23 квітня 2009року поставив відповідачу товар, а саме: датчики рівня, демпфери, клапанні блоки та інше, всього на загальну суму 505281,60грн. Позивач зазначає, що строк виконання відповідачем свого обов'язку оплатити отриманий товар умовами договору не визначався.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №11/а від 11.05.2011року (а.с.30) щодо виконання зобов'язання з оплати отриманого товару на загальну суму 960945,12грн. Зазначена вимога була направлена на адресу відповідача 18 травня 2011року.
Як вбачається з матеріалів справи між тими ж сторонами 23 травня 2007року був укладений договір, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язаний поставити продукцію, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити Метран -55 загальною кількістю 19шт. на загальну суму 80450,21грн. у тому числі ПДВ 13408,37грн.
Додатковою угодою №3 від 17 липня 2007року до вищезазначеного договору визначено перелік продукції що постачальник зобов'язаний поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію ЗАТ «ПГ «Метран»рік випуску 2007. Сума додаткової угоди складає 557964,00грн., в тому числі ПДВ -20% - 92994,00грн.
09 січня 2008року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №6 до договору №027/1-1276 від 23.05.2007року, за умовами якої постачальник зобов'язаний поставити наступну продукцію, а покупець прийняти та оплатити: продукцію ЗАТ «ПГ «Метран»рік випуску 2007. Сума додаткової угоди складає 6006,00грн., в тому числі ПДВ -20% - 1011,00грн.
Відповідно до укладених додаткових угод відповідач зобов'язується оплатити поставлену позивачем продукцію шляхом внесення передоплати : передплата -60%, друга частина передплати у розмірі 40% протягом 5 банківських днів після отримання повідомлення до відвантаження, яке повинно бути направлено на адресу покупця не пізніше 50 днів після перерахування першої частини передплати у розмірі 60%. Відповідно до п.5 додаткових угод , строк поставки -60 календарних днів з моменту перерахування передплати у розмірі 60%.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-1062 від 09.07.2007року на суму 557964,00грн., №СФ-1153 від 03.12.2007року на суму 4766,40грн., №СФ-1366 від 28.11.2007року на суму 1299,60грн., всього на загальну суму 564030,00грн.
Відповідно до видаткових накладних № РН-0000417 від 31.08.2007року на загальну суму 17761,20грн., №РН-0000535 від 22.10.2007року на загальну суму 39956,40грн., №РН-0000570 від 31.10.2007року на суму 258627,60грн., №РН-0000598 від 15.11.2007року на загальну суму 42378,00грн., №РН-0000589 від 12.11.2007року на загальну суму 60540,00грн., №РН-0000639 від 30.11.2007року на загальну суму 18162,00грн., №РН-0000668 від 10.12.2007року, №РН-0000703 від 29.12.2007року на суму 38944,80грн., №РН-0000021 від 17.01.2008року на загальну суму 4766,40грн., №РН-0000109 від 23.04.2009року на суму 1299,60грн. Всього товару поставлено на загальну суму 505281,60грн. Зазначені видаткові накладні мають посилання на рахунки-фактури №СФ-1062, №СФ-1153, №СФ-1366. Видаткові накладні містять найменування продукції, її кількість і вартість саме ту, яка вказана у договорі від 23.05.2007 № 027/1-1276 та додаткових угодах до нього від 17.07.2007 № 3 та від 09.02.2009 № 6.
Позивачем до позовної заяви додано копії довіреностей серії ЯНЮ №041062, серії ЯОВ №706969, серії ЯОВ №707146, серії ЯРВ №707146, серії ЯОВ №707833, серії ЯОД №904500, серії ЯОВ №710234, серії ЯОВ №710311, серії КС №49, серії ЯОВ №70760 (а.с.20-29)
Господарським судом першої інстанції вірно зроблений висновок, з яким погоджується апеляційна інстанція, що матеріалами справи підтверджуються, що поставка продукції (вказаної у позовній заяві) здійснювалася позивачем не за договором, укладеним з відповідачем у спрощений спосіб, а на підставі договору від 23.05.2007року № 027/1-1276 та додаткових угод до нього від 17.07.2007року № 3 та від 09.02.2009року № 6. У той час позивачем заявлені вимоги в межах стягнення заборгованості за договором поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (який набув чинності з 01 січня 2004 року), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У даному випадку строк виконання відповідачем свого зобов'язання сторонами у договорі не визначений. Відповідно, право пред'явити вимогу до відповідача про оплату продукції, у позивача виникло безпосередньо після її поставки відповідачу.
За приписами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Перебіг позовної давності щодо заявлених позивачем вимог починається від дня у який була здійснена поставка продукції відповідачу, тобто з 31.08.2007року (щодо накладної № 417), з 22.10.2007року (щодо накладної № 535) і так далі до останньої накладної, яка повністю не оплачена відповідачем, тобто з 17.01.2008року (щодо накладної № 21).
Позов подано позивачем до господарського суду 22 серпня 2011року.
Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином вірним є висновок місцевого суду, що позовні вимоги про стягнення боргу за продукцію поставлену в період з 31.08.2007року по 17.01.2008року, заявлені позивачем після спливу позовної давності ( щодо останньої поставки строк позовної давності сплив 17.01.2011року), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відтак господарським судом Луганської області правомірно було застосовано позовну давність в частині позовних вимог про стягнення 499215,60грн.
Крім того, як вже зазначалося раніше матеріалами справи підтверджується, що поставка продукції (вказаної у позовній заяві) здійснювалася позивачем не за договором, укладеним з відповідачем у спрощений спосіб, а на підставі договору від 23.05.2007року № 027/1-1276 та додаткових угод до нього від 17.07.2007року № 3 та від 09.02.2009року № 6 (який не є предметом позову), у той час коли позивачем заявлені вимоги за договором, укладеним з відповідачем у спрощений спосіб, що унеможливлює вихід суду за межі підстав позову та є додатковою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що продукція, поставлена відповідачу за накладними від 17.01.2008року №21 на суму 4766,40 грн. та від 23.04.2009року № 109 на суму 1299,60 грн. була оплачена відповідачем платіжними дорученнями від 10.01.2008року № 492 та від 09.04.2009року № 4617 (а.с.88-89)
Таким чином господарським судом Луганської області правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 1299,60 грн. по оплаті продукції, поставленої за накладною від 23.04.2009року № 109, та боргу в сумі 4766,40 грн. по оплаті продукції, поставленої за накладною від 17.02.2008року № 21.
Посилання скаржника у скарзі на те, що часткова оплата товару відповідачем по рахункам від 28.11.2007року №СФ-1366 на суму 1299,60грн. та рахунку від 03.12.2007року №СФ-1153 на суму 4766,40грн. є останньою дією відповідача, яку він вчинив 23.04.2009року згідно видаткової накладної №109 документально визнавши існування заборгованості з 2007року, тому, саме від 23.04.2009року необхідно починати відлік позовної давності по заборгованості відповідача перед позивачем, колегією апеляційної інстанції до уваги не приймається за тих підстав, що заборгованість за накладною від 23.04.2009року №109 сплачена відповідачем, як виконання зобов'язання за договором №027/1-1276 від 23.05.2007року у той час коли позовні вимоги заявлені в межах договору поставки у спрощений спосіб.
Представник позивача у судовому засіданні пропонував надати додаткові угоди до договору №027/1-1276, апеляційним судом відхилено клопотання позивача за тих підстав, що дані угоди не були предметом дослідження у суді першої інстанції, крім того позовні вимоги ґрунтуються не на договорі до якого укладено ці додаткові угоди, а на правочині у спрощений спосіб.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин та враховуючи недоведеність факту наявності заборгованості відповідача за договором поставки товару у спрощений спосіб, апеляційна інстанція погоджується з господарським судом Луганської області щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відтак рішення господарського суду Луганської області від 23 вересня 2011року (повний тест складений та підписаний 28.09.2011р.) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс»без задоволення.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 23 вересня 2011року (повний тест складений та підписаний 28.09.2011р.) у справі 18/160/2011-залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 23 вересня 2011року (повний тест складений та підписаний 28.09.2011р.) у справі 18/160/2011- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Малашкевич С.А.
Надруковано 5 екз.: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .