донецький апеляційний господарський суд
13.12.2011
Постанова
Іменем України
12.12.2011 р. справа №21/116
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівТатенко В.М.
Бойко І.А., Марченко О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 довіреність №380 від 03.03.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 довіреність №б/н від 11.10.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез
на рішення господарського судуДонецької області
від15.11.2011р.
по справі№ 21/116 (суддя: Матюхін В.І.)
за позовомСтатутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез
простягнення 10'970,00 грн. штрафу
Статутне територіально-галузеве об'єднання Південна залізниця м. Харків (далі по тексту -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез (далі по тексту -«Відповідач») штрафу у розмірі 10'970,00 грн. за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 50329713.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2011р. у справі № 21/116 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що Відповідачем було порушено норми Статуту залізниць України (далі -«Статут») щодо правильності заповнення залізничної накладної.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011р. у справі № 21/116 скасувати повністю, прийняти нове рішення або, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, -прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до 5'810,00 грн.
Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду, посилаючись на те, що господарським судом неповно з'ясовані та досліджені обставини справи, які мають істотне значення для об'єктивного винесення рішення по даній справі, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права щодо обсягів відповідальності зазначеного правопорушення.
Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якій звернувся з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу -безпідставними.
Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено з не додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга -такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
31.03.2011р., відповідно до накладної № 50329713, зі станції Пелігіївський Донецької залізниці Відповідачем здійснено відправлення вагону №68779479 з вантажем - антариц (у вологому стані) до станції Лиман Південної залізниці, одержувач - Зміївська ТЕС.
При прибутті спірного вагону на станцію призначення - Лиман Південної залізниці, на вимогу одержувача, при переважуванні вагону на тензометриних 200-тонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній № 50329713 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні. Виявилось: вага нетто 68'530 кг, брутто 90'130 кг, вага тари (з брусу) 21'600 кг., що менше проти даних залізничної накладної на 2'470 кг.
На підставі наведеного було складено комерційний акт АА №060085/180 від 01.04.2011р. (а.с.8), підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці: начальником станції, прийомоздавальником, агентом ком., з боку одержувача -вагарем Зміївської ТЕС.
На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем на відповідача нарахований штраф у сумі 10'970,00 грн. із розрахунку: 2194,00 грн. (тариф) х 5.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі -«Статут»), накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон № 68779479 - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Пунктом 22 "Правила видачі вантажів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Так, згідно Правил перевезення вантажів, пункту 4, розділу 28 "Правила складання актів" (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855), комерційного акту АА № 034596/111 від 24.04.2011 (а.с.12) контрольне переважування спірного вагону проводилось на тензометриних 200-тонних вагах, тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно з п.5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
За таких обставин колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.
Втім, апеляційний суд не може погодитись з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення суми штрафу.
Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафу суд першої інстанції виходив з того, що:
- розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у суду не має;
- відповідач не довів винятковість випадку;
- ст.122 Статуту не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажоодержувача;
- вірно зазначати у перевізних документах масу вантажу є обов'язком вантажовідправника, який передбачений нормативними актами, а не зобов'язанням у розумінні ст.173 Господарського кодексу України і глави 47 Цивільного кодексу України.
Проте:
- Статут, як акт Кабінету Міністрів України, є складовою частиною інших норм цивільного та господарського законодавства. Відтак -не має по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів привілейованого статусу;
- про «…винятковість випадку…»йдеться лише у нормі процесуального права, яка також не має привілейованого статусу у порявнінні з нормами матеріального права. До того ж п 3 статті 83 ГПК України не містить приписів, що наявність чи відсутність винятковості має доводити Відповідач.
Відтак, висновок місцевого суду про не можливість зменшення суми штрафу, визначеного ст.ст. 118, 122 Статут на думку апеляційного суду є помилковим. Таким чином, зважаючи на те, що порушення з боку Відповідача не завдало збитків Позивачу (іншого Позивачем суду не доведено), враховуючи приписи ст.. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу за зазначене порушення на 50% та стягнути з Відповідача на користь Позивача штраф у сумі 5'485,00 грн.
Що стосується інших заперечень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст..49 ГПК України державне мито при зверненні з позовною заявою по справі, судовий збір за подання апеляційної скарги слід віднести на відповідача, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», м. Торез задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011 року по справі № 21/116 -змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 32131749) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця (код ЄДРПОУ 01072763) 5485 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, 109,70грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. - відшкодування оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Доручити господарському суду Донецької області видати наказ про примусове виконання Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011р у справі № 21/116, оформивши його у відповідності до приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Головуючий суддя:В.М. Татенко
Судді:І.А. Бойко
О.А. Марченко
Надруковано примірників:
1 -позивачу;
1 -відповідачу;
1 -у справу;
1 -ГСДО;
1 -ДАГС