Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" грудня 2011 р. Справа № 5023/9360/11
вх. № 9360/11
Суддя господарського суду Яризько В.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов.)
3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2 (дов.) 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", м. Маріуполь 3-я особа < Текст >
до ДП "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 11702,07 грн.
Позивач, ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ДП "Завод ім.В.О. Малишева", про стягнення інфляційних втрат у сумі 9194,49 грн. та 3% річних у сумі 2507,58 грн., які нараховані у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов контракту № 24 СБ від 08.02.2002р., що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2005р. по справі № 29/136-05, яке не виконано відповідачем до теперішнього часу.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що 13.07.2011 року господарським судом Харківської області винесено ухвалу по справі № 5023/5719/11 про порушення провадження у справі щодо визнання ДП "Завод імені В.О. Малишева" банкрутом. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" п. 9 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Станом на сьогоднішній день справа не закрита та знаходиться у судовому провадженні, мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано. Відповідач вважає, що передбачені ст. 625 ЦК України санкції є спеціальними видами відповідальності, встановленими законом за порушення грошового зобов'язання, а отже не можуть нараховуватись та стягуватись в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
8 лютого 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Азов", правонаступником якого є ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та Державним підприємством "Завод імені Малишева" був укладений контракт № 24 СБ (далі Контракт), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався поставити товар -піддизельні рами по кресленню 10Д100.55.001 СБ, у кількості 70 од. вартістю 9049,46 грн. за одиницю, маса 1 од. - 2477 кг., на умовах, викладених у цьому контракті (п. 1.1 Контракту), а відповідач, відповідно, зобов'язався оплатити і прийняти товар.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2005р. по справі № 29/136-05 за позовом ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" до ДП "Завод ім.В.О. Малишева" про стягнення 27469,41 грн. встановлено, що ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" виконало свої зобов'язання за контактом № 24 СБ від 08.02.2002р. та поставило на адресу ДП "Завод імені Малишева" товар. Однак відповідач не виконав свої зобов'язання в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 19544,40 грн.
Вказана сума заборгованості, а також нараховані на неї інфляційні втрати та 3% річних стягнуті з ДП "Завод імені Малишева" на користь ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2005 р. по справі № 29/136-05.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідач до теперішнього часу не виконав рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2005 р. по справі № 29/136-05, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем складає 19544,00 грн. основного боргу, 6215,26 грн. витрат від інфляції, 1709,75 грн. річних, що не заперечується відповідачем.
Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідач не здійснив оплату отриманого товару, то зобов'язання з оплати поставленого товару, виконання якого було предметом спору у справі 29/136-05 господарського суду Харківської області, не припинились.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем.
Позиція відповідача стосовного того, що інфляційні втрати та 3% річних не можуть бути стягнуті під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є помилковою, оскільки виходячи з положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання, в зв'язку з чим дія мораторію на них не розповсюджується. Аналогічна позиція викладена в постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. по справі № 37/403, від 27.04.2011р. по справі № 4/721-43/371.
Позивачем зроблений розрахунок інфляційних витрат за період з жовтня 2008р. по серпень 2011р., сума яких складає 9194,49 грн., та 3 % річних за період з 01.10.2008р. по 01.10.2011р., сума яких складає 2507,58 грн.
Вказані нарахування зроблені на суму 27862,10 грн., тобто на всю суму, яка стягнута рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2005 р. по справі № 29/136-05, в тому числі і на інфляційні втрати та 3% річних, які стягнуті рішенням суду за період з 16.04.2002р. по 20.03.2005р., однак таке нарахування суперечить нормам діючого законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачено право нарахування інфляційних втрат та 3% річних на раніше нараховані інфляційні втрати та 3% річних, а статтею 625 ЦК України передбачено право нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання, яким є сума основного боргу в розмірі 19544,40 грн.
Таким чином на суму заборгованості 19544,40 грн. інфляційні втрати за період з жовтня 2008р. по серпень 2011р. складають 6739,60 грн., а 3% річних за період з 01.10.2008р. по 01.10.2011р. складають 1760,20 грн., а отже саме ці суми підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд < Текст >
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Завод імені Малишева" (вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61001, р/р 26002000113470 в філії ПАТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618, код 14315629) на користь Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (пл.Машинобудівників, 1, м. Маріуполь, 87535, код 20355550) інфляційні втрати в сумі 6739,60 грн., 3% річних у сумі 1760,20 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Яризько В.О.
Повний текст рішення підписаний 12.12.2011р.