Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2011 р. Справа № 5023/8809/11
вх. № 8809/11
Суддя господарського суду Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, за дов.
відповідача - ОСОБА_3 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків 3-я особа < Текст >
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів у розмірі 6028,06 грн.
Розглядаються вимоги КП "Міський інформаційний центр" про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості за щомісячне користування місцем за Договором №4539 від 15.12.10р. у розмірі 2071,68 грн., пені в сумі 189,52 грн., неустойки за прострочення повернення місця у розмірі 3145,20 грн., витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 618,77 грн., витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 2,89 грн., а також зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м.Харків, пр-т Косіора, 136/8.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи квитанцію від 26.10.2011 року №158 про сплату суми основного боргу у розмірі 2071,68 грн.
Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
15 грудня 2010 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (далі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - Відповідач) було укладено договір № 4539 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).
Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01 січня 2011 року до Договору, Позивач надав в експлуатацію Відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - щит на фасаді (320х2,50х1), за адресою: м. Харків, пр-т Косіора, 136/8 строком з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року (п.1.4 Договору), а користувач (відповідач) прийняв місце, згідно Додатку № 1 до вказаного договору, у кількості 1.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до умов договору №4539 від 15.12.2010р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1., 4.5. та додатку № 1 до зазначеного договору, відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 374,40 грн., у тому числі ПДВ.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надані у користування місця, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 2071,68 грн. за період з січня 2011 року по червень 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 2071,68 грн., після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується квитанцією від 26.10.2011 року №158, яка долучена до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2071,68 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
06 червня 2011 року на адресу відповідача позивачем було направлено повідомлення (вих.№2383) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за Договором та про припинення дії спірного Договору через 10 днів з дати відправлення даного письмового повідомлення.
Таким чином, станом на 16.06.2011 року договір №4539 від 15.12.2010 року припинив свою дію.
Розділом 8 договору а саме: п. 8.1. Договору передбачено, що він припиняє свою дію:
за згодою сторін;
якщо “Користувач" не платить, несвоєчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місцями;
якщо місця, надані в користування за цим договором, вибули з комунальної власності або земельна ділянка, на якій знаходяться місця була надана в оренду або постійне користування (в частині конкретних місць);
якщо “Користувач" повернув “КП”усі місця, надані в користування за цим Договором;
якщо “Користувач" не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором протягом строку на який було встановлено пріоритет;
по закінченню строку дії Договору;
у випадку припинення діяльності однієї із сторін Договору без правонаступництва;
погіршення “Користувачем" місць, які передані йому, або їх утримання у неналежному стані;
в інших випадках, передбачених законодавством.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за користування місцем не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором №4505 від 13.12.2010р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Позивачем нараховано пеню в сумі 189,52 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування “Користувач" сплачує “КП”неустойку у розмірі 7% від розміру плати за користування неповернутим місцем, встановленої Додатком №1 цього договору (з ПДВ), за кожен день затримки повернення вказаного місця. Оскільки відповідач повинен був станом на 16.06.2011 року повернути позивачу на підставі акту прийому - передачі вищевказане місце, але в порушення вимог договору не здійснив повернення вищевказаного місця, позивачем нараховано 7% неустойки в розмірі 3145,20 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів за користування місцем у строк, встановлений договором, нараховані позивачем пеня за неповну сплату платежів в сумі 189,52 грн. та неустойка за прострочення повернення місця за вищевказаним договором в розмірі 3145,20 грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, відповідно до п.п. а) п. 2.3. "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток до рішення 45 сесії Харківської міської ради "Про затвердження Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" від 23.06.2010р. № 184/10), спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно до п. 2.4 "Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток до рішення 45 сесії Харківської міської ради "Про затвердження Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" від 23.06.2010р. № 184/10), демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється балансоутримувачем місць, особою, уповноваженою на надання місць у користування.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.5. «Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності» (Додаток до рішення 45 сесії ХМР «Про затвердження Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності» від 23.06.2010р. № 184/10): « Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється після направлення власнику або користувачу спеціальної конструкції (далі - власник спеціальної конструкції) припису (повідомлення) з вимогою усунути порушення договірних зобов'язань, у випадках, передбачених підпунктом а) п. 2.3. цього Порядку, за наказами особи, уповноваженої на надання місць».
Відповідно до абз.3 п.2.8. «Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності»: «Після проведення демонтажу організація, що проводила демонтаж, складає калькуляцію витрат, пов'язаних з демонтажем рекламних засобів».
Відповідно до п.п.а) п.3.1.1. Договору №4539 від 15.12.2010р.: « КП має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 цього Договору».
11.02.2011 року на адресу Відповідача було направлено повідомлення №9780 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за Договором №4539 від 15.12.2010р., та попередженням про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення спеціальна конструкція буде демонтована Позивачем з подальшим покладенням на Відповідача витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції та її зберіганням.
Таким чином, відповідно до «Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності», відповідно до умов спірного Договору та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МІЦ" від 13.04.2011 року №57-Д, Позивач 26 травня 2011 року здійснив демонтаж спеціальної конструкції: щит на фасаді (3,20x2,50x1) за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 136/8, у зв'язку з чим, Позивач поніс збитки у розмірі - 618,77 грн., що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 26.05.2011 року, рахунком-фактурою №СФД-000044 від 27.05.2011р., калькуляцією витрат надання послуг та виконання робіт, розрахунком витрат.
Також, відповідно до п.3.1. «Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності»: «Демонтовані спеціальні конструкції зберігаються у спеціально відведених для цього місцях 9сховищах, складах тощо».
Відповідно до п.3.2. «Порядку демонтажу та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності»: «Власник спеціальної конструкції або його представник має право на повернення демонтованої спеціальної конструкції після відшкодування вимушених витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальної конструкції та її зберіганням на підставі таких документів: заяви про повернення демонтованої спеціальної конструкції; документа, зо підтверджує право особи на одержання демонтованої спеціальної конструкції».
Таким чином, Відповідач повинен відшкодувати Позивачеві витрати, понесені ним за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі - 2 грн. 89 коп., що підтверджується рахунком - фактурою №СФХ-000075 від 19.07.2011 р., калькуляцією витрат послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено матеріалами справи, станом на 16 червня 2011 року Договір № 4539 від 15.12.2010 р. вважається таким, що припинив свою дію.
Відповідно до п.5.1. Договору "Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, "Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється "Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками "КП" та "Користувача".
Відповідно до п.5.2 Договору "Місця вважаються фактично повернутими "КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".
Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов діючого законодавства України та умов договору відповідачем після припинення дії Договору не повернуто за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування.
Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як встановлено вище, договір № 4539 від 15.12.2010 року припинив свою дію, проте, відповідач у встановленому договором порядку та строки після припинення дії договору не передав за актом приймання-передачі надане в користування місце, в судовому порядку інше не спростував, за таких обставин, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності та було надане відповідачу для розміщення спеціальної конструкції за адресою: м. Харків, пр-т Косіора,136/8, являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526 ЦК України, ст.22, 33, 43, 44 - 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України,- < Текст >
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ „Банк Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код 32135675) - пені за неповну сплату платежів у розмірі 189,52 грн., неустойку за прострочення повернення місця у розмірі 3145,20 грн., витрати на повернення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 618,77 грн., витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 2,89 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,0 грн.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр - т. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі Акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр-т Косіора, 136/8.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за щомісячне користування місцем у розмірі 2071,68 грн. припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суддя (підпис< Текст > Прохоров С.А.
повний текст виготовлено та підписано судом 12.12.2011 року