Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2011 р. Справа № 5023/8954/11
вх. № 8954/11
Суддя господарського суду Суярко Т.Д.
при секретарі судового засідання Філіппова В.С.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. №66-01-16/129 від 27.07.11р.
відповдіача - Родіонова Т.К. - директор ТОВ "НВП"Корд" - нак.№1-ОК від 12.01.09р. 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Корд" м.Харків 3-я особа < Текст >
про розірвання договору та стягнення коштів
Позивач - НТУ "Харківський Політехнічний інститут" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "НВП "Корд" 110096,36 грн. заборгованості по відшкодуванню земельного податку, а також про розірвання договору оренди №42 від 01.05.99р., укладеного між позивачем та відповідачем, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань за вказаним договором.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що у нього відсутній обов"язок щодо сплати земельного податку, оскільки він не є власником орендованих приміщень, а є їх орендарем.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01.05.99р. між Харківським державним політехнічним університетом (правонаступником якого є позивач - НТУ "Харківський Політехнічний інститут") - Орендодавець та Державним навчально-виробничим підприємством "Корд" (правонаступником якого є відповідач - ТОВ "НВП "Корд") - Орендар, було укладено договір оренди №42, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку №1 "Гігант" за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 79/1, загальною площею 882,4 кв.м., з метою розміщення центру оздоровчої і медико-соціальної реабілітації інвалідів.
Вказане приміщення було фактично передано Орендареві 01.05.99р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі (арк.с.16, т.1).
Згідно п.9.1. Договору, його укладено на 20 років з 01.05.99р. по 01.05.19р.
Пунктами 3.1-3.4 Договору сторони визначили розмір орендної плати, умови його перегляду, а також відповідальність за порушення зобов"язання щодо сплати орендної плати.
В подальшому, Додатковими угодами №1 від 10.02.03р. №2 від 21.06.07р., сторони вносили зміни до вказаного договору щодо розміру, строків та порядку сплати орендної плати.
Згідно п.4.2.-4.3 Договору, Орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, також окремо сплачувати земельний податок згідно з діючим законодавством.
Однак, як вказує позивач, відповідач не належним чином виконує свої зобов"язання по сплаті земельного податку пропорційно займаній площі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по відшкодуванню земельного податку за період з 2007 року по 2011 рік у сумі 110096,36 грн.
Направлені відповідачеві листи (разом з актами звірки) (№66-07-22/91 від 22.07.11р. та №66-07-22/141 від 07.11.11р.) з проханням погасити існуючу заборгованість по відшкодуванню земельного податку залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.
Станом на момент прийняття рішення у даній справі доказів погашення відповідачем заборгованості по сплаті земельного податку за період з 2007 року по 2011 рік у сумі 110096,36 грн. сторонами не надано, у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях представник відповідача заперечував проти наявності у нього обов"язку відшкодовувати позивачеві земельний податок.
Як свідчить наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок позовних вимог (арк.с.70-89, т.1), земельний податок нараховано відповідачеві пропорційно площі орендованих ним приміщень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно зі ст.13 Закону України "Про плату за землю" (який діяв станом на момент початку нарахування відповідачеві земельного податку, стягнення заборгованості по якому є предметом розгляду даної справи - 2007 рік), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За приписами ч.4 ст.14 Закону України "Про плату за землю", за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст.15 Закону України "Про плату за землю").
Аналогічні положення щодо обов"язку сплати земельного податку та порядку його нарахування та сплати, містяться також й у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.11р.
Так, згідно ст.286.6 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Таким чином, укладеним між сторонами договором та наведеними вище нормами чинного законодавства та підтверджується наявність у відповідача, як орендаря нежитлових приміщень, обов"язку з відшкодування позивачеві земельного податку пропорційно площі орендованих приміщень.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з договору оренди №42 від 01.05.99р., сторонами не було визначено строку сплати земельного податку.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимога щодо виконання боржником зобов"язання з відшкодування земельного податку була направлена відповідачеві разом з актом звірки листом №66-07-22/91 від 22.07.11р. (арк.с.30, т.1), тому суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобовязання з відшкодування земельного податку станом на момент розгляду даної справи у розумінні ст. 530 ЦК України є таким, що настав.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 110096,36 грн., суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по земельному податку в сумі 110096,36 грн.
Розглянувши позовні вимоги в частині розірвання договору оренди №42 від 01.05.99р., мотивовані посиланням на ст.782 ЦК України та порушенням відповідачем зобов"язань щодо відшкодування земельного податку, що призводить до істотного порушення прав позивача, суд зазначає наступне.
Згідно п.9.3.-9.4 Договору, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається. Договір може бути розівраний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду та у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ст.651 ЦК України).
Мотивуючи вимогу про розірвання договору, позивач посилається на невиконання з боку відповідача зобовязань по відшкодуванню земельного податку у строки та у розмірах, що передбачені договором, що завдає значної шкоди майновим інтересам позивача.
Втім, суд вважає вказані твердження позивача, що визначені ним у якості підстав для розірвання договору, такими, що позбавлені правового підгрунття та не можуть слугувати підставою для розірвання договору з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, сторонами не було визначено строку сплати земельного податку, а з вимогою про сплату земельного податку за період з 2007 по 2011 роки позивач звернувся до відповідача лише 22.07.11р. (лист №66-07-22/91, арк.с.30, т.1). Доказів на підтвердження факту звернення з вимогою до відповідача в строк до 22.07.11р. позивачем не надано.
За таких обставин, враховуючи тривалість порушення відповідачем прав позивача щодо отримання відшкодування земельного податку, а також те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку була задоволена судом, і, таким чином, захищене право позивача на отримання вказаної плати, констатуючи відсутність істотного порушення відповідачем умов договору, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, таких як розумність та добросовісність (ст.3 ЦК України), обовязковість договору для виконання його сторонами, суд не вбачає підстав для розірвання договору оренди №42 від 01.05.99р. з огляду на порушення відповідачем зобовязань з відшкодування земельного податку на момент розгляду даної справи.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне. Чинне законодавство передбачає, що суд здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів господарюючих субєктів у спосіб, встановлений договором або законом. Способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів присвячені ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Метою судового захисту та одночасно його призначенням - є відновлення порушених прав. Не допускається використання такого способу захисту прав, що не призводить до їх відновлення. В цьому контексті суд зазначає, що права позивача на отримання відшкодування земельного податку, порушенням яких мотивовані позовні вимоги, можуть бути відновлені шляхом стягнення даної заборгованості. Позивачем в ході розгляду даної справи не обгрунтовано необхідності застосування такого способу захисту його права на отримання відшкодування земельного податку як припинення правовідношення.
Також не можуть бути підставою для розірвання спірного договору й положення ст. 782 ЦК України, на які посилається позивач у позовній заяві мотивуючи позовні вимоги.
Згідно ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
З огляду на положення вказаної статті, суд проходить до висновку, що ними визначено право орендодавця відмовитись від договору оренди, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому право на таку відмову реалізується орендодавцем шляхом направлення орендареві відповідного повідомлення і, з моменту його отримання орендарем, договір вважається розірваним.
Суд констатує, що за своєю правовою природою плата за користування річчю та відшкодування земельного податку є різними платежами.
Доказів на підтвердження відмови позивача від договору в порядку ст.782 ЦК України, як і доказів не внесення відповідачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд позивачем не надано.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди з підстав, визначених позивачем у позовній заяві.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі", ст. 286.6 Податкового кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 626, 651, 652, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
< Текст >
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-виробниче підприємство "Корд" (61024, м.Харків, вул.Римарська, 13, літ.2-Г, код 21184731) на користь Національного технічного цніверситету "Харківський політехнічний інститут" (61002, м.Харків, вул.Фрунзе, 21, код 02071180) 110096,36 грн. боргу по земельному податку, 1100,96 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в позові відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Суярко Т.Д.
Повний текст рішення по справі №№5023/8954/11 складено та підписано 12.12.11р.