Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/8894/11 (н.р. 5023/2468/11)
вх. номер 8894/11
Суддя Господарського суду Харківської області Тихий П.В. < Текст >
при секретарі Михайлюк В.Ю.
позивача - Загребельний М.С.
відповідача - не з"явився
3-ї особи СДПІ - ОСОБА_1
3-ї особи КРУ - Василенко Г.В.
розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Харкові
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Контрольно ревізійне управління в Харківській області
до ПП "Донком", м. Харків
про визнання недійсним правочину
Акціонерна компанія «Харківобленерго» звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства «Донком» про визнання договору підряду №2/14/12 від 14.12.2010 р. недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2011 р. у справі №5023/2468/11 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р., за наслідками розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові, рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2011 р. скасовано, прийнято нове рішення,яким в позові відмовлено з інших підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2011 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 р. у справі №5023/2468/11 та рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2011 р. у справі №5023/2468/11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Справі було присвоєно новий номер №5023/8894/11.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Харкові.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2011 р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Контрольно-ревізійне управління в Харківській області.
09.11.11р. від позивача надійшло клопотання про призначення по справі судово будівеньно-технічної експертизи.
Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Із заявлених позивачем вимог в позові та з обставин, викладених в клопотанні, не вбачається, що вони не можуть бути доведені сторонами за допомогою інших засобів доказування, та те, що вирішення питання про ці обставини, їх наявність чи відсутність належить до сфери спеціальних знань, та належать до кола питань, що вирішуються експертизою.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Третя особа, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові зазначає, що перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що оспорюваний правочин є нікчемним, оскільки встановлено, що укладення договору не було спрямовано на реальне настання правових наслідків.
Третя особа, Контрольно-ревізійного управління в Харківській області полягається на розсуд суду.
Вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи та враховуючи обов"язкові вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України, суд встановив наступне:
Позивач, АК «Харківобленерго», звернувся до суду з позовом про визнання правочину за договором підряду №2/14/12 від 14.12.2010 р. укладеного між АК «Харківобленерго» та ПП «Донком» недійсним.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що на його адресу надійшов лист-запит від 11.03.2011р. за №3098/10/43-015 від СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про надання даних по взаємовідносинам з підприємством ПП «Донком». За результатами моніторингу та аналізу податкової звітності АК «Харківобленерго», СПДІ встановлено невідповідність задекларованих АК «Харківобоенерго» показників даним податкової звітності ПП «Донком». Наведене свідчить про те, що ПП «Донком» брав участь у податкових схемах з сумнівними суб'єктами підприємницької діяльності. У випадку недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин має бути визнаний недійсним.
Судом встановлено, що 14.12.2010 р. між АК «Харківобленерго» та ПП «Донком» був укладений договір підряду №2/14/12.
Предметом договору було те, що підрядник - ПП «Донком» зобов'язується у 2010-2011 році власними чи залученими силами зі своїх матеріалів та матеріалів Замовника - АК «Харківобленерго» виконати для останнього роботи з будівництва «ПС 110/35/10 кВ «ДЕРГАЧІ» із заходами ПЛ 110 кВ, 35 кВ та ПЛ 110 кВ Перемога-Дергачі. Завершення будівництва», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.
У разі придбання обладнання підрядником за рахунок авансу, оформлення операції здійснюється згідно з листом Держбуду України №7/7-284 від 10.04.01.
Загальна вартість договору становить 129 199 998,00грн. (сто двадцять дев'ять мільйонів сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 21 533 333, 00грн.
Судом встановлено, що вказаний договір складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України та підписано двома сторонами.
Відповідно до умов спірного договору були складені видаткові та податкові накладні.
Також, були підписані акти здачі-приймання виконаних робіт.
Факт розрахунків між позивачем та відповідачем підтверджується банківськими виписками.
Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.
За приписом ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України - «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України - «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».
Відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, - «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку».
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України - «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».
Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами або однією зі сторін. Доказам вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р.).
Третьою особою, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не надано доказів звернення до правоохоронних органів, доказів наявності вини певних осіб, яка виражається в намірі порушити встановлений законом порядок сторонами правочину або однією із сторін, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Суд зазначає, що п. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, ПП «Донком» виконало свої обов'язки перед АК «Харківобленерго» за цивільно-правовим договором належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Представлені позивачем до суду матеріали, свідчать, що вищезазначений договір був підписаний сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до ст. 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору.
Надані до матеріалів справи документи складені відповідно до вимог діючого законодавства України.
За таких підстав, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6,8,19,124,129 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення по справі судової експертизи.
В позові відмовити повністю.
Суддя Тихий П.В.
< Текст >