Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" грудня 2011 р. Справа № 5023/8814/11
вх. № 8814/11
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 3-ї особи < Текст > відповідача - не з*явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа < Текст >
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів в сумі 14491,08 грн.
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 ( позивач) просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 ( відповідача) суму основного боргу 9113,82 грн., пені 5377,26 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки за № 23 від 12.08.11 року у відповідності до якого позивач поставив відповідачеві посуд на суму 9113,82 грн., яка відповідачем оплачена не була.
Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Провадження у справі зупинялось в зв*язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що 12.08.11 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки ( а.с.11-13).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до якого позивач зобов*язався продати відповідачеві посуд, а відповідач - прийняти та оплатити товар ( п.1.1. договору). Моментом поставки являється дата підписання наданих відповідачем видаткової накладної або товаро-транспортної накладної ,транспортної компанії,яка здійснює доставку товару від позивача до відповідача ( п. 2.2. договору). Сторони домовились, що товар поставляється на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів ( п.2.3. договору). Ціна товару до моменту виставлення рахунка може змінюватися в одностороньому порядку за цініціативою позивача в разі прийняття нових нормативних актів, які суттєво впливають на формування ціни на даний товар, а також в разі зміни позивачем статусу платника податку або збору. Ціни на товар, які вказані в рахунку діють до тих пір, пока здійснюються розрахунки ( п.2.4 договору). Оплата товару здійснюється відповідачем на підставі рахунку, на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів, на поточний рахунок позивача або шляхом внесення грошових коштів в касу.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, за таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору стягується сума основного боргу в розмірі 9113,82 грн.
Щодо стягнення пені в сумі 9114.00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
ЦК України неустойці, зокрема пені, виділено окремий параграф 2 в главі 49 «Забезпечення виконання зобов'язань», Господарський кодекс України містить главу «Штрафні та оперативно-господарські санкції», в якій регулюються норми щодо пені. Крім того, 22 листопада 1996 р. Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Проте у відповідності до п. 1 ст. 231 ГК України, в якому наголошується, що закон стосовно окремих видів зобов'язань може визначати розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Так, грошові зобов'язання, а саме: про відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, і оскільки існує ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», є всі підстави вважати, що грошові зобов'язання - це саме той окремий вид зобов'язань (про який йдеться в ст. 231 ГК України), штрафні санкції за порушення яких встановлені законом та не змінюються за погодженням сторін.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо наголошується про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто розмір пені, не повинен перевищувати подвійної облікової ставки розмір пені, встановлений сторонами у договорі, чи розмір пені, що підлягає стягненню.
Однак, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частина 6 статті 232 цього Кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, розмір пені, передбачений сторонами у пункті 4.2 договору [1% від суми прострочення, ] від 12.08.2011 №23, отже нарахування пені на заборгованість повинна проводитися виходячи із умов договору.
На підставі викладеного пеня підлягає задоволенню в сумі 9114,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,82-85 ГПК України. суд
< Текст >
Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 п/р НОМЕР_3 в АКІБ "УкрСіббанк" МФО НОМЕР_4) суму основного боргу 9113,82 грн., пеню 9114,00 грн, державне мито 219,65 грн., та 236 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Лаврова Л.С.
рішення підписане 06.12.11 року.