"11" листопада 2011 р.Справа № 1/93/5022-1253/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Чопко Ю.О. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Кам"янка-Дніпровська Запорізької області, вул.. Шевченка,101
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1
про стягнення 5412 грн. 47 коп.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_4, довіреність № ВММ 054363 від 25.01.10 р.
Відповідача : ОСОБА_5, довіреність № 531334 від 01.07.11 р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 -1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідних клопотань технічна фіксація судового засідання не здійснюється.
Суть справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, м. Кам"янка-Дніпровська Запорізької області, вул. Шевченка,101 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 - 5412 грн. 47 коп., з яких 4512 грн.44 коп. сума основного боргу по оплаті поверх нормативного простою автомобілю, 305 грн.31 коп. сума інфляційних виплат, 103 грн.11 коп. проценти від простроченої суми, 532 грн.71 коп. пені.
Ухвалою господарського суду від 14.09.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 28.10.2011р. на 14 год. 30 хв. Згідно ухвали суду від 28.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2011р. в зв"язку з неявкою представника відповідача.
31.10.2011р. позивачем подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог № 24.10.2011г., якою просить збільшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 4512 грн.44 коп. -суму основного боргу, 245 грн.95 коп. суму інфляційних витрат, 124 грн.62 коп. проценти від простроченої суми, 643 грн.86 коп. пені та 428 грн.45 коп. збитків.
07.11.2011р. позивачем подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог № 31.10.2011г., якою просить збільшити позовні вимоги в частині стягнення збитків та стягнути з відповідача 889 грн.85 коп. збитків.
Розглянувши заяви позивача про збільшення позовних вимог, враховуючи, що такі подані останнім відповідно до вимог ст.22 ГПК України, до прийняття рішення у справі, а тому приймаються судом і спір вирішується відповідно до збільшених позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечує повністю. Договір вважає таким, що не підписувався зі сторони відповідача. Пояснив, що транспортне перевезення здійснювалося на підставі замовлення, яке передбачало погодження всіх істотних умов. Договір сторони мали намір підписати, але умови не задовольняли сторони. Крім того, як слідує із змісту акту приймання виконаних робіт від 04.11.2010р., який підписаний сторонами, будь-яких претензій один до одного сторони не мають. Також зазначає, що позивачем, в порушення вимог ст.315 ГК України пропущено встановлений законом строк за звернення до суду у спорах, які випливають з вантажних перевезень. В зв"язку з вищезазначеним, а також із спливом строку позовної давності, який застосовується до транспортних перевезень, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Щодо тверджень відповідача про те, що договір не був підписаний, повідомив, що замовленні є посилання на договір. Щодо застосування ст.315 ГК України заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази, господарський суд відмовляє в задоволенні позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627 і 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
14 жовтня 2010 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, (позивач), який діяв на підставі Свідоцтва, з однієї сторони, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, яка діяла на підставі Свідоцтва, з другої сторони, було укладено Договір про транспортне експедитування в міжнародному сполученні (надалі -Договір).
У відповідності до умов даного Договору позивач (Перевізник по Договору) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором надати відповідачу (Експедитор по Договору) послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (1.1), а відповідач, в свою чергу, зобов"язувався проводити оплату виставлених рахунків за виконання перевезення по узгодженим ставкам та штрафним санкціям не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунків на оплату, з долученням оригіналів накладних СМR з відміткою про доставку вантажу (п.3.3).
Сторони п.4.1. Договору узгодили, що сторона, яка порушила свої зобов"язання по даному Договору зобов"язана без зволікання усунути порушення з повідомленням другої сторони про виниклі порушення. Зокрема, п.2.1.7. Договору передбачено, що нормативним часом на розвантаження/розмитнення автомобіля необхідно вважати 24 години, а саме 12 годин на розмитнення та 12 годин на розвантаження автомобіля. Разом з тим, якщо автотранспорт " Перевізника" простоює, очікуючи розмитнення/розвантаження (завантаження), тобто час розмитнення/розвантаження, замитнення/завантаження перевищує 24 години "Експедитор" (відповідач по справі) оплачує штраф "Перевізнику" (позивачу по справі) штраф в розмірі 50 євро по території України за кожен розпочатий день простою та по території Європи 100 євро за кожен розпочатий день простою (п. 4.3.1 Договору).
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається зі змісту даного Договору, він по своїй правовій природі є договором перевезення вантажів. Взаємовідносини згідно даного договору регулюються Главою 64 ЦК України і Главою 32 Господарського кодексу України і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Факт укладення між сторонами договору перевезення підтвердив представник позивача в судовому засіданні 11 листопада 2011р., про що зазначено в протоколі судового засідання (а.с. 123-124).
В силу ст. 307 Господарського кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На виконання умов Договору між позивачем та відповідачем було укладене транспортне замовлення № IUA-01/10/10-01 до Договору від 14.10.2010р. про транспортне експедирування в міжнародному сполученні, а саме адреса завантаження: - Італія 30020 MARCON(VE), Via ALTA 10,80 CAP ARREGHINI та адреса розвантаження на два замовника: 1-й : Україна, м. Київ, вул. Саперно- Слобідська,8, пом. 315; 2-й : України, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського,150Г.
Як стверджує позивач в позовній заяві та його повноважний представник в судовому засіданні, ним в повній мірі виконані умови Договору та, зокрема, виконано транспортне замовлення № IUA-01/10/10-01, а саме: транспортний автомобіль VOLVO02501 РВ, п/п 02185РВ було завантажено на території Італії 30020 MARCON(VE), Via ALTA 10,80 CAP ARREGHINI в строк, зазначений в замовленні, а саме 19-21.10.2010р., що підтверджується митними деклараціями, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи. Вантаж у відповідності до первинних документів, було доставлено вчасно на митний термінал м. Києва. Однак, як слідує з матеріалів справи, розмитнення вантажу відбулося із затримкою, а саме:
- 26.10.2010р. 01год.02хв. заїзд з вантажем на митний термінал, про що є відмітка в разовій перепустці № ПР-060434 від 26.10.2010р.;
- 27.10.2010р. 14.год.40хв. закінчення процедури розмитнення вантажу, про що є відмітка в разовій перепустці № ПР-060434 від 26.10.2010р.;
- 27.10.2010р. 19 год.00хв. закінчення розвантаження автомобілю, про що є відмітка в митній декларації, графа 24.
В зв"язку з затримкою митного оформлення вантажу, позивачем ("Перевізником") було подано до органів регіональної митної служби заявку про продовження терміну доставки вантажу до м. Кривий Ріг, яка була задоволена заступником начальника регіональної митниці та строк доставки товарів внаслідок митного оформлення консолідованого вантажу було продовжено до 30.10.2010р.
Про затримку митного оформлення вантажу не з вини позивача, останнім було повідомлено відповідача в письмовій формі шляхом факсимільного зв"язку, а саме листом за № 27/10/2010р., в якому позивач, в зв"язку з виниклою проблемою не з його вини, зобов"язувався доставити вантаж в Кривий Ріг 29.10.2010р.
Як слідує з матеріалів справи, позивач прибув на митний термінал в м. Кривий Ріг 29.10.2010р. о 00год.16хв. і лише 04.11.2010р. о 18год.50хв.він виїхав з митного терміналу після закінчення розмитнення вантажу.
Таким чином, як виходить з наявних матеріалів справи, понаднормовий простій автомобіля в м. Київ склав 2 дні, а в м. Кривий Ріг 6 днів, а отже із врахуванням п.2.1.7. Договору, де передбачено, що нормативним часом на розвантаження/розмитнення автомобіля необхідно вважати 24 години, а саме 12 годин на розмитнення та 12 годин на розвантаження автомобіля а також із врахування п.4.3.1, де сторонами узгоджено, що в разі простою автотранспорту "Перевізника", очікуючи розмитнення/розвантаження (завантаження), тобто коли час розмитнення/розвантаження, замитнення/завантаження перевищує 24 години "Експедитор" (відповідач по справі) оплачує "Перевізнику" (позивачу по справі) штраф в розмірі 50 євро по території України за кожен розпочатий день простою (п. 4.3.1 Договору), а отже із розрахунку 8 днів простою на територій України відповідач повинен сплатити позивачу 4512 грн.44 коп. (із врахуванням курсу НБУ євро до гривні станом на 05.11.2010р.)
Позивачем на підставі вищезазначеного виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 05/11 від 05.11.2011р. для оплати понаднормового простою автомобілю, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
Що стосується суми фрахту за міжнародне перевезення згідно замовлення № IUA-01/10/10-01 в розмірі 46371 грн.00 коп., то таке оплачене відповідачем без зволікань та претензій, що підтверджується виданим прибутковим касовим ордером № 01 від 27.10.2010р., що свідчить про належне виконання зі сторони позивача своїх зобов"язань згідно замовлення IUA-01/10/10-01.
В матеріалах справи (а.с. 47 ) знаходиться акт приймання виконаних робіт від 04.11.2010р., підписаний повноважними представниками обох сторін та завірений їх печатками, в якому зазначено, що сторони претензій один до одного не мають.
Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 01 від 27.12.2010р. з вимогою щодо оплати понаднормового простою автомобілю у відповідності до пунктів 2.1.7 та 4.3.4 Договору про транспортне експедирування в міжнародному сполученні від 14.10.2010р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
До сфери вантажних перевезень можливим є застосування досудового порядку реаліза ції господарсько-правової відповідальності. Він спрямований на подання вантажовідправни ком або вантажоодержувачем на адресу перевізника претензії з метою безпосереднього вре гулювання спору. Претензійний порядок передбачає подання претензії особою, яка має на це право, до особи, яка уповноважена її розглядати, в установлений строк з додаванням документів, що підтверджують заявлені вимоги. Заявлені вимоги зазначених суб'єктів господарювання мають бути пред'явлені шляхом додавання до претензії перевізних документів (коносамент, накладна) та інших документів, що складаються під час здійснення процесу перевезення вантажу і спрямовані на підтвердження претензійних вимог (комерційні акти, акти загальної форми, експертні висновки, путьовий лист тощо).
Підставами для подання позовів до суду з метою вирішення спорів щодо перевезень вантажів є: -відхилення претензії протягом строку, встановленого для її розгляду; - неодержання відповіді на претензію у строк, встановлений для її розгляду.
Статтею 7 ГПК України встановлено місячний строк для розгляду претензії. В матеріалах справи (а.с. 39) міститься копія претензії від 27.12.2010р., надісланої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3. З врахуванням часу поштового обігу претензія повинна була бути отримана на початку січня 2011р, строк на її розгляд скінчився, відповідно, на початку лютого 2011р. Саме з цього часу виникло в позивача право на позов в розумінні ч.1 ст. 261 ЦК України. Статтею 315, ч.5 ГК України встановлено шестимісячний строк пред"явлення позовів, що випливають з перевезення. Отже, строк позовної давності сплив на початку серпня 2011р. У той же час, як свідчить відмітка Тернопільського господарського суду на позовній заяві (а.с. 6 ), позов було подано до господарського суду 13 вересня 2011р., отже, з пропуском строку позовної давності.
В силу положень ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача через ігнорування вимог статей 7,8 ГПК України, де встановлено обов"язок розглянути претензію і письмово повідомити заявника про результати такого розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32, 34, 36, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) судові витрати в частині сплати державного мита в розмірі 102 (сто дві) грн. рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. рівно.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом десяти днів з дня складання повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлений 23 листопада 2011р.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8875
Суддя Ю.О. Чопко