29.11.11 Справа №5021/1776/2011.
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О.,
при секретарі Щербак С.В.,
за участю представників сторін:
кредиторів - ПАТ «Сумигаз» - ОСОБА_1. (дов. №30/427 від 28.12.2010р.), ДПІ в м.Суми - ОСОБА_2. (дов. №95465/9/10-008 від 28.11.2011р.), ОСОБА_3 (дов. №73355/9/10-008 від 13.09.2011р.), ПАТ «Укрсиббанк» - ОСОБА_4 (дов. №5492 від 30.12.2010р.)
ліквідатор - Хижняк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №5021/1776/2011
за заявою - голови ліквідаційної комісії Торгового дому «Соболь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про банкрутство Торгового дому «Соболь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Суми, вул. Чернігівська, 3, ід. код 21124054),
встановив:
У листопаді 2011 року до суду звернувся ліквідатор Хижняк В.О. з клопотанням про затвердження порядку продажу майна банкрута та встановлення додаткової винагороди ліквідатору у розмірі 5% від суми проданих активів.
25.11.2011р. від кредитора - ДПІ в м.Суми надійшло клопотання про відмову в задоволенні клопотання ліквідатора та перехід до загальних судових процедур банкрутства у справі.
В судовому засіданні ліквідатор підтримує заявлене клопотання.
В судовому засіданні представник ДПІ в.Суми заперечує проти клопотання ліквідатора та просить суд перейти до загальних судових процедур банкрутства у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ліквідатора та представників кредиторів, суд встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.08.2011р. було порушено провадження у справі № 5021/1776/2011 за заявою голови ліквідаційної комісії Торгового дому «Соболь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про банкрутство Торгового дому «Соболь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до вимог статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою господарського суду Сумської області від 01.09.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Хижняка В.О.
Положеннями ч. 2 статті 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) встановлено, що для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.
Згідно з ч.1 статті 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Отже, зазначеними нормами прямо передбачено погодження дій ліквідатора щодо реалізації майна банкрута з комітетом кредиторів, у тому числі і дій щодо оцінки майна, складу, умов та строків придбання майна боржника.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постанові №01-14-01/5636 від 30.08.2011р.
Разом з тим, ліквідатором не надано суду доказів розгляду комітетом кредиторів порядку реалізації майна банкрута, у тому числі і дій щодо оцінки майна, складу, умов та строків придбання майна.
Тому, у суду відсутні правові підстави для затвердження зазначеного порядку.
Щодо встановлення додаткової винагороди ліквідатору у розмірі 5% від суми проданих активів, то суд зазначає, що відповідно до ч. 10-14 статті 3-1 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.
Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.
Отже, зазначеними нормами передбачено затвердження судом додаткової винагороди ліквідатора лише після встановлення її комітетом кредиторів. Суд наголошує, що встановлення додаткової винагороди є правом кредиторів, а не їх обов'язком.
Разом з тим, в порушення вимог закону ліквідатор самостійно визначив собі розмір додаткової винагороди у 5% від проданих активів і просить суд її затвердити.
Такі вимоги ліквідатора прямо суперечать вимогам законодавства та задоволенню не підлягають.
Тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ліквідатора щодо затвердження додаткової винагороди.
Враховуючи вищевикладене, клопотання ДПІ в м.Суми від 25.11.2011р. в частині незатвердження ліквідатору додаткової винагороди підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання ДПІ в м.Суми від 25.11.2011р. в частині переходу до загальних судових процедур банкрутства у справі, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 статті 52 Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Стаття 52 Закону, яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника» передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Стаття 51 Закону має назву «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника що ліквідується власником» передбачає спеціальні норми, які застосовуються при банкрутстві боржника, що ліквідується власником.
Отже, перехід до загальних судових процедур передбачений у справі про банкрутство відсутнього боржника у разі виявлення майна банкрута.
Провадження ж у даній справі здійснюється з урахуванням вимог передбачених статтею 51 Закону, яка не передбачає переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство.
Також суд зазначає, що у справі провадження по якій здійснюється на підставі статті 51 Закону не може виникати обставин передбачених статтею 52 Закону щодо виявлення майна банкрута, які є підставою для переходу до загальної процедури, оскільки в процедурі банкрутства передбаченій статтею 51 Закону все майно вже виявлено і оцінено до порушення справи про банкрутство.
У разі якщо кредитор не згоден з діями ліквідатора щодо внесення до реєстру вимог інших кредиторів, проведення оцінки майна боржника, тощо, він має право оскаржити зазначені дії до господарського суду.
У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевказане, у суду відсутні правові підстави для переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, а тому клопотання кредитора в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями, 3-1, 16, 24, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
1. Клопотання ДПІ в м.Суми від 25.11.2011р. в частині незатвердження ліквідатору додаткової винагороди - задовольнити.
2. У задоволенні клопотання ліквідатора Хижняка В.О. про затвердження порядку продажу майна банкрута та встановлення додаткової винагороди ліквідатору у розмірі 5% від суми проданих активів - відмовити.
3. У задоволенні клопотання ДПІ в м.Суми від 25.11.2011р. в частині переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство - відмовити.
4. Зобов'язати ліквідатора Хижняка В.О. виконати вимоги статей 16, 26-30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
5. Копію даної ухвали надіслати кредиторам, ліквідатору.
Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова