23.11.11
Справа № 13/293-09нр.
Господарський суд Сумської області у складі: головуючий суддя Моїсеєнко В.М., судді Соп'яненко О.Ю., судді Лущик М.С., при секретарі судового засідання Даніловій Т.А., розглянувши матеріали справи:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СКД”, м. Суми
До відповідача: Управління освіти і науки Сумської міської ради, м. Суми
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, м. Суми
За участю прокурора Сумської області, який представляє інтереси держави в особі Управління освіти і науки Сумської міської ради
про стягнення 462 962 грн. 87 коп.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Данильченко А.М., Литвиненко В.О.
третя особа: не з'явився
прокурор: Яковенко В.В.
Суть спору: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю “СКД” у своїй позовній заяві від 23.12.2009р. просить стягнути з відповідача - Управління освіти і науки Сумської міської ради 264 679,50грн. заборгованості за отримані продукти харчування по договорам № № 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 про закупівлю, укладеними між сторонами 25.02.2009р.
Заявою від 21.01.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 388 678,87грн. заборгованості за отримані продукти харчування по договорам № № 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р. про закупівлю.
Заявою від 08.02.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Управління освіти і науки Сумської міської ради 462 962,87грн. заборгованості за отримані продукти харчування по договорам №№ 154,155,156, 157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.03.2010р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. позов задоволено, стягнуто з Управління освіти і науки Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКД” 462 962,87грн. боргу, 4629,62грн. витрат по держмиту, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Перший заступник прокурора Сумської області вніс касаційне подання, в якому просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2010р. рішення господарського суду Сумської області від 25.03.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2010р. у справі № 13/293-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
При новому розгляді рішенням господарського суду Сумської області від 22.11.2010р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р., позов (з урахуванням уточнень) задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 462 962,87 грн. основного боргу, 4629,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011р. у справі № 13/293-00 касаційну скаргу першого заступника прокурора Сумської області задоволено частково. Касаційну скаргу Управління освіти і науки Сумської міської ради задоволено повністю. Рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. у справі № 13/293-09 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
В Постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011р. по даній справі вказано, що господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставин щодо сплати відповідачем поставленого позивачем товару за цінами, що встановлені за додатковими угодами від 25.02.2009р., а отже, і наявності у відповідача боргу за умовами додаткових угод.
Згідно вимог ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
З огляду на вищезазначені вказівки, наведені в Постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011р. по даній справі, ухвалою від 17.05.2011р. справа була призначена на новий розгляд, сторони були зобов'язані надати правове обґрунтування своєї позиції по справі з урахуванням вимог, наведених в Постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011р.
13.07.2011р. до господарського суду Сумської області надійшла заява від 11.07.2011р. позивача про об'єднання позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 462 962,87 грн. заборгованості за отримані продукти харчування по договорам №№ 154- 157, 160,162,169 від 25.02.2009р., 69 972,56 грн. суму індексу інфляції за весь час прострочення, 19 710,80 грн. - 3% річних за прострочення грошових зобов'язань, 5526,46 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також позивач заявив додаткові вимоги про визнання недійсними додаткових угод від 25.02.2009р. до договорів про закупівлю №№ 154- 157, 160,162,169 від 25.02.2009р.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.07.2011р., яка залишена без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р., заява позивача про об'єднання позовних вимог від 11.07.2011р. залишена без задоволення з огляду на те, що змінити предмет позову позивач має право згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті, а на момент подання позивачем заяви про об'єднання позовних вимог від 11.07.2011р., справа №13/293-09 по суті вже розглядалася господарським судом.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011р. по справі № 13/293-09 касаційна скарга позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю “СКД”, м. Суми залишена без задоволення. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. залишена без змін, а матеріали справи повернуті до господарського суду для подальшого розгляду по суті.
В своїй постанові від 06.10.2011р. суд касаційної інстанції зазначив, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з того, що у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або під ставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Позивач заяву про об'єднання позовних вимог, що кваліфікується колегією суддів як змі на предмету позову, подав до суду не до початку розгляду справи по суті, а вже в процесі її розгляду, тобто з порушенням положень ст.22 ГПК України, а отже, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України, суди попередніх ін станцій обґрунтовано залишили її без задоволення.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09.11.2011р. В зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, третьої особи та прокурора та необхідністю витребування додаткових документів по справі, ухвалою господарського суду від 09.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 23.11.2011р.
Під час нового розгляду справи сторони, користуючись належними їм процесуальними правами , передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування своєї позиції по справі подавали додаткові документи, які були оглянуті в судових засіданнях та долучені до матеріалів справи, а саме 17.06.2011р. позивач подав пояснення по справі, згідно якого зазначає, що 25.02.2009р. на підставі акцепту тендерної пропозиції від 17.02.2009р. між ним та відповідачем були укладені договори №№ 154, 155,156,157,160,162,169, пунктом 2.2 яких встановлена ціна договору в національній валюті , ціна договорів сторонами не змінювалася , а тому розрахунок суми боргу є обґрунтованим , сума боргу відповідача розрахована з урахуванням акцептованих цін.
У поданих до суду 02.06.2011р. та 22.06.2011р. поясненнях та додаткових поясненнях відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача стосовно стягнення з нього 462 962,87 грн. є безпідставними та не містять жодного правового обґрунтування, оскільки редакція пункту 1 додаткових угод № 1 до договорів №№ 154, 155,156,157,160,162,169 від 25.02.2009р. не містить жодного посилання на те, що постачальник (позивач) в односторонньому порядку може збільшувати ціну за договорами, а отже підвищення ціни можливе лише у випадку отримання на це згоди відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої твердження, викладені у поясненнях , поданих до суду 02.06.2011р. та 22.06.2011р, просить відмовити позивачеві в задоволенні його вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.02.2009 року між відповідачем - Управлінням освіти і науки Сумської міської ради (покупець) та позивачем - ТОВ "СКД" (постачальник) на підставі акцептів тендерних пропозицій від 17.02.2009 року були укладені договори № 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 про закупівлю продуктів харчування (надалі по тексту -договори). Одночасно з підписанням зазначених договорів сторонами були підписані додаткові угоди на закупівлю продуктів харчування.
Відповідно до п. 1.2. наведених Договорів постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість продуктів харчування (товар), згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (додатки N01 до Договорів).
П. 2.2 зазначених Договорів визначена ціна (сума) кожного договору,
П.2.6 договорів визначено, що ціна на товар в договорі встановлена у відповідності з тендерною пропозицією учасника -переможця, тобто позивача (постачальника за договором). Істотні умови договору не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору, що затверджується уповноваженим органом.
Відповідно до п. 2.7 договорів про закупівлю постачальник зобов'язаний надати документальне підтвердження настанню об'єктивних Підстав для підвищення ціни на товар. Постачальник не може збільшувати ціну за одиницю продукції протягом строку, встановленого тендерною формою "Пропозицією" у відповідності до вимог діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи 25.02,2009 року, в день підписання договорів про закупівлю (з додатками № 1 до них) - між позивачем та відповідачем були підписані додаткові угоди N1 до договорів про закупівлю №№ 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169, змінивши їх умови в частині ціни на товар, встановленої у відповідності з акцептованою тендерною пропозицією учасника-переможця, в сторону зменшення, згідно додатку №1 до додаткової угоди та домовились про нижченаведене:
Постачальник зобов'язується постачати, а покупець прийняти і оплатити вартість продуктів харчування, які необхідні користувачам , згідно зі специфікацією яка є невід'ємною частиною додаткової угоди (додаток №1). Ціна на товар, що відпускається згідно додаткової угоди вказана з урахуванням витрат та податків, що повинні бути сплачені згідно з вимогами законодавства України, включаючи витрати на транспортування до місця призначення. У разі підвищення оптової ціни товаровиробника на продукти харчування постачальник має право встановлювати торгівельну націнку на нову оптову ціну товаровиробника в розмірі, що не буде перевищувати ціни на товар, встановленої у відповідності з тендерною пропозицією визначеною в основному договорі.
Пунктом 5 додаткових угод № 1 від 25.02.2009 року до договорів про закупівлю від 25.02.2009 року визначено, що ці додаткові угоди вступають в силу з моменту їх підписання сторонами, є невід'ємними частинами основних договорів та діють протягом строку дії основних договорів, тобто додаткові угоди № 1 від 25.02.2009 року до договорів про закупівлю від 25.02.2009 року є невід'ємними складовими частинами договорів про закупівлі.
Як свідчать матеріали, позивач 25.02.2009 року підписав договори № 154, 155, 156, 157, 160, 162, 169 про закупівлю продуктів харчування, додаткові угоди та специфікації до них з протоколами розбіжностей, в яких виклав свою редакцію пункту 1 додаткової угоди №1 до договорів про закупівлю, зазначивши, що постачальник (позивач ) має право збільшити ціну на товар до ціни вказаної в специфікації до основного договору.
20.07.2009 року позивач звернувся до відповідача з письмовим повідомленням № 355 про підвищення цін на продукти харчування до ціни визначеної в специфікації (додатку № 1) до основного договору про закупівлю з 27.07.2009 року.
Однак, відповідач у своїй відповіді - листі № 1-18/918 від 21.07.2009р. зазначив, що оплату за продукти харчування буде здійснювати лише за цінами, визначеними в додатках (специфікаціях) до додаткових угод.
Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
На виконання вимог, викладених в Постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2011р. про необхідність дослідження обставин щодо сплати відповідачем поставленого товару за цінами, встановленими додатковими угодами від 25.02.2009р. та наявності у відповідача боргу за умовами додаткових угод господарський суд дослідив умови додаткових угод до договорів, укладених між сторонами 25.02.2009р.
Встановлено, що Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. по справі № 5021/270/2011 задоволено апеляційні скарги Управління освіти та науки Сумської міської ради та прокуратури Сумської області, визнано недійсними пункти 1 додаткових угод № 1 ( в редакції протоколів розбіжностей) до договорів на закупівлю продуктів харчування №№ 154-157, 160, 162, 169 від 25.02.2009р. , укладених між Управлінням освіти та науки Сумської міської ради (Покупця за умовами договорів) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СКД” (Постачальника за умовами договорів), в частині права постачальника збільшувати ціну на товар до ціни визначеної в специфікації до основного договору з моменту підписання додаткових угод № 1.
Копія Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. по справі № 5021/270/2011 долучена до матеріалів справи № 13/293-09 ( т.9 а.с. 3 -7), зазначена Постанова вступила в законну силу у встановленому порядку.
Згідно приписів ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори) , за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до частини 3 статті 183 Господарського кодексу України укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 462 962,87 грн., які він вважає боргом відповідача , який виник внаслідок умови п.1 додаткових угод до договорів №№ 154, 155, 156, 157, 160,162,169 від 25.02.2009р., згідно якої постачальник має право збільшити ціну до ціни вказаної в специфікації до основного договору , однак редакція пункту 1 додаткових угод № 1 до договорів №№154,155,156,157,160,162,169 від 25 лютого 2009 року передбачає можливість зміни ціни - збільшення постачальником до ціни визначеної в специфікації до основного договору.
Вказана редакція не містить жодного посилання на те, що постачальник- позивач в односторонньому порядку може збільшувати ціну за договором, а отже виходячи зі змісту вказаного пункту підвищення ціни можливе лише у випадку отримання на це згоди від відповідача - Управління освіти і науки Сумської міської ради.
Як встановлено судом, відповідач - Управління освіти і науки Сумської міської ради листом № 1-18/918 від 21.07.2009 року відмовив позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю «СКД» у підвищенні цін за договорами №№154,155,156,157,160,162,169.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не виконані умови договорів, а саме не подано доказів в підтвердження настання об'єктивних обставин для підвищення ціни на товар, як то передбачено п.2.7 договорів №№154, 155, 156,157,160,162,169 .
Таким чином , позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 462 962,87 грн. у зв'язку з підвищенням ним в односторонньому порядку ціни на товар за договорами №№ 154, 155, 156,157,160,162,169 від 25.02.2009р. є безпідставними та не містять достатніх правових обґрунтувань.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84,86 ГПК України - суд
1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СКД» ( 40022, м. Суми, вул. Червонозоряна,46) - відмовити.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО
СУДДІ М.С.ЛУЩИК
ОЮ.СОП'ЯНЕНКО
В судовому засіданні оголошена вступна те резолютивна частини рішення. Повний текст рішення підписано 28.11.2011р.