про повернення позовної заяви
28.11.11
Справа №5021/2845/2011.
Суддя Господарського суду Сумської області Спиридонова Н.О., розглянувши матеріали
за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра» Оскорбіна А.Г.
про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра» (Сумська область, м.Суми, вул.Кірова, 171, ід. код 14026090)
в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,
встановив:
До суду звернувся голова ліквідаційної комісії ТОВ «Вектра» із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Вектра» в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мотивуючи свою заяву тим, що майна боржника недостатньо для погашення кредиторської заборгованості боржника.
Дослідивши подані матеріали, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що заява про порушення справи про банкрутство з доданими документами підлягає поверненню без розгляду враховуючи наступне.
У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство повинна містити обставини, які підтверджують неплатоспроможність боржника, окрім того, заява боржника повинна містити відомості, передбачені частиною 2 статті 7 Закону.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Разом з тим, як зазначає сам заявник та підтверджується поданими матеріалами загальний визнаний боржником розмір його кредиторської заборгованості згідно поданого реєстру становить 5555050,35 грн. Активи ж боржника складають 12550611,67 грн. ( з урахуванням проведеної оцінки).
Тобто, активи боржника перевищують загальний розмір кредиторської заборгованості, що унеможливлює порушення справи про банкрутство в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Що стосується твердження заявника, що частина активів боржника - 8791397,93 грн. складає «сумнівну» дебіторську заборгованість ТД «Соболь» у формі ТОВ, щодо якого порушено справу про банкрутство і визнано банкрутом, то суд зазначає наступне.
Чинне законодавство не містить такого поняття як «сумнівна» заборгованість.
Крім того, відкриття ліквідаційної процедури щодо дебітора боржника не є підставою для неврахування дебіторської заборгованості при вирішення питання щодо наявності підстав для порушення справи про банкрутство в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Також, суд зазначає, що на даний час ліквідаційна процедура у справі №5021/1776/2011 не завершена, звіт ліквідатора не затверджено, юридичну особу ТД «Соболь» у формі ТОВ, який є дебітором ТОВ «Вектра» не ліквідовано.
Тому, враховуючи, що активи боржника перевищують загальний розмір визнаної кредиторської заборгованості, у суду відсутні правові підстави для порушення провадження у справі в порядку статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно даних поданого заявником реєстру та проміжного ліквідаційного балансу сукупна кредиторська заборгованість тридцяти двом кредиторам складає 5555050,35 грн.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Згідно з ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником», передбачає ці самі інші випадки та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме, у разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Виходячи з викладеного, ч. 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є загальною, а стаття 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
При розгляді наявного питання щодо безспірності грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існує особливість, яка притаманна процедурі, яка регулюється статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в площині безспірності грошових вимог, а саме: зазначені вимоги повинні бути більші за активи боржника, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, регулюються загальними нормами Закону.
Отже, за приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства боржника, що ліквідується власником) грошові вимоги кредиторів повинні мати безспірний характер.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то в підтвердження безспірності вимог кредитором має бути додано виконавчий документ, який підлягає виконанню державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, в абзаці 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» теж зазначено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджуються виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у Законі України «Про виконавче провадження».
Однак, до своєї заяви головою ліквідкомісії не додано доказів, які б підтверджували безспірність кредиторських вимог до боржника в розумінні абз. 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
У відповідності до вимог статтей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
Відповідно частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Заявником же не надано суду достатніх доказів в підтвердження обставин, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку встановленому статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява голови ліквідаційної комісії ТОВ «Вектра» Оскорбіна А.Г. про порушення справи про банкрутство ТОВ «Вектра» підлягає поверненню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Керуючись статтями 1, 5 7, 9, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 3 частини 1 статті 63, статтями 4-3, 33, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ухвалив:
1. Заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ «Вектра» Оскорбіна А.Г. про порушення справи про банкрутство ТОВ «Вектра» з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду, всього на 145 аркушах.
2. Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова