21.11.11 Справа № 5021/2359/2011.
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОПІЛЛЯ АГРОСВІТ», м.Білопілля
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаторг-К», м.Конотоп
про стягнення 227 670,32 грн.
СУДДЯ Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Терещенко В.О.
Від відповідача: не з'явився
За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 227 670,32 грн.. заборгованості по договору № 1 купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.02.2011р., в тому числі 205 108,40 грн. основного боргу, 22 561,92 грн. штрафних санкцій, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а також з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на банківські рахунки та грошові суми, що належать відповідачу в межах суми позовних вимог.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, по клопотанню його представника від 07.11.2011р. розгляд справи був відкладений з 07.11.2011р. на 21.11.2011р., відповідач був втретє зобов'язаний подати відзив на позов, однак відповідач будь-яких документів в обґрунтування своєї правової позиції по справі не подав, тому згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив.
Між позивачем та відповідачем 04.02.2011 був укладений договір № 1 купівлі продажу нафтопродуктів, відповідно до п.1.1 якого продавець (відповідач) зобов'язувався поставити , а покупець ( позивач) прийняти та оплатити товар на умовах 100% оплати.
Згідно пункту 5.3 вищезазначеного договору право власності на товар переходить до покупця (позивача) з моменту оплати товару, що підтверджується відповідними видатковими документами. Позивач здійснив оплату товару в розмірі 616 225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №81 від 04.02.2011р. На підставі видаткової накладної №РН-0000003 від 22 лютого 2011 року відповідач передав позивачу 20 015,00 л палива.
28.03.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про зберігання товару (далі угода), згідно якої позивач передав на відповідальне зберігання дизельне паливо в кількості 58 485,00 л., що підтверджується актом приймання - передачі товарів від 28.03.2011р. Строк зберігання товару узгоджено сторонами з 28 березня 2011р. по 28 червня 2011р.
Відповідно до пункту 5.2. угоди поклажодавець (позивач) має право у будь-який час вимагати у зберігача (відповідач) повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини). Зберігач (відповідач) зобов'язаний повернути майно поклажодавцю за першою його вимогою (пункт 4.4 угоди).
На вимогу позивача було повернено зі зберігання 36 940,00 літрів , що підтверджується видатковими накладними № РН-0000058 від 04.05.2011 року, №РН-0000066 від 27.05.2011 року та товарно - транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №52 від 04.05.2011 року та №60 від 27.05.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, у липні 2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути дизельне пальне, що залишилось на зберіганні, в кількості 21 545,00 л. , однак відповідач не повернув позивачеві товар, а тому позивач, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, 19.08.2011р. направив відповідачу претензію з вимогою повернути товар із зберігання протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної претензії. Дану претензію відповідач отримав 31.08.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, відповідач всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства не повернув частину товару, що залишилась в нього на відповідальному зберіганні, в кількості 21 545,00 л.
Згідно статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України).
В угоді про зберігання від 28 березня 2011р. строк зберігання майна становить з 28 березня 2011р. по 28 червня 2011р.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з господарського договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Пунктом 5.1 угоди про зберігання товару, що укладена між сторонами, встановлено, що відповідач зобов'язався нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності з цією угодою та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві, що відповідає приписам статті 951 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані Поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що збитки, завдані втратою, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.
За таких обставин, Відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу згідно приписів статті 951 Цивільного кодексу України збитки у розмірі вартості переданого на зберігання товару.
Відповідно до ч.З ст.623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку середня ціна дизельного палива по Сумській області станом на 27.09.2011 року становить 9,52 грн. за 1 л.
Кількість неповернутого товару із зберігання складає 21 545,00 л., що становить 205 108,40 грн. (двісті п'ять тисяч сто вісім грн. 40 коп.)
Відповідачем не подано ні доказів повернення товару, ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 205 108,40 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню 22 561,92 грн. штрафних санкцій за період з 06 вересня 2011 р. по 27 вересня 2011 р .Пунктом 6.5 угоди передбачено відповідальність відповідача за невиконання договірного зобов'язання зберігачем, а саме у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.
Частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 22 561,92 грн. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню .
Клопотання позивача про накладення арешту на банківські рахунки та грошові кошти , що належать відповідачу в межах суми позовних вимог, суд залишає без задоволення, оскільки позивачем не подано доказів, що грошові кошти, які належать відповідачу можуть зникнути чи зменшитися в розмірі.
Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Нафтаторг-К» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Клубна,95-а, код 7052232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛОПІЛЛЯ АГРОСВІТ» ( 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул.Леніна,10, код 35671804) 205 108,40 грн. заборгованості, 22 561,92 грн. штрафних санкцій, 2276,70 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ В.М.Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 21.11.2011р.