Підлягає публікації в ЄДРСР
"12" грудня 2011 р.Справа № 5/17-4049-2011
За позовом приватного акціонерного товариства „ПРОСТО -страхування”
до приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”
про стягнення 13593,05 грн.
Суддя Погребна К.Ф.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивача, приватне акціонерне товариство „ПРОСТО -страхування” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 13593,05 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2011 року було порушено провадження у справі 5/17-4049-2011.
В судовому засіданні 05.12.2011р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12.12.2011р. о 10:30.
Відповідач позовні вимоги визнає частково, надав суду доповнення до відзив від 09.12.2011р. вх.№42542/2011, відповідно до якого вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача на суму 10362,74грн., оскільки згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку №191 від 13.04.2010 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля „Skoda Octavia Tour” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу складає 10872,74грн., тому з врахуванням ст.12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування провадиться за вирахуваням франшизи, яка відповідно до п.2 Полісу №ВС/2567182 складає 510 грн.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.12.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:
10.04.2009р. між приватного акціонерного товариства „ПРОСТО -страхування” та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №АТК170327, відповідно до якого позивачем було застраховано транспортний засіб „Skoda Octavia Tour”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
23.03.2010р. на проспекті Маршала Жукова в м. Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля „ВАЗ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням власника, автомобіля „Daewoo Matiz” державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, під керуванням власника та автомобіля „Skoda Octavia Tour” державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під керуванням власника.
Постановою Маліновського районного суду м. Одеси від 11.05.2010 р. громадянина ОСОБА_2 було визнано винним в порушенні ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Тобто провина ОСОБА_2 була доведена в судовому порядку.
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль „Skoda Octavia Tour”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.
Як вбачається зі звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу №191 від 13.04.2010 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля „Skoda Octavia Tour” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 14543,05грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля „Skoda Octavia Tour” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням зносу складає 10872,74 грн.
Приватним акціонерним товариством „ПРОСТО -страхування” було складено Розрахунок страхового відшкодування №2309 від 25.06.2011, що належить до виплати страхувальнику.
Позивачем 25.06.2010р. було складено Страховий акт, на підставі якого він здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 13593,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8813 від 22.07.2010р.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля „ВАЗ” державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, застрахована в приватному акціонерному товаристві „Міська страхова компанія” відповідно до Полісу №ВС/2567182.
Таким чином, особою, відповідальною за матеріальний збиток є приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.
Позивач направив на адресу відповідача претензією вих. №04-3470 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 27.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, вимоги позивача, щодо відшкодування шкоди в порядку регресу проігнорував, позивач звернувся до господарського суду Одеської області про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 13593,05грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положеннями ст.980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Положеннями ст.988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Положеннями ч.1 ст.990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Із змісту п.п. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Приписи ч.1 ст.993 ЦК України встановлюють, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положення п.3 ст.20 та ст.25 Закону України „Про страхування” встановлюють, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України „Про страхування”).
Правилами п.12.1. ст.12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що ... страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно до п.22.1. ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Так, згідно до положень п.22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ПАТ „Міська страхова компанія” мав відшкодувати шкоду, заподіяну його страхувальником майну Штопор В. В., тоді як, зазначена шкода була сплачена ПАТ „Просто -страхування” відповідно до договору №АТК 170327 добровільного страхування наземного транспорту від 10.04.2009р. за рахунок страхового відшкодування, у зв'язку з чим, у останнього виникло право вимоги у ПАТ „Міська страхова компанія” сплаченого Штопор В. В. страхового відшкодування на ремонт транспортного засобу, але з огляду на положення ст.ст.12, 29 вказаного Закону, сума регресних вимог становить суму вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи (10872,74грн. -510 грн.), становить 10362,74 грн. Звідси, судом підлягає стягненню з відповідача саме страхове відшкодування в розмірі 10362,74 грн.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
За таких обставин, суд задовольняє заявлені приватного акціонерного товариства „ПРОСТО -страхування” позовні вимоги частково, у зв'язку з чим стягненню з ПАТ “Міська страхова компанія” підлягає 10362,74грн. страхового відшкодування.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,2-Б/1, код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО -страхування” (04050, м. Київ, вул. Герцена,10, код 24745673) 10362,74грн. страхового відшкодування, 103,31грн. державного мита, 179,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Погребна К.Ф.
Повний текс рішення складено 13.12.2011р.