Підлягає публікації в ЄДРСР
"08" грудня 2011 р.Справа № 35/17-4038-2011
За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"
про стягнення 11865,51грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.07.11р.;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 11865,51грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2011р. порушено провадження у справі №35/17-4038-2011.
31.10.2011р. від Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на адресу господарського суду Одеської області надійшли пояснення(вх.№37187/2011 від 31.10.2011р.), згідно яких просить суд проводити засідання без участі представника позивача і прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень. Поряд з цим надіслав на адресу суду відзив на позов(вх.№39658/2011 від 18.11.11р.), згідно якого вважає, що вимоги позивача про стягнення 11865,51грн. є безпідставними, а обґрунтованою є сума страхового відшкодування у розмірі 9970,54грн. Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №279 від 07.06.2010р. вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу„Dасіа Lоgаn” д/н НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 11660,90грн. Окрім цього, відповідно до ремонтної калькуляції №1052, яка є додатком до висновком автотоварознавчої експертизи №279 від 07.06.2010р., експертом зроблена 20-ті відсоткова націнка на запчастини, що дорівнює 1175,83грн, що є сумою податку на додану вартість(лист 3 калькуляції), а відповідно до ст. 29 Закону України ”Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відшкодування страховиком податку на додану вартість не передбачено. Позивач виплатив страхове відшкодування безпосередньо своєму страхувальнику ОСОБА_2, який не є платником податку на додану вартість, а отже відшкодування суми податку є необґрунтованим. Таким чином, загальна сума страхового відшкодування відповідно до розрахунку відповідача дорівнює 10480,54грн., за вирахуванням франшизи у розмірі 510грн., розмір стягнення має дорівнювати 9970,54грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
30.09.09р. між Закритим акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" в подальшому перейменованому в Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № АТК 192791 майнових інтересів власника автомобіля „Dасіа Lоgаn”, реєстраційний номер НОМЕР_1.
20.05.2010р. на пр. Жукова в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю двох автомобілів: автомобіль „Lexus", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та застрахованим автомобілем „Dасіа”, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Київського районного суду м. Одеса від 13.07.2010р. по справі №3-3570 2010рік ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення в порядку ст.124 КпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
В результаті цієї пригоди автомобіль страхувальника отримав механічні пошкодження.
Відповідно до звіту №279 автотоварознавчої експертизи від 07.06.10р. вартість відновлювального ремонту автомобіля „Dасіа Lоgаn”, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить без ПДВ -12375,51грн.
19.07.10р. співробітниками АТ „ПРОСТО-страхування" було складено розрахунок страхового відшкодування №3665, що належить до виплати страхувальнику, згідно з яким страхове відшкодування складає 12375,51грн.
Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 19.07.10р. складено Страховий акт.
Відповідно до платіжного доручення №10302 від 27.10.10р. АТ „ПРОСТО-страхування" виплатила страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля „Dасіа Lоgаn”, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 12375,51грн.
Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 12375,51грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Міська страхова компанія" відповідно до полісу №ВС/9392820.
20.05.10р. співробітниками Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" було направлено регресну вимогу на суму 12375,51грн. до ЗАТ "Міська страхова компанія".
Листом від 01.12.10р. ЗАТ "Міська страхова компанія" повідомило про визнання регресної вимоги в розмірі 9970,54грн.( загальна сума страхового відшкодування у розмірі 10480,54грн. за вирахуванням франшизи - 510грн.).
Однак, до теперішнього часу виплата страхового відшкодування проведена не була.
Вищевикладене зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до суду з даним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 11865,51грн.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до Закону України “Про страхування” від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - не вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо у страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Доводи відповідача відносно зробленої у висновку автотоварознавчої експертизи №279 від 07.06.2010р. експертом 20-ті відсоткової націнки на запчастини у розмірі 1175,83грн., що є сумою податку на додану вартість(лист 3 калькуляції) до уваги судом не приймаються, та спростовуються наявним в матеріалах справи висновком автотоварознавчої експертизи №279 від 07.06.2010р., згідно якого на третьому аркуші калькуляції №1052 від 08.06.2010р. здійснено напис „Наценка 20% на запчастини у розмірі 1175,83грн.”, однак не зазначено що це є саме податком на додану вартість, у зв'язку з чим дані доводи відповідача не заслуговують на увагу.
Таким чином, із врахуванням вимог вищевикладеного законодавства, а також вищевстановлених обставин справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позивачем позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 11865,51грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 11865,51грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
За таких обставин, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 118,66грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673, р/р 26503441 в „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335) затрати по виплаті страхового відшкодування у розмірі 11865 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять)грн.51коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 118(сто вісімнадцять)грн.66коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 13.12.2011р.