про визнання банкрутом
"06" грудня 2011 р. Справа № 2/17-2883-2011
За заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_1. код НОМЕР_1).
Суддя Б.О. Бахарєв
Представники сторін:
Від кредитора: ФОП ОСОБА_2 (паспорт);
Від боржника: ОСОБА_1 (паспорт).
СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство та визнання його банкрутом в порядку ч.5 ст. 7, ст. 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою встановлено обов'язок боржника звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення такої обставини: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами. Боржник посилається на наявність заборгованості перед кредитором на загальну суму 320000 грн.
Ухвалою суду від 25.07.2011р. порушено провадження у справі № 2/17-2883-2011 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно боржника та призначено до розгляду в засіданні суду.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив.
ОСОБА_1 є фізичною особою -підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серія ВО2 № НОМЕР_2 від 06.04.2006р. Як вказано в заяві боржника - ОСОБА_1 має заборгованість перед Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 у сумі 320000 грн., що підтверджується договором безпроцентної позики від 10.03.2010р, актом прийому-передачі від 10.03.2010р., претензією №1 від 10.10.2010р., претензією №2 від 15.02.2011р., відповіддю на претензію від 28.11.2010р.
Боржником повідомлено, що за ним зареєстровано рухоме та нерухоме майно, що перебуває в іпотеці у Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” про що свідчить договір №075/14/АП/2007-840 від 21.11.2007р. та витяг з єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно якого заборонено відчужувати об'єкт нерухомого майна, і яке при його реалізації буде використане для першочергового задоволення вимог банку.
Відповідно довідки ДП „Центр державного земельного кадастру” Одеська регіональна філія від 07.10.2011р. у боржника відсутні права власності на земельні ділянки.
Боржником надано до господарського суду Одеської області звіти про незалежну експертну оцінку майна боржника, відповідно якої, загальної вартості майна боржника недостатньо для погашення вимог кредитора.
Як вказано у ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Відповідно до частини 2 статті 50 цього Кодексу фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Аналогічні положення зафіксовані у частині 1 статті 128 Господарського кодексу України, якою визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1,2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст.42 Господарського кодексу).
Статтею 53 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
За змістом ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок і наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами згідно зі ст. 209 Господарського кодексу України.
Як передбачено ч.2 ст. 209 цього Кодексу нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.
Умови та порядок відновлення платоспроможності або визнання банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Стаття 1 цього Закону визначає банкрутство як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування судом ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Таким чином, звернення фізичної особи із заявою про визнання її банкрутом є реалізацією його права, наданого ст. 53 Цивільного кодексу України та ст.ст.47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з метою захисту прав його кредиторів, оскільки законодавством передбачено можливість повного або часткового задоволення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, що безспірними грошовими вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Однак, за положеннями ч.5 ст.7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржник зобов'язаний звернутись у місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, зокрема: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника у повному обсязі перед іншими.
п.34 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. вказує, що справа про банкрутство порушується за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою ст. 7 та ст.51, 53 Закону.
Як вказано у постанові Верховного Суду України від 27.10.2009р. по справі №5/65-09 відсутність виконавчих чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, як це визначено в п.3 ст. 6 Закону в даному випадку не є підставою для припинення провадження у справі, оскільки з заявою про порушення справи про банкрутство звернувся саме боржник, що свідчить про визнання ним обставини наявності боргу, тому не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.
Таким чином, судом досліджено факт наявності заборгованості боржника перед кредитором, зазначеної у заяві про порушення справи про банкрутство сумі 320000 грн., що значно перевищує вартість активів боржника.
З врахуванням обсягу зобов'язань боржника перед кредитором та вартості наявних у нього майнових активів, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредитора, судом визнано, що майно, яке зареєстровано за боржником, не може бути використано для задоволення вимог кредитора так, як знаходиться в іпотеці та продаж якого не задовольнить вимоги кредитора, тому судом фіксується факт неплатоспроможності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та суд визнає його банкрутом.
Арбітражний керуючий Рябець Олександр Михайлович (ліцензія серії АВ № НОМЕР_3 від 10.02.2009 р.) звернувся до суду з заявою в порядку п.3 ст. 3 -1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про призначення його ліквідатором Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, згідно якої повідомив суд, що він не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, йому не заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади, не має судимість за вчинення корисливих злочинів.
Враховуючи, що кандидатура арбітражного керуючого Рябця Олександра Михайловича відповідає вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також приймаючи до уваги, що інших заяв в порядку ст. 3 -1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не надходило, господарський суд призначає ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Рябця О.М.
Керуючись ст. 53 Цивільного кодексу України, ст. ст. 205, 209 Господарського кодексу України, ст. ст. 7, 22-25, 47, 48, 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд, -
1.Визнати банкрутом Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (65012, АДРЕСА_1. код НОМЕР_1). Відкрити ліквідаційну процедуру.
2.Ліквідатором Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 призначити арбітражного керуючого Рябець Олександра Михайловича (ліцензія серії АВ № НОМЕР_3 від 10.08.2009р.).
3.Припинити повноваження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо розпорядження її майном.
4.Зобов'язати ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 22, 23, 25-28, 29-34, 48, 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
5.Ліквідатору не рідше одного разу на місяць надавати до господарського суду та кредиторам письмову інформацію щодо проведення ліквідаційної процедури.
6. Зобов'язати ліквідатора опублікувати відомості про визнання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах (газети Урядовий кур'єр та Голос України) за рахунок банкрута у п'ятиденний строк.
7.Вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав.
8.Припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
9.Припинити стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.
10.Скасувати арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Копію постанови надіслати: ліквідатору, банкруту, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору ОМР, відділу I ДВС за у Приморському районі.
Суддя < /підпис/ > Бахарєв Б.О.
Про банкрутство
Підлягає оскарженю документи зі справ про банкрутство
< Довідник >