Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" грудня 2011 р.Справа № 25/17-4582-2011
За позовом: Державного підприємства „Ровенькиантрацит”
до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 635,81 грн.
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 290 від 23.03.2011р.
В судовому засіданні 05.12.2011р. приймали участь представники сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 290 від 23.03.2011р.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” на користь Державного підприємства „Ровенькиантрацит” вартості нестачі вугілля у сумі 635,81 грн.
Державне підприємство „Ровенькиантрацит” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 635,81 грн. вартості нестачі вугілля.
В обгрунтування заявленного позову позивач зазначає, що Державним підприємством „Ровенькиантрацит” було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Портінвест-Лоджистікс” вугілля антрацит марки АМ. З прибуттям потягу на станцію Нижньодніпровськ-Придніпровської залізниці було виявлено нестачу вантажу у вагоні № 66378506 в кількості 2180 кг. З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд покласти відповідальність за нестачу вантажу на перевізника ДП „Одеська залізниця”, вартість якої розрахована ним в сумі 635,81 грн.
Відповідач, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, надав суду відзив на позов від 05.12.2011р. за вх. № 41737/2011, відповідно до якого, відмічає що, навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами і силами останнього, ним же була визначена маса вантажу, без участі представника залізниці. Ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у непошкодженому стані.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:
05.07.11р. ДП „Ровенькиантрацит” зі станції Лобовські Копи Донецької залізниці за залізничною накладною № 53133096 відправило на адресу вантажоодержувача ТОВ „Портінвест Лоджистік” вагон із вугіллям антрацит марки АМ, загальною вагою 69000 кг.
З прибуттям вагону № 66378506 на проміжну станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці було проведено комісійне його переваження, в результаті чого, виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в акті загальної форми № 3270/Г від 06.07.2011р. та в комерційному акті АА № 040502/319/192 від 07 липня 2011 року. Так, данні акти містять визначення про те, що у вагоні № 66378506 навантаження вантажу здійснено рівномірно нижче бортів на 200 мм, марковано вапном. Над 1-4 люками наявні поглиблення вантажу справа за ходом потягу маються поглиблення вантажу довжиною 6 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,4 м, над 6-7 люками наявні поглиблення довжиною 3 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,4 м. Над 7 люком зліва за ходом потягу поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 1 м, глибиною 0,4 м. Маркування на місцях заглиблення відсутнє. Двері та люки з обох сторін закриті. Протікання вантажу не має. Вагон в технічному відношенні справний.
Із змісту залізничної накладної № 53133096 вбачається, що завантаження вагону № 66378506 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.
Як стверджує позивач вагон № 66378506, прибув на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці з нестачею вантажу у кількості 2180 кг, що і було встановлено комерційним актом, вартість якої позивач визначив згідно довідки № 954 від 17.10.11р., виданої ДП „Ровенькиантрацит”, де вартість 1 тони коксу доменного складає 794,76 грн.
Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини ДП „Одеська залізниця”, у зв'язку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.
Оцінюючи усі вищенаведені документи в сукупності та в контексті з'ясування фактичних обставин справи, суд, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
З пояснень позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами 3, 4, 8 гл. 1 Прил 14СМГС паргагр. 3-5 розділу Технічних умов правильно, однак в процесі його перевезення ДП „Одеська залізниця” не вжило заходів щодо його зберігання, що призвело до нестачі вантажу у розмірі 2180 кг, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті, а саме заглиблення на поверхні вантажу, тобто мала місце крадіжка в процесі перевезення вантажу, оскільки інші докази втрати вантажу в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на ДП „Одеська залізниця”, обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.
В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 242 від 11.07.2010р., підписаний начальником відділу експортних постачань та головним економістом ДП „Ровенькиантрацит”, у якому визначена вартість вугілля антрацит марки АМ, у розмірі 99,70 дол. США за 1 тонну продукції.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Природна втрата маси вантажу при транспортуванні згідно Правил видачі вантажів у вагоні № 66378506 складає 96000 кг (загальна вага вантажу у вагоні) х 2% = 1380 кг. 2180 кг (маса втраченого вантажу) -1380 кг = 800 кг. Отже, нестача вантажу з врахуванням норми природної втрати маси вантажу складає -800 кг. Тоді 800 кг х 794,76 грн. = 635,81 грн. Вартість нестачі вантажу у вагоні № 66378506 складає 635,81 грн. (з ПДВ).
За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ДП „Одеська залізниця” вартості нестачі вантажу в сумі 635,81, 96 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим з ДП „Одеська залізниця” на користь ДП „Ровенькиантрацит” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 635,81 грн.
Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок ДП „Одеська залізниця”.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Задовольнити позов позивача повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит" (94701, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код ЄДРПОУ 32320704) 635 (шістсот тридцять п'ять) грн. 81 коп. нестачі вантажу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Малярчук І.А.
Повний текст складено 07.12.2011р.