Підлягає публікації в ЄДРСР
"29" листопада 2011 р.Справа № 16-4/17-1994-2011
Господарський суд Одеської області
у складі колегії суддів:
головуючого судді -Желєзної С.П.
судді -Панченко О.Л.
судді -Смелянець Г.Є.
секретаря судових засідань -Березовської К.І.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 20.10.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 02/63 від 04.02.2011р.
Від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дунай Транс Термінал Компані” до виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Ренійської міської ради Одеської області про стягнення 8 587 612,91 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дунай Транс Термінал Компані” (далі по тексту -ТОВ „Дунай ТТК”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Ренійської міської ради Одеської області про стягнення заборгованості в сумі 7 367 970,23 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 136 від 01.03.2009р. щодо оплати наданих позивачем послуг з водовідведення ливневих стоків.
В процесі розгляду справи ТОВ „Дунай ТТК”, не змінюючи підстав та предмету позову, було збільшено розмір позовних вимог до суми 8 587 612,91 грн. згідно із відповідною заявою від 13.07.2011р. Названа редакція позовних вимог ТОВ „Дунай ТТК” є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.
Згідно з ухвалою суду від 30.09.2011р. дану справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Желєзна С.П., суддя Панченко О.Л., суддя Смелянець Г.Є.
Відповідач, відповідно до наданого відзиву та додаткових пояснень до нього, повністю заперечує проти позовних вимог ТОВ „Дунай ТТК”, посилаючись на фактичне ненадання позивачем послуг, заборгованість за які заявлена до стягнення в межах даної справи.
Третьою особою в ході розгляду даної справи була підтримана правова позиція, висловлена відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
01.03.2009р. між ТОВ „Дунай ТТК” (Постачальник) та виконавчим комітетом Ренійської міської ради (Абонент) було укладено договір (бюджет) на послуги водопостачання та водовідведення № 136 (далі по тексту -договір № 136 від 01.03.2009р.), у відповідності до п.п 1.1, 1.2 якого Постачальник надає послуги по подачі питної води (далі -води) на об'єкти Абонента відповідно до дислокації об'єктів (Додаток № 1). Послуги по подачі води надаються: а) у розмірах згідно пред'явлених водогосподарських балансів або визначаються приладами обліку води; б) у межах нормативів якості за ДЕСТ-2874-82 „Вода питна. Послуги по прийому стоків надаються: а) у розмірах згідно пред'явлених водогосподарських балансів або визначаються приладами обліку води; б) у межах показників якості згідно „Правил прийому стічних вод”. Абонент вчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні і каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у належному стані, відповідно до Правил, перерахованих в п. 2.1 даного договору та чинного законодавства. При відсутності акта розмежування відповідальності Абонента та Постачальника, границю відповідності Постачальник визначає за „Правилами водокористування” (Розділ 1).
Сторони зобов'язуються користуватись діючими нормативними актами: Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”; Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Правилами користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. № 190 (далі по тексту договору -„Правила водокористування”); Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення”, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995р. № 30 (далі по тексту договору -„Правила експлуатації”); чинними „Правилами прийому виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій у систему каналізації м. Рені; технічними умовами, існуючими ДСТ, іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.
Згідно з п.п. 3.3, 3.8 договору № 136 від 01.03.2009р. оплата послуги проводиться по тарифам, затвердженим у встановленому чинним законодавством порядку. На момент укладання договору діють наступні тарифи: а) водопостачання -3,55 грн. за 1 куб.м.; б) водовідведення -3,89 грн. за 1 куб.м. У випадку зміни тарифів, що діють на момент складання договору, оплата Абонентом наданих йому послуг проводиться по новим тарифам, без зміни інших умов договору. Інформацію про зміну діючих тарифів Абонент одержує через засоби масової інформації (друк, телебачення, радіо). Обсяги стоків, що відводяться від абонента, приймаються рівними обсягам спожитої води або визначаються за показниками приладу обліку стоків відповідно до п. 21.1 „Правил водокористування”. Обсяг скинутих Абонентом зливових стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п. 15.9 „Правил водокористування” і ДСТУ 3013-95.
Як стверджує ТОВ „Дунай ТТК”, протягом періоду з 2009р. по 2011р. ним сумлінно виконувались прийняті на себе зобов'язання за договором № 136 від 01.03.2009р. в частині надання виконавчому комітету Ренійської міської ради послуг з водовідведення ливневих стоків з території м. Рені Одеської області. На підтвердження викладених обставин позивач посилається на відповідні умови названого договору та на інформацію, отриману від Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів у спірний період, внаслідок чого ТОВ „Дунай ТТК” розрахунковим шляхом було визначено вартість наданих ним послуг на суму 8 587 612,91 грн. Позивач наголошує, що обґрунтованість здійсненого ним розрахунку за надані послуги підтверджена висновком експертного економічного дослідження № 15/06 від 15.06.2011р. про розрахунок заборгованості за водовідведення зливових стоків згідно п. 3.8. договору № 136 від 01.03.2009р., складеним експертом Кравчуком Вячеславом Вікторовичем, та листом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.06.2011р. № 4936-8-11/19.
При цьому, позивач звертався до відповідача із вимогами по сплату спірної суми заборгованості згідно з претензією № 1 від 10.03.2011р. за вих. № 10-03/01 та листом від 11.07.2011р. за вих. № 11-07/01, однак виконавчим комітетом Ренійської міської ради названі вимоги були залишені без задоволення. Нездійснення відповідачем оплати спірної суми заборгованості за надані послуги з водовідведення ливневих стоків зумовило звернення ТОВ „Дунай ТТК” до суду із даним позовом по стягнення заборгованості в загальному розмірі 8 587 612,91 грн.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З матеріалів справи вбачається існування між сторонами по справі договірних відносин щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення, врегульованих положеннями договору № 136 від 01.03.2009р., за яким виконавчий комітет Ренійської міської ради виступає замовником названих послуг, що надаються ТОВ „Дунай ТТК”. Вирішуючи даний спір по суті, суд вважає за необхідне, перш за все, з'ясувати наявність правових підстав для нарахування відповідачу до сплати вартості названих послуг.
Згідно зі ст.ст. 1, 3, 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. № 1875-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про житлово-комунальні послуги”) комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавцем -суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Положеннями ст.ст. 3, 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та положення договору № 136 від 01.03.2009р., суд дійшов висновку, що послуги з водопостачання та водовідведення, які є предметом названої угоди, є комунальними послугами. При цьому, зі змісту названого вбачається, що ТОВ „Дунай ТТК” є виробником та виконавцем цих комунальних послуг, а виконавчий комітет Ренійської міської ради, відповідно, їх споживачем. Наявність у позивача можливості надавати послуги з водовідведення підтверджується договором оренди основних фондів, які входять до систем водопостачання та водовідведення м. Рені, укладеним між Ренійською міською радою та ТОВ „Дунай ТТК”, строк дії якого встановлено з 18.12.2008р. по 18.11.2011р., у відповідності до якого Ренійська міська рада передає, а ТОВ „Дунай ТТК” приймає в строкове платне користування основні фонди, які складаються з систем водопостачання та водовідведення м. Рені та іншого майна, яке належить територіальній громаді та знаходиться у користуванні РГП „Водоканал” та КП „Міськканалізаця”.
В силу положень ст.ст. 21, 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” виконавець зобов'язаний зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів. Виробник зобов'язаний виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.
Судом встановлено, що послуги зокрема з водовідведення, які є предметом договору № 136 від 01.03.2009р. та які, за твердженнями позивача, надавались протягом періоду з 2009р. по 2011р., віднесені до комунальних послуг. Оскільки ТОВ „Дунай ТТК” є виробником та виконавцем цих послуг, згідно зі ст.ст. 21, 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” він зобов'язаний їх виробляти виходячи з вимог відповідних стандартів, нормативів, норм і правил. Оскільки позовні вимоги обґрунтовані нездійсненням виконавчим комітетом Ренійської міської ради оплати наданих ТОВ „Дунай ТТК” послуг з водовідведення ливневих стоків, то при вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень нормативних актів, якими врегульовано та конкретизовано порядок надання послуг з водовідведення ливневих стоків.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі по тексту -Правила користування системами водовідведення в населених пунктах України), названі Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення є суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).
Відповідно до п. 1.3 Правил користування системами водовідведення в населених пунктах України виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття на баланс позивачем системи водовідведення ливневих стоків м. Рені Одеської області, а тому, виходячи з положень п. 1.3 Правил користування системами водовідведення в населених пунктах України на обслуговування даних об'єктів у ТОВ „Дунай ТТК” як виробника послуг з водовідведення ливневих стоків має бути укладений відповідний договір щодо цих об'єктів із споживачем. Як наголошує позивач, такою угодою є саме договір № 136 від 01.03.2009р., а споживачем щодо даного виду послуг - виконавчий комітет Ренійської міської ради.
Положеннями п. 4.10 Правил користування системами водовідведення в населених пунктах України, на які й посилається ТОВ „Дунай ТТК” в обґрунтування своїх позовних вимог, визначено, що додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень.
Таким чином, виходячи з положень п. 4.10 названих Правил, обов'язковою умовою для нарахування плати конкретному споживачу за надання йому послуг з водовідведення додаткового обсягу стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення, є належність цих мереж водовідведення саме цьому споживачу. Такий споживач, за переконанням суду, зобов'язаний сплачувати вартість послуг з водовідведення ливневих стоків на користь виробника цих послуг.
Стверджуючи про наявність на території м. Рені Одеської області мереж відведення ливневих стоків, послуги з обслуговування яких, за переконанням ТОВ „Дунай ТТК”, ним надавались на виконання умов договору № 136 від 01.03.2009р., позивачем було здійснено посилання на лист Ренійської дистанції колії Одеської залізниці від 18.07.2011р. № 174-8/202, з якого вбачається, що на балансі Ренійської дистанції колії знаходиться водовідводна канава, що проходить через Привокзальну площу вздовж залізниці з 289 км. по 284 км. по території м. Рені, названі мережі водовідведення очищені та працюють справно. Позивачем також було надано суду низку фотофіксацій цього об'єкту, розташованого вздовж залізничної колії.
Досліджуючи наявність правових підстав для нарахування виконавчому комітету Ренійської міської ради плати за послуги з водовідведення ливневих стоків, що потрапляли до розташованих вздовж названої залізничної колії ливневих лотків, суд виходить з наступного.
Положеннями п. 1.2 Правил користування системами водовідведення в населених пунктах України передбачено, що інші терміни, використані по тексту даного нормативного акту, вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про житлово-комунальні послуги". Так, згідно зі ст. 1 названого Закону, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
В силу положень ч. 4 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Статтею 23 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. Балансоутримувач зокрема зобов'язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі (п.п 2, 4, 6 ч. 2 ст. 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”).
Також згідно з п. 3.10 Правил користування системами водовідведення в населених пунктах України споживачі, що передають об'єкт централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, повинні в семиденний термін після передачі повідомити про це виробника. Новий балансоутримувач також у семиденний термін після прийняття об'єкта повинен письмово повідомити виробника про прийняття на себе зобов'язань щодо водокористування та водовідведення і оформлення договору.
З огляду на вищенаведені приписи законодавства, приймаючи до уваги відсутність у договорі № 136 від 01.03.2009р. посилань про покладення на позивача обов'язку водовідведення ливневих стоків, що потрапляють до відповідних ливневих лотків, розташованих вздовж залізничної колії, що перебуває на балансі Ренійської дистанції колії Одеської залізниці, господарський суд дійшов висновку, що послуги з водовідведення ливневих стоків, що потрапляють до зазначених ливневих лотків, за умови їх надання та підтвердження цього факту відповідними доказами, мають сплачуватись власником цього об'єкту або його балансоутримувачем, в залежності від змісту правовідносин між останніми.
Згідно з листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 26.07.2011р. № 05/1-132 на території м. Рені існують водовідвідні ливневі лотки відкритого та закритого типу для відводу ливневих стоків, які формуються в результаті дощів та таїння талих вод. Визначені ливневі лотки перебувають на балансі Одеської залізниці Ренійської дистанції колії. За інформацією Одеської залізниці Ренійської дистанції колії площа ливневих лотків сягає 5 км. У період дощів зазначені ливневі лотки відводять ливневі стоки міста до ливневого колектору через який, в свою чергу, зазначені води потрапляють до р. Дунай. Також можливе часткове попадання ливневих стоків до мережі міської каналізації, з якої зазначені стоки перекачуються на поля фільтрації (насосним обладнанням ТОВ „Дунай ТТК”).
В процесі розгляду даної справи представники відповідача та третьої особи підтвердили, що виконавчий комітет Ренійської міської ради не має ніякого відношення до вищезазначених ливневих лотків, а з матеріалів справи вбачається їх перебування на балансі Ренійської дистанції колії Одеської залізниці. Більш того, згідно з листом відділу містобудівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Ренійської районної державної адміністрації від 16.06.2011р. № 02-06 ливнева каналізація, тобто сукупність споруд та мереж, призначених до водовідведення та очищення ливневих стічних вод в місті Рені відсутня. З огляду на викладене, приймаючи до уваги вищенаведені приписи чинного законодавства та положення укладеної між сторонами по справі угоди, господарський суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем спірної суми заборгованості до сплати виконавчому комітету Ренійської міської ради.
Крім того, суд зазначає, що послуги з водовідведення передбачають понесення особою, яка їх надає, відповідних витрат на виробництво цих послуг. Наведене вбачається як з технологічного процесу їх виробництва, так і з положень п. 8 ч. 1 ст. 22 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, якими передбачено право виробника послуг на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Однак позивачем не було надано суду доказів, підтверджуючих понесення ним будь-яких витрат на надання послуг, заборгованість за які заявлена до стягнення в межах даної справи, так само як і інших доказів, підтверджуючих факт їх надання, що, з урахуванням висновків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, викладених у листі від 26.07.2011р. № 05/1-132, про непотрапляння до міської каналізації м. Рені, обслуговування якої здійснюється ТОВ „Дунай ТТК”, ливневих стоків з вищезазначених ливневих лотків, дозволяє суду дійти висновку, що позивачем взагалі не доведено суду сам факт надання спірних послуг.
Заслуговує на увагу і той факт, що положення п. 3.8 договору № 136 від 01.03.2009р., на які, в тому числі, здійснено посилання ТОВ „Дунай ТТК” в обґрунтування своїх позовних вимог, передбачають визначення обсягу зливових стоків, що скидаються відповідачем, на підставі п. 15.9 Правил користування системами водовідведення в населених пунктах України, однак названий нормативних акт взагалі не містить пункту із порядковим номером „15.9”.
За таких обставин, підсумовуючи вищевикладені обставини, господарському суду не вбачається правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Дунай ТТК” відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 23, 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. № 1875-IV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1 -1.3, 3.10, 4.10, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 23, 24 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004р. № 1875-IV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1 -1.3, 3.10, 4.10, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 -85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 12.12.2011р.1
1Примітка: в судовому засіданні 29.11.2011р. при оголошенні вступної та резолютивної частини даного рішення сторонам було повідомлено, що повний текст рішення буде підписано 02.12.2011р. Однак у зв'язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному з 30.11.2011р. по 06.12.2011р., а також через перебування судді Панченко О.Л. у відпустці з 05.12.2011р. по 09.12.2011р., повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст.ст. 84 -85 ГПК України 12.12.2011р.
.
Суддя Желєзна С.П.