Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" грудня 2011 р.Справа № 5/17-4106-2011
За позовом товариства з додатковою відповідальністю „НАСТА”
до приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”
про стягнення 4156,52 грн.
Суддя Погребна К.Ф.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_1 -довіреність;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „НАСТА” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 4156,52 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2011р. порушено провадження по справі за № 5/17-4106-2011.
Відповідач в судове засідання з'явився, 05.12.2011р. надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги визнає частково в сумі 3105,86грн., в іншій частині позову просить суд відмовити.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.12.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
06.07.2010р. між товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „НАСТА” та Риковим Олександром Вікторовичем було укладено договорів добровільного страхування наземного транспорту №205.0054890, відповідно до якого позивачем було застраховано транспортний засіб „Subaru Foreser”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
13.03.2011р. на вул. Луговій, 12 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля „Subaru Foreser” державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Рикову Олександру Вікторовичу, під керуванням власника та автомобіля „Hyundai Tucson” державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням власника.
Відповідно до деталізованої Довідки ДАІ по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_2, за порушення вимог п.п 10.1; 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. ( із змінами та доповненнями), були складені адміністративні матеріали та направлені до Оболонського районного суду м. Києва для подальшого прийняття рішення.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.04.2011р. у справі №3-3253/2011р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та за допущене правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн.
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль „Subaru Foreser”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням Рикова Олександра Вікторовича отримав механічні пошкодження.
14.03.2011р. Риков Олександр Вікторович звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку, який мав місце 13.03.2010р. за участю застрахованого транспортного засобу. Оскільки даний випадок є страховим, позивачем були здійснені дії по встановленню всіх обставин подій, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування. Позивач, для підтвердження об'єктивності рахунків, замовив у належній установі ТОВ „ЕКСПЕРТПЛЮС” проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення розміру вартості відновлюваного ремонту Забезпеченого транспортного засобу. Відповідною установою був підготовлений Звіт №6, згідно з яким сума відновлювального ремонту Забезпеченого транспортного засобу склала 5467,54 грн.
22.03.2011р. позивач отримав рахунок №ІВР0000066 від товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерциклон”, згідно з яким вартість відновлюваного ремонту Забезпеченого транспортного засобу склала 5423,72грн.
24.03.2011р. позивачем складено страховий акт №2011-03-13/001, на підставі якого він здійснив виплату страхового відшкодування Рикову Олександру Вікторовичу в розмірі 4156,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3561 від 05.04.2011р.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля „Hyundai Tucson” державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, застрахована в приватному акціонерному товаристві „Міська страхова компанія” за договором №ВЕ/3052700.
Таким чином, особою, відповідальною за матеріальний збиток є приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.
06.06.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензією №1501 про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 14.06.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, вимоги позивача, щодо відшкодування шкоди в порядку регресу проігнорував, позивач звернувся до господарського суду Одеської області про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 4156,52грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Приписами ст.1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків. При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. Наявність цих елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності і відсутності хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1187 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншім об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодовувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Приписами ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України „Про страхування”).
Також положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву та пакет документів.
Положення п.3 ст.20 та ст.25 Закону України „Про страхування” встановлюють, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Разом з тим, відповідач надав до господарського суду відзив, в якому позов визнає частково на суму 3105,86 грн., з наступних підстав: відповідно до п.5.3 договору добровільного страхування №205.0054890 від 08.07.2010р. на момент ДТП страхова сума автомобіля „Subaru Foreser”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складала 126720грн., а ринкова вартість автомобіля на момент ДТП, згідно із Звітом № 6 від 23.03.2011р. -154553,33грн.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про страхування” у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків.
Відповідач зазначає, що оскільки страхова сума пошкодженого автомобіля становить частку від його вартості, позивач повинен був виплатити не усю суму матеріального збитку, а його частину. Всупереч вимогам законодавства позивачем було здійснено страхове відшкодування на підставі ринкової вартості автомобіля, а не страхової суми.
Згідно проведених відповідачем розрахунків коефіцієнт відповідності становить - 0,82.
Відповідно до ч.3 ст.22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до розрахунку, складеного відповідачем сума страхового відшкодування повинна складати 3105,86грн.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи викладене, підтвердження постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.04.2011р. вини в завданні матеріальної шкоди ОСОБА_2 відповідальність якого на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” переходить до ПАТ „Міська страхова компанія” згідно добровільного страхування №205.0054890 від 08.07.2010р. але приймаючи до уваги заперечення відповідача та його обґрунтований розрахунок, позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю „НАСТА” про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування з закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" підлягають задоволенню частково в сумі 3105,86грн.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „НАСТА” (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5 б., код ЄДРПОУ 35893575) суму страхового відшкодування в розмірі 3105,86грн., державного мита у сумі 76,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 177 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Погребна К.Ф.
Повний текс рішення складено 12.12.2011р.