Підлягає публікації в ЄДРСР
"07" грудня 2011 р.Справа № 10/17-2163-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Інвестмент»
до відповідача Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд-Інвест»
про визнання положень договору іпотеки недійсними та визнання правовідношення припиненим
Головуючий суддя Смелянець Г.Є.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Суддя Меденцев П.А.
за участю представників
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: ТОВ «Веста-Інвестмент»звернулося до ПАТ «ВТБ Банк»в особі Відділення «Одеська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Прогресбуд-Інвест», з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області визнати недійсними положення п.1.1. договору іпотеки щодо передачі відповідачу в іпотеку предмету іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються будь якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання), а також припинити правовідношення (визнати правовідношення припиненим) шляхом визнання договору іпотеки № 11/07-2 від 28.08.2007р. укладеного між позивачем і відповідачем припиненим.
До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву від 04.07.2011р. за вх. №21112/2011, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсними положення п.1.1. договору іпотеки в частині «… та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання)…»та припинити правовідношення (визнати правовідношення припиненим) шляхом визнання договору іпотеки № 11/07-2 від 28.08.2007р. укладеного між позивачем і відповідачем припиненим.
В якості підстав позовних вимог в частині визнання недійсними положень п.1.1. договору іпотеки позивачем визначені вимоги ч.1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, з посиланням при цьому на те, що вищевказані положення п.1.1. договору іпотеки суперечать таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, розумність і добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України). В якості підстав позовних вимог в частині визнання припиненим договору іпотеки № 11/07-2 від 28.08.2007р. позивачем визначені вимоги ч.1 ст.559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, з посиланням при цьому на те, що внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою додаткових угод №5 від 22.05.2009р., №6 від 30.09.2009р., №7 від 30.10.2009р., №8 від 28.04.2010р. до кредитного договору №11/07 від 02.08.2007р. збільшився обсяг відповідальності позивача, як майнового поручителя за договором іпотеки № 11/07-2 від 28.08.2007р.
Відповідач просить суд відмовити ТОВ «Веста-Інвестмент» у задоволені позову, з підстав, що викладені у відзиві на позов за вх. №21123/2011 від 04.07.2011р. Також відповідач надав до суду додатковий відзив на позов за вх. №32423/2011 від 16.09.2011р., згідно з яким просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог про визнання положень договору іпотеки недійсними та припинення правовідношення, з посиланням при цьому на те, що про суперечність положень п.1.1. іпотечного договору моральним засадам суспільства, принципам справедливості, добросовісності та розумності позивачу було відомо 28.08.2007р., тобто в моменту укладення та посвідчення іпотечного договору нотаріусом, а відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Третя особа про час і місце судових засідань повідомлена належним чином, але у судові засіданні не з'явилася і витребуваних судом не надала.
Ухвалою від 18.07.2011р. задоволено клопотання позивача про призначення справи до колегіального розгляду та ухвалою від 20.07.2011р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів господарського суду Одеської області: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Власова С.Г., Меденцев П.А. Ухвалою від 20.09.2011р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів господарського суду Одеської області: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Желєзна С.П., Меденцев П.А. Ухвалою від 14.11.2011р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів господарського суду Одеської області: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Фаєр Ю.Г., Меденцев П.А.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
02.08.2007р. між ВАТ «ВТБ Банк»(Банк) і ТОВ «Прогресбуд-Інвест»(Позичальник, третя особа) укладений кредитний договір № 11/07, предметом якого є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії (кредит) на таких умовах: ліміт кредитної лінії -9 000 000 доларів США; строк кредитування до 02.08.201р., проценти за користування кредитом -11,8 відсотка річних (надалі -кредитний договір).
28.08.2007р. між ВАТ «ВТБ Банк»(Іпотекодержатель) і ТОВ «Веста -Інвестмент»(Іпотекодавець), який є майновим поручителем за ТОВ «Прогресбуд-Інвест»(Позичальник) укладений договір іпотеки №11/07-2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 15057 (надалі -договір іпотеки). Умовами п.1.1. договору іпотеки встановлено, що предметом цього договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного у п.1.3. цього договору, надалі -Предмет іпотеки, для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11/07 від 02.08.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання), надалі все разом -кредитний договір.
29.09.2008р. між Банком і Позичальником укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, умовами якої внесені зміни до кредитного договору щодо розміру процентів за користування кредитом та встановили його у розмірі 13,5 відсотків річних.
10.03.2009р. між Іпотекодержателем і Іпотекодавцем укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, який також посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №2971, та яким у п. 1.2. іпотечного договору внесені зміни щодо розміру процентів за користування кредитом до 13,5 відсотків річних.
Окрім того, між Банком і Позичальником на підставі листів останнього укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткові угоди № 5 від 22.05.2009р., № 6 від 30.09.2009р., № 7 від 30.10.2009р., № 8 від 28.04.2010р. умовами яких вносилися зміни до кредитного договору в т.ч. щодо порядку погашення кредиту та порядку сплати процентів за користування кредитом.
Позивач вважає, що внаслідок постійного перенесення сторонами кредитного договору строків погашення заборгованості за кредитом шляхом укладення вищевказаних додаткових угод між Банком і Позичальником, збільшений обсяг відповідальності позивача, як майнового поручителя за договором іпотеки, оскільки проценти за користуванням кредитом за змістом п. 7.2. кредитного договору нараховуються на суму залишку заборгованості, тобто, в даному випадку, на усю суму заборгованості за наданим кредитом у розмірі 9 000 000 грн. Незважаючи на зазначення в п.1.1 іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р. можливості збільшення обсягу відповідальності Іпотекодавця за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест”, які витікають із вищезазначеного кредитного договору, шляхом, зокрема, укладення додаткових угод, які збільшують основне зобов'язання, позивач вважає, що він є майновим поручителем, що, враховуючи положення ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, потребує його згоди при збільшенні обсягу його відповідальності за Позичальника, а за відсутності такої згоди має наслідком припинення поруки.
Крім того, вищевикладені доводи, на думку позивача, свідчать про недійсність п.1.1. іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р., оскільки це суперечить моральним засадам суспільства та принципам справедливості, добросовісності і розумності, які закріплені у цивільному праві. Позивач зазначає, що виходячи із змісту вказаних принципів при укладанні іпотечного договору він розраховував на відповідальність по зобов'язанням ТОВ „Прогресбуд-Інвест” в обсязі, передбаченому кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. в редакції на день його укладання. Вказана суперечність моральним засадам суспільства, за твердженнями позивача, має наслідком визнання недійсним п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного:
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приймаючи до уваги, що правовідносини між позивачем та відповідачем засновані на іпотечному договорі № 11/07-2 від 28.08.2007р., яким встановлений обсяг та підстави відповідальності позивача за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест” перед публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі відділення „Одеська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів законодавства, якими врегульовані іпотечні відносини.
В силу приписів ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003р. № 898-ІV (з наступними змінами та доповненнями; надалі за текстом -Закон України „Про іпотеку) основним зобов'язанням є зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України „Про іпотеку” взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом ст.ст. 1, 11 Закону України „Про іпотеку” майновий поручитель, тобто особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи, несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно зі ст. 18 Закону України „Про іпотеку” іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Однією із істотних умов іпотечного договору є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
Як вище встановлено господарським судом, п.1.1. іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. передбачено, що позивач несе відповідальність перед відповідачем в повному обсязі щодо зобов'язань ТОВ “Прогресбуд-Інвест” за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р., а саме щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються вищезазначеним кредитним договором та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання). З зазначених положень договору вбачається, що ТОВ „Веста-Інвестмент” є майновим поручителем, що передав в іпотеку відповідачу власне майно для забезпечення виконання ТОВ „Прогресбуд-Інвест” своїх зобов'язань за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. Іпотечним договором № 11/07-2 від 28.08.2007р. встановлено обсяг відповідальності позивача за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест, що витікає із кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р. та будь-яких додаткових угод до нього, в т.ч. тих, що збільшують основне зобов'язання. Таким чином, можливість збільшення розміру основного зобов'язання та, як наслідок, збільшення обсягу відповідальності ТОВ „Веста-Інвестмент” без його згоди передбачена положеннями іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що твердження позивача про одностороннє збільшення обсягу його відповідальності шляхом укладання між ПАТ „ВТБ Банк” та ТОВ „Прогресбуд-Інвест” додаткових угод № 5 від 22.05.2009р., № 6 від 30.09.2009р., № 7 від 30.10.2009р., № 8 від 28.04.2010р. до кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р. як на підставу для визнання недійсним п. 1.1. оспорюваного договору, спростовуються самими положеннями іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р., якими передбачена можливість, без згоди на це з боку позивача, збільшення обсягу його відповідальності за зобов'язаннями ТОВ „Прогресбуд-Інвест”, що витікають з кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р.
Статтею 19 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Враховуючи вищенаведені положення ст. 19 Закону України „Про іпотеку”, посилання позивача на нездійснення державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою як на підставу для недійсності оспорюваного положення договору є декларативними, оскільки наведені положення Закону України „Про іпотеку” не застосовуються у випадку, коли можливість збільшення основного зобов'язання передбачена іпотечним договором.
Щодо посилань позивача на застосування до спірного положення договору приписів ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, якими врегульовані правовідносини такого виду забезпечення виконання зобов'язання як порука, господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом, між ТОВ „Веста-Інвестмент” та ПАТ „ВТБ Банк” правовідносини виникли на підставі договору іпотеки як одного із способів забезпечення виконання зобов'язань, та в силу приписів ст..ст.1, 11 Закону України „Про іпотеку”, позивач - як особа, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника має статус майнового поручителя, а тому до даних правовідносин не застосовуються положення про поруку відповідно до параграфу 3 „Порука” глави 49 „Забезпечення виконання зобов'язання” ЦК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору.
В силу приписів ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, у відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Можливість включення до договорів іпотеки умов щодо збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя за основним зобов'язанням відповідає як загальним засадам цивільного законодавства, які визначені ст.ст. 3, 627 ЦК України про свободу договору, так і вищенаведеними положенням Закону України „Про іпотеку”.
За таких обставин, проаналізувавши положення п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. з урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку про відповідність зазначеного пункту положенням чинного законодавства.
Що стосується посилань позивача на невідповідність оспорюваної частини іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. моральним засадам суспільства, принципам справедливості, добросовісності і розумності, то зазначені доводи не підтверджені жодними доказами з боку відповідача та не спростовують вищевикладених висновків, зроблених господарським судом, щодо відповідності положень п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. положенням чинного законодавства.
Господарський суд зазначає, що в силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, та чинним законодавством не передбачено такої підстави для визнання недійсним окремих положень договору через те, що одна із сторін, допускаючи збільшення обсягу її відповідальності за договором, розраховувала на ненастання обставин, що зумовлять таке збільшення, у зв'язку з чим, доводи позивача про недійсність п. 1.1. вищезазначеного іпотечного договору через те, що ТОВ „Веста-Інвестмент” розраховувало на визначення обсягу його відповідальності за зобов'язаннями ТОВ “Прогресбуд-Інвест” у розмірі, передбаченому кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. в редакції на день його укладання, господарським судом до уваги не приймаються через їх необґрунтованість та безпідставність.
Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, позивачем з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не було доведено суду порушень будь-яких приписів діючого законодавства України при укладанні сторонами іпотечного договору № 11/07-1 від 02.08.2007р.
Наведене дозволяє суду критично оцінювати доводи позивача про невідповідність положень п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. про збільшення обсягу відповідальності ТОВ „Веста-Інвестмест”, зокрема шляхом укладання додаткових угод до кредитного договору № 11/07 від 02.08.2007р., чинному законодавству з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість, а відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування при вирішення даного спору приписів ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, у зв'язку з чим, позов ТОВ „Веста-Інвестмент” в частині вимог про визнання недійсним положення п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-2, посвідченого 28.08.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 15057, задоволенню не підлягає.
Що стосується позовних вимог в частині припинення правовідношення іпотеки шляхом визнання зазначеного договору припиненим, господарський суд виходить з наступного.
В силу приписів ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Господарський суд звертає увагу позивача, що, з урахуванням заявлених позовних вимог, навіть у разі визнання недійсними окремих положень п. 1.1. іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. щодо збільшення обсягу відповідальності позивача, згідно зі ст. 217 ЦК України не буде мати наслідком визнання недійсним вказаного договору в цілому, оскільки названий договір був би вчинений навіть без включення до нього оспорюваної частини.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом глави 50 „Припинення зобов'язання” ЦК України підставами припинення зобов'язання є: виконання зобов'язання (ст. 599), передання відступного (ст. 600), зарахування зустрічних однорідних вимог (ст. 601-603), припинення за домовленістю сторін (ст. 604), прощення боргу (ст. 605), поєднання у одній особі боржника і кредитора (ст. 606), неможливість виконання зобов'язання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607), смерть фізичної особи-боржника (ст. 608), ліквідацією юридичної особи-боржника (ст. 609).
Відповідно до ст. 17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про припинення зобов'язань сторін за кредитним договором № 11/07 від 02.08.2007р. та іпотечним договором № 11/07-2 від 28.08.2007р. на підставі положень чинного законодавства та/або наявність підстав, передбачених положеннями ст. 17 Закону України „Про іпотеку”, які мають наслідком припинення іпотеки, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про припинення правовідношення іпотеки шляхом визнання іпотечного договору № 11/07-2 від 28.08.2007р. припиненим.
Заяву відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання недійними положень договору іпотеки та припинення правовідношення відхилено господарським судом, з огляду на те, що застосування строків позовної давності можливо при наявності порушеного права, а в даному випадку вище встановленими обставинами справи доведено відсутність такого порушення.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Смелянець Г.Є.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Суддя Меденцев П.А.
Повне рішення складено 09 грудня 2011 року.