Підлягає публікації в ЄДРСР
"02" грудня 2011 р.
Справа № 15/17-4475-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.Е. Кришиневській
За участю представників:
від позивача - Дехтяренко С.О.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „УВК Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Юг” про стягнення 5 489,45 грн., -
Приватне акціонерне товариство „УВК Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Юг” про стягнення заборгованості за договором про надання логістичних послуг № 117-11 від 14.06.2011 року в розмірі 5 489,45 грн., посилаючись на наступне.
14.06.2011 року між Приватним акціонерним товариством „УВК Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Юг” було укладено договір № 117-11, відповідно до якого позивач зобов'язався надавати відповідачу логістичні послуги, а відповідач зобов'язався прийняти послуги і сплатити їх на умовах, визначених договором.
У відповідності з п. 1.2 вказаного договору на підтвердження надання позивачем послуг за договором складаються та підписуються акти приймання-передачі наданих послуг.
Як вказує позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2011 р. № УВЦ-0000005267 на суму 2609,80 грн. та від 30.06.2011 р. № УВЦ-0000005113 на суму 2474,53 грн.
Проте, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, не сплативши позивачу надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5084,33 грн.
При цьому позивач посилається на п. 5.10. договору, згідно якого відповідач зобов'язаний сплачувати надані послуги протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.
В свою чергу п. 6.8 договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату наданих послуг у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.
Таким чином, з огляду на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 405,12 грн.
Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 5 489,45 грн.
До того ж позивач вказує, що ним була надіслана на адресу відповідача вимога про сплату боргу від 27.09.2011 р., про що свідчить опис вкладеної кореспонденції від 27.09.2011 р. та поштова квитанція від 27.09.2011р. № 3561, проте відповідач вимогу проігнорував, борг не сплатив, що стадо підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4475-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання 02.12.2011 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника на обкладинці справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
14.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Юг” (замовник) та Приватним акціонерним товариством „УВК Україна” (виконавець) було укладено договір № 117-11, предметом якого є надання позивачем відповідачу логістичних послуг, пов'язаних з обслуговуванням вантажів відповідача, а відповідач зобов'язується надавати замовлення на надання послуг, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги.
У відповідності з п. 1.2 вказаного договору на підтвердження надання виконавцем послуг за договором складаються та підписуються відповідні акти приймання-передачі наданих послуг.
Підставою для надання логістичних послуг є замовлення, надане замовником електронною поштою відповідно до розкладу (п. 2.1 договору). При цьому виконавець забезпечує приймання вантажу від замовника згідно з поданим замовленням відповідно до розкладу.
Згідно п. 4.1.2., 4.1.3, 4.1.4 вказаного договору позивач як виконавець зобов'язався забезпечити доставку вантажу згідно з розкладом, здійснювати прийом вантажу по кількості місць, зазначених у вантажній квитанції (п. 4.1.3 ), забезпечити збереження вантажу по кількості та цілісності місць у процесі доставки (п. 4.1.4).
В свою чергу відповідач зобов'язався забезпечити обумовлені п. 3.1.3 договору своєчасно, відповідно до розкладу, подавати замовлення на надання логістичних послуг, яка надається електронною поштою. Також відповідач зобов'язався відповідним чином підготувати багаж, забезпечивши його збереження під час доставки (п. 3.1.4. договору), своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги позивача (п. 3.1.10 договору).
Згідно п. 5.9, п. 5.10 вказаного договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку. При цьому термін сплати становить п'ять банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем. Разом з рахунком відповідачеві надається два примірники акту приймання-передачі наданих послуг та податкова накладна (п. 5.11 договору).
За умовами п. 5.12 договору замовник зобов'язаний розглянути акт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності таких зауважень в триденний строк з моменту отримання, акт вважається погодженим, а послуги прийнятими відповідно до умов даного договору.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання логістичних послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, позивачем належним чином виконувались умови вказаного договору. Так, 30.06.2011 р. між позивачем та відповідачем був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000005113, згідно з яким позивач відповідно до умов вказаного договору № 117-11 надав логістичні послуги за червень на суму 2 474,53 грн. з ПДВ. Також 31.07.2011 р. між позивачем та відповідачем був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000005267, згідно з яким позивач надав відповідачу логістичні послуги за липень на суму 2 609,80 грн. з ПДВ.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт (наданих послуг) є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи (послуги) відповідно до оформлених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлених рахунків-фактур № 2592 від 30.06.2011 р. на суму 2474,53 грн. та № 2747 від 31.07.2011 р. на суму 2609,80 грн.
Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, умовами вказаного договору № 117-11 визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.
Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останній надані послуги не оплатив, у зв'язку з чим сума боргу відповідача за договором № 117-11 від 14.06.2011 р. складає 5084,33 грн.
При цьому слід зазначити, що вказану суму заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Між тим відмовою сплатити позивачу вказану суму заборгованості за вище вказаним договором № 117-11 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 5 084,33 грн.
Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено п. 6.8 договору № 117-11 від 14.06.2011 р., за несвоєчасну сплату розрахунку за надані послуги відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання за кожен прострочений день, але не більше 50% від вартості простроченого зобов'язання.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як вже зазначалось, свій обов'язок сплатити за виконані роботи протягом 5 банківських днів після закінчення надання послуг відповідач не виконав, чим порушив умови договору. Так, з огляду на дату складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) і рахунків-фактур на оплату 30.06.2011 р. та 31.07.2011 р., строк для оплати наданих послуг сплинув відповідно 07.07.2011 р. та 08.08.2011 р. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 117-11 від 14.06.2011 р. щодо здійснення повної оплати наданих позивачем логістичних послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 19.07.2011 р. по 18.10.2011 р. (92 дн.) на суму боргу в розмірі 2474,53 грн. за актом від 30.06.2011 р. та за період з 12.08.2011 р. по 18.10.2011 р. (68 дн.) на суму боргу в розмірі 2609,80 грн. за актом від 31.07.2011 р., що складає за розрахунком позивача 405,12 грн. (а.с. 19).
Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 117-11 від 14.06.2011 р., що підлягає стягненню на користь позивача, становить 5489,45 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „УВК Україна” повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства „УВК Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Юг” про стягнення 5 489,45 грн. задовольнити повністю.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Юг” (65125, м. Одеса, вул.. Пушкінська, 34, оф.7, код ЄДРПОУ 20952731; п/р 26006000601903 в ПАТ „Універсал Банк” м. Києва, МФО 322001) на користь Приватного акціонерного товариства „УВК Україна” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; код ЄДРПОУ 36449095; п/р 26008010895401 (980) в ПАТ „Альфа-Банк” м. Києва, МФО 300346) заборгованість за договором № 117-11 від 14.06.2011 р. в сумі 5 489/п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять/грн. 45 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2011 р.