Справа №22Ц- 5791/2009 Головуючий у І інстанції Міхієнкова Т.Л.
Категорія 20 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
Іменем України
29 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А..
суддів Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.,
при секретарі Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Броварської міської ради, треті особи - відділ Діржкомзему м. Броварах Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення виконкому, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянка, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням доповнень просила суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 19.07.2000 року НОМЕР_1 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,076 га., для обслуговування житлового будинку, визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,076 га. по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,076 га, розташованої в АДРЕСА_2, укладений 05 березня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дарувальниками) та ОСОБА_3 (обдарованим), зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити належну їй земельну ділянку шляхом перенесення паркану згідно межі, визначеної її державними актами та не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що на праві власності їй належить 3/10 частини житлового будинку та земельна ділянка площею 0,0641 га. по АДРЕСА_3, що складається з двох частин - площею 0,0496 га для обслуговування житлового будинку, площею 0,0145 га для ведення особистого селянського господарства, які вона отримала в дар від свого діда ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування 16 березня 2007 року. Після виготовленні державних актів на право власності на подаровані дідом земельні ділянки уклала договір з ліцензованою землевпорядною організацією «Термін» на перенесення в натуру меж земельної ділянки та встановлення межових знаків, але виявилось, що виконати це неможливо, оскільки має місце накладення меж її земельної ділянки з земельною ділянкою сусідів ОСОБА_1 та ОСОБА_2., які проживають по АДРЕСА_1 і у 2000 році приватизували земельну ділянку площею 0,076 га. Вважає, що приймаючи рішення про передачу відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,076 га., виконком Броварської міської ради передав їм також і частину землі, яка у 1997 році була приватизована її дідом ОСОБА_7, а відтак рішення є незаконним. На підставі незаконного рішення відповідачам було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, 1/2 частину якої вони подарували іншому відповідачу ОСОБА_3 Вказує, що ОСОБА_3 подарована частина земельної ділянки, яка є її власністю, чим порушено її права власника, просила вирішити вказаний спір у судовому порядку оскільки в добровільному порядку відповідачі вирішувати вказаний спір не бажають.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2009 року позов задоволено.
Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 19 липня 2000 року НОМЕР_1 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,076 га. для обслуговування житлового будинку.
Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,076 га. по АДРЕСА_1 і зареєстрований 11 грудня 2000 року у Книзі записів державних актів за НОМЕР_3.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,076 га., розташованої в АДРЕСА_2, укладений 05 березня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. і зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_4.
Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_4 відповідно до Державних актів серії НОМЕР_5 та НОМЕР_6 та встановленої межі, шляхом перенесення паркану згідно межі, визначеної державними актами, та не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні належною їй земельною ділянкою.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір у сумі 220 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 37 грн. 50 коп., витрати по оплаті правової допомоги в сумі 5000 грн., витрати по оплаті роботи землевпорядної організації ТОВ «Константа» в сумі 2238 грн., а всього 7496 грн. 40 коп. з кожного по 2499 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одали апеляційну скаргу в якій просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи тим. що суд першої інстанції, розглядаючи вказаний спір порушив норми матеріального та процесуального законодавства, неповно встановив обставини справи що призвело до помилкового рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_4 на підставі договору дарування за реєстровим номером НОМЕР_7 від 16 березня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. отримала в дар від ОСОБА_7 3/10 частини житлового будинку АДРЕСА_3 з надвірними будівлями - сарай «Г», сарай-прибудова «Ж», сарай-прибудова «Е», гараж «Б», сторожа «№» (а.с.9-10) та на підставі договору дарування за реєстровим номером НОМЕР_8 від 16 березня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. земельну ділянку, що знаходиться за цією ж адресою, площею 641 кв. м., в тому числі 496 кв. м. для обслуговування житлового будинку, 145 кв. м. - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7-8). Право власності позивачки на частину житлового будинку зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.03.2007 року, право власності на земельні ділянки посвідчується державними актами на право власності на земельні ділянки від 8 серпня 2007 року: державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0496 га. для обслуговування жилого будинку і господарських будівель серії НОМЕР_5, зареєстрований у книзі записів державних актів за № НОМЕР_9 (а.с. 11), та державний акт на земельну ділянку площею 0,0145 га. для ведення особистого селянського господарства серії НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів за № НОМЕР_10 9(а.с.13).
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками частини житлового будинку АДРЕСА_1, яким на праві спільної власності належить 19/50 частин будинку з надвірними будівлями, що посвідчується Свідоцтвом про право власності від 16.12.1992 року (а.с. 82). На підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 19.07.2000 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проживаючим по АДРЕСА_4, передали у спільну часткову власність земельну ділянку площею 756 кв.м. для обслуговування жилого будинку, (а.с. 118), але в Державному акті на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, зареєстрованому в Книзі записів державних актів за НОМЕР_3 від 11.12.2000 року, вказується, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0760 га. для обслуговування житлового будинку (а.с. 173).
З договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. за реєстровим НОМЕР_4 (а.с. 130-132) вбачається, що 05 березня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подарували ОСОБА_3 1/2 частину належної їм на праві власності земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2.
Судом також встановлено, що земельна ділянка площею 1320 кв. м., частина якої площею 641 кв.м була подарована позивачці, належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданого Броварською міською радою Київської області 04.01.1997 р. і зареєстрованого в книзі записів державних актів за НОМЕР_12 (а.с. 14) та на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_13, виданого Броварською міською радою 07.12.2005р., зареєстрованого в книзі записів державних актів за №НОМЕР_14 (а.с. 15).
Право власності на іншу частину земельної ділянки ОСОБА_7 набула третя особа ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання від 15 грудня 2006 року за реєстровим номером НОМЕР_15 (а.с. 219-222) та договору дарування від 18.05.2007 року за реєстровим номером НОМЕР_16 (а.с.223).
Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0665 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_17, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №НОМЕР_18 від 22.08.2007р.(а.с. 224).
Актом обстежено земельної ділянки від 07.05.2008 року по АДРЕСА_3 за №05-6/9-3/429, яке було проведено комісією у складі представників відділу земельних ресурсів у м. Бровари та представників землевпорядної організації ТОВ „Термін" за участю старшого дільничного інспектора міліції, встановлено, що відстань від поворотної точки №2 по межі з гр. ОСОБА_1, проживаючої по АДРЕСА_1, до поворотної точки № 8 по межі гр. ОСОБА_5, проживаючої по АДРЕСА_5 згідно Державного акту на право власності на землю по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_4 становить 10,25 м., а фактично 9 м.", що визнано судом як підтвердження порушення прав ОСОБА_4 як власниці земельної ділянки.
Із збірного кадастрового плану від 23.09.2009 року (а.с.266, 267 ), виготовленого землевпорядною організацією ТОВ «Константа», встановлено, що має місце накладення меж земельних ділянок згідно державних актів по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1. При цьому, накладення меж мало місце як в той час, коли власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 був ОСОБА_7, так і станом на теперішній час, коли суміжними землевласниками стали ОСОБА_4 та ОСОБА_1- ОСОБА_2 Площа перетинання (накладення) земельних ділянок по державним актам становить згідно збірного кадастрового плану 0,0169 га. Відповідно до збірного кадастрового плану земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_6, виготовленого землевпорядною організацією ТОВ «Константа» за ухвалою суду від 25 листопада 2009 року фактичні межі земельних ділянок позивача, відповідачів, третьої особи ОСОБА_5 (по парканах) не відповідають межам, визначеним державними актами. Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_5 становить 0,0610 га. замість 0,0665 га. згідно держакту, фактична площа земельної ділянки ОСОБА_4 становить 0,0654 га. замість 0,0641 га. по держактам, фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 ОСОБА_2. становить 0,0717 га замість 0,0760 га по держакту.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими, а викладені в позовній заяви доводи є підставними, оскільки проведеним у справі дослідженням відповідності належних відповідачам земельних ділянок їх меж зазначеним у Державних актах на право приватної власності на земельні ділянки фактичним межам в натурі на місцевості встановлено накладення меж земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку позивачки та зміщення вказаних меж в сторону земельної ділянки позивачки з подальшим її накладенням загальною площею 0.0169 га.
Колегія суддів в цій частині вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим відповідно до вимог ст. 152 ч.2 ЗК України та ст. 391 ЦК України і таким, що підлягало задоволенню, оскільки не усунення вказаних перешкод призводило до неможливості використання позивачкою належної їй земельної ділянки та відповідним відведенням меж в натурі на місцевості, а також відповідної подальшої реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Тому рішення в цій частині колегія суддів визнає законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів в цій частині таким, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи вказаний спір та покладаючи на відповідачів судові витрати у вказаній справі, зокрема що стосується витрат на право допомогу, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 84, 88 ЦПК України та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якими визначений граничний розмір витрат, які повинні бути стягнуті на користь сторони за рахунок іншої сторони.
Колегія суддів враховує, що оскільки по вказаній справі відбулося 9 судових засідань загальною тривалістю 5 год. 45 хв. (15.08.08 - 1 год. 10 хв.,, 30.09.08 - 17 хв., 7.10.08 р. -1 год. 16 хв., 01.12.08р. 29 хв., 23.12.08 р, 21.01.09 по 3 хв. кожне, 18.05.09р. -19 хв., 02 червня 2009 -18 хв., 18.09.09 - 25 хв. 22.12.09р. 1 год. 23 хв.), тому сума відшкодування на правову допомогу за період проведення судових засідань становитиме 1080 грн. 15 коп., а з врахуванням інших витрат 220,9 судового збору, 37,5 грн. витрат на ІТЗ, 2238 витрат по проведенню земельного дослідження ТОВ «Константа» становитиме 3576,55 грн., та відповідно становитиме по 1197 грн. 18 коп. із кожного із відповідачів. Тому рішення в цій частині підлягає зміні.
В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313 - 315 ЦПК України, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» , колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2009 року в частині визначення розміру стягнення витрат на правову допомогу змінити зменшивши вказаний розмір до 1080 грн. 15 коп. та в зв'язку з цим і загальну суму стягнень з відповідачів зменшити до 3576.55 грн. , в тому числі по 1197 грн. 18 коп. з кожного з відповідачів.
В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий:
Судді: