Підлягає публікації в ЄДРСР
"28" листопада 2011 р.Справа № 35/17-3860-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПР-ЮГ"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 7456,73грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПР-ЮГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 7456,73грн., а саме: основного боргу у розмірі 5905,68грн., пені у розмірі 562,18грн., 3%річних у розмірі 274,71грн. та індекс інфляції у розмірі 714,16грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.11р. порушено провадження у справі №35/17-3860-2011.
21.11.11р. позивач надіслав на адресу господарського суду Одеської області клопотання(вх.№39806/2011 від 21.11.11р.), згідно якого просить суд провести судове засідання без участі представника позивача.
Судом клопотання розглянуто та задоволено.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2011р., однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
01.02.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПР-ЮГ" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір постачання товарів №ТОВ-000018, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцеві у зумовлені цим договором строки товар - алкогольні напої в асортименті (Товар) згідно замовлень Покупця, на умовах і в порядку передбачених цим договором та додатками до нього, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену цим договором ціну.
Згідно п.8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2010р., але в будь якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що сума договору визначається сумою вартості всіх поставок здійснених за цим договором на підставі замовлень Покупця за оформленими та підписаними сторонами накладними на передачу товару, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору, якщо сторони не домовились про інше, Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою накладною, в строк, що не перевищує 14 календарних днів від дати поставки. Встановлений для Покупця термін сплати за Товар зазначається в накладній на поставку товару.
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона зобов'язана відшкодувати нанесену шкоду іншій стороні(п.6.1. договору).
Згідно п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної сплати вартості товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від обов'язку сплатити за поставлений товар, в тому числі такий, за прострочення сплати якого стягується пеня. Сплата пені не обмежує права Постачальника на відшкодування за рахунок Покупця непокритих пенею збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за цим договором.
В підтвердження виконання зобов'язань за договором постачання товарів №ТОВ-000018 від 01.02.2010р. позивач надав суду видаткові накладні на поставку товару: №ТОВ-000461 від 09.02.10р. на суму 4783,74грн. та №ТОВ-000721 від 24.02.2010р. на суму 1121,94грн., неоплаченим залишився товар в сумі 5905,68грн.
В порушення умов зазначеного договору поставки відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7456,73грн., а саме: основний борг у розмірі 5905,68грн., пеню у розмірі 562,18грн., 3%річних у розмірі 274,71грн. та індекс інфляції у розмірі 714,16грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу належної якості та кількості товару, існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 5905,68грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 274,71грн., індексу інфляції у сумі 714,16грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 274,71грн., індексу інфляції в сумі 714,16грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в розмірі 562,18грн.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 562,18грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПР-ЮГ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 7456,73грн., а саме: основного боргу у розмірі 5905,68грн., пені у розмірі 562,18грн., 3%річних у розмірі 274,71грн. та індекс інфляції у розмірі 714,16грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65078, АДРЕСА_1; ід.номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПР-ЮГ" (65026, м. Одеса, вул. Гаванна, 10; п/р №26008227688400 АТ „Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32834538) суму основного боргу у розмірі 5905(п'ять тисяч дев'ятсот п'ять)грн.68коп., пеню у розмірі 562(п'ятсот шістдесят дві)грн.18коп., 3%річних у розмірі 274(двісті сімдесят чотири)грн.71коп., індекс інфляції у розмірі 714(сімсот чотирнадцять)грн.16коп., витрати по сплаті держмита на суму 102(сто дві)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 02.12.2011р.