Підлягає публікації в ЄДРСР
"18" листопада 2011 р.Справа № 27/17-3626-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: ОСОБА_2;
до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер"
про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству та недійсними рішень загальних зборів акціонерів товариства та зобов'язання вчинити певні дії
В судовому засіданні 07.10.2011р., 17.10.2011р., 21.10.2011р., 28.10.2011р., 04.11.2011р. за згодою сторін, суд оголошував перерву, в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.
07.09.2011р. ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер", в якій просить суд:
- визнати такими, що не відповідають чинному законодавству та недійсними з моменту прийняття усіх рішень засідання загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер» від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р, 15.12.2010р. та 29.04.2011р., що оформлені відповідними протоколами загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер»від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р, 15.12.2010р. та 29.04.2011р.;
- зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер»в особі відповідних осіб не перешкоджати акціонерові ОСОБА_2 та/або її представникам, в тому числі ОСОБА_3 не порушувати права та інтереси, визначені зокрема ст. 10, ст. 41, ст. 43 Закону України "Про господарські товариства", ст.13, ст. 116, ст. 159 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України, а також надати ОСОБА_2 та/або її представникам, в тому числі ОСОБА_3 - усю інформацію про Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер», включаючи річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства (в т.ч. загальних зборів акціонерів, правління, голови правління, наглядової/спостережної ради) за період з 29.12.2003 по теперішній час (дату прийняття судового рішення).
Підставою звернення з даними вимогами позивач зазначає те, що під час скликання та проведення вказаних загальних зборів акціонерів Товариства та самими рішеннями загальних зборів було грубо порушено права та інтереси позивача, як акціонера, що визначені ст. 10, ст. 41, ст. 43 Закону України "Про господарські товариства", ст. 13, ст. 116, ст. 159 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України, а тому всі рішення прийняті на вказаних загальних зборах підлягають визнанню недійсними. Обґрунтовуючи необхідність визнання недійсними вказаних рішень позивач визначає те, що згідно до офіційних публікацій в друкованих виданнях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на 16.06.2010, 23.06.2010, 30.06.2010, 28.07.2010, 15.12.2010 та 29.04.2011 були скликані загальні збори акціонерів Товариства, представник ОСОБА_3 прибув у вказані в публікаціях дати та визначений час за адресою вказаною в повідомленнях (пров. 3-й Водопровідний, 9 м. Одеса), зокрема, для проходження до актового залу Товариства для реєстрації та взяття участі у вказаних загальних зборах акціонерів Товариства, що підтверджуються нотаріальними свідоцтвами про його місцеперебування у місці прохідного пункту до Товариства проте, як зазначає позивач, під різними приводами, зокрема, про необхідність особистої присутності акціонера ОСОБА_2, про відсутність медичної книжки для його пропуску на територію Товариства тощо, охорона та працівники Товариства не допустили та не пропустили його через прохідний пункт Товариства, а тому він не зміг потрапити у актовий зал Товариства за місцем проведення реєстрації та зборів акціонерів Товариства. Як вказує позивач, підозрюючи про такі незаконні дії, які акціонери Товариства зазнають з боку Товариства систематично, її представник також звертався до нотаріуса із відповідними заявами. Дані заяви містили повідомлення про прибуття ОСОБА_3, як представника ОСОБА_2 у відповідні дати, час за адресою: Україна, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок, буд. 9: для реєстрації та участі у відповідних загальних зборах акціонерів Товариства; для надання документів, але у зв'язку з аналогічною неможливістю потрапити у актовий зал Товариства за місцем проведення реєстрації та зборів акціонерів для особистого вручення заяви адресату, зазначену заяву передано поштою зі зворотним повідомленням та описом вкладення, що підтверджується відповідними нотаріальними свідоцтвами.
Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до положень ст. 88 Господарського кодексу України про те, що учасники господарського товариства мають право, зокрема, - одержувати інформацію про товариство і на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо, представник позивача не зміг отримати для ознайомлення відповідні документи (зокрема оскаржувані протоколи загальних зборів акціонерів Товариства від 16.06.2010, 23.06.2010, 30.06.2010, 28.07.2010, 15.12.2010 та 29.04.2011), в зв'язку з чим виникли труднощі в їх отримані і вони підлягають витребуванню судом згідно ст. 38 ГПК України. Також позивач посилається на те, що за неможливості потрапити до Товариства через прохідний пункт її представник відповідно не мав можливості ознайомитись з інформацією (матеріалами) щодо порядку денного вказаних загальних зборів акціонерів Товариства, чим було порушено право встановлене ст. 43 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає, що до скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.
В судовому засіданні 07.10.2011р. в присутності представників сторін було розпочато розгляд справи по суті та заслухано пояснення представників сторін.
В судовому засіданні 28.10.2011р. представником позивача повідомлено, що перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача було подано клопотання про призначення справи до колегіального розгляду та заяву про надання, витребування доказів та ін., між тим, представник позивача не має можливості навести викладені у даних документах доводи, оскільки у нього є лише перші сторінки з відміткою канцелярії, а зміст цих документів йому не відомий. В зв'язку з необхідністю ознайомлення та вивчення наданих сторонами документів, судом було оголошено перерву в розгляді справи до 04.11.2011р.
Дослідивши зміст поданих представником позивача клопотань, в судовому засіданні 04.11.2011р. суд повідомив про задоволення заяви позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, з приводу чого виніс відповідну ухвалу, в задоволенні клопотання про призначення справи до колегіального розгляду судом було відмовлено, з підстав його необґрунтованості.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення справи до колегіального розгляду, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, у господарському суді першої інстанції справи, за загальним правилом, розглядаються судом у складі одного судді. Разом з тим, даною статтею установлено, що будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Отже, склад суду, який розглядає справу, залежить від категорії та складності справи. Між тим, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що із змісту позову не вбачається особливої категорії та складності справи, яка б виключала можливість здійснення розгляду справи судом одноособово.
Також в судовому засіданні 04.11.2011р., представником позивача повідомлено, що перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача було подано заяву/клопотання про надання доказів, пояснень та про виклик свідків, між тим, навести підстави та зміст заявленого клопотання представник позивача не може, оскільки в нього знову не має повного тексту даного клопотання. В зв'язку з необхідністю ознайомлення та вивчення наданих позивачем документів, судом було оголошено перерву в розгляді справи до 18.11.2011р., про що сторони були повідомлені особисто під розпис.
В судовому засіданні 04.11.2011р. представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі.
Як вбачається із змісту поданого до канцелярії суду 04.11.2011р. представником позивача клопотання (вх. ГСОО від 04.11.2011р. №31913/2011), в порядку ст. 32 ГПК України, позивачем заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідків, а саме -голови реєстраційної комісії на загальних зборах акціонерів ЗАТ „Одесакондитер” від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р. та 29.04.2011р., голови правління ЗАТ „Одесакондитер”, який законно виконував свої повноваження на дати проведення загальних зборів від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р. та 29.04.2011р., директора та працівників ТОВ „Юридично охоронно-детективне агентство „Союз”, які виконували свої повноваження, зокрема по охороні/пропуску на територію товариства на дату проведення зазначених загальних зборів акціонерів. А у випадку неможливості допиту вказаних свідків з мотивованих підстав, позивач просив витребувати від них письмові пояснення та докази щодо неможливості потрапляння представників та акціонерів ЗАТ „Одесакондитер” через центральний вхід та вхід до приміщення на дату проведення загальних зборів від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р. та 29.04.2011р.
Суд розглянувши заявлені клопотання позивача відмовляє у їх задоволенні, оскільки по-перше, пояснення свідків не є доказами у господарському процесі, в якому інститут свідків взагалі відсутній. По-друге, згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, згідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню.
Згідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що, з урахуванням ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, факт порушення прав позивача та не допуск на загальні збори не може бути доведений поясненнями осіб без надання відповідних підтверджуючих доказів.
03.10.2011р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі, в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, до вирішення пов'язаної з нею справи №30/166-10-4664, яка розглядається господарським судом Одеської області. В підтвердження даного клопотання, відповідач зазначив, що у справі №30/166-10-4664 розглядається не тільки позовна заява ЗАТ «Одесакондитер»щодо визнання недійсним Договору №211 від 01 жовтня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Одесакондитер»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комекс-Фінанс» на ведення реєстру Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер», але й позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс-Фінанс»про визнання недійсним Договору на ведення реєстру ЗАТ «Одесакондитер», укладеного з ТОВ «Регіональний реєстротримач», отже, за думкою відповідача, без постановлення рішення по справі №30/166-10-4664 неможливим є належний розгляд дійсної справи.
Розглянувши дане клопотання, в судовому засіданні 04.11.2011р., суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. А неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Між тим, дослідивши зміст позовних вимог у справах №27/17-3626-2011 та №30/166-10-4664, суд дійшов висновку, що дані справи не пов'язані між собою, оскільки у справі №27/17-3626-2011 підставою визнання недійсними рішень загальних зборів від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р, 15.12.2010р. та 29.04.2011р. є недопущення представника позивача на вказані збори, між тим, жодних посилань на неналежного реєстратора цих зборів позивачем не наведено, зазначене також підтверджено представником позивача в судових засіданнях.
Отже, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи №30/166-10-4664 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у справі №27/17-3626-2011 та не мають приюдиційного значення для даної справи, в зв'язку з чим клопотання ЗАТ „Одесакондитер” про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.
Відповідач - Закрите акціонерне товариство "Одесакондитер" проти задоволення позовних вимог заперечує, що вбачається з наданих ним відзиву на позовну заяву та пояснень. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що всі оскаржувані загальні збори акціонерів ЗАТ «Одесакондитер»скликались за правилами Закону України «Про господарські товариства», за вимогами ст. 43 зазначеного Закону, всі акціонери Товариства були повідомлені персонально та розміщено загальні оголошення в офіційних друкованих органах. Персональні повідомлення ОСОБА_2 надсилалися рекомендованими листами, які надсилалися до поштового відділення зв'язку відповідно до зведеного реєстру по всім акціонерам. Про обізнаність ОСОБА_2 в проведенні вищеназваних загальних зборів вказує і те, що до своєї позовної заяви вона приєднала у якості доказів публікації про їх проведення. Тобто Позивачка сама підтвердила що була обізнана завчасно про дату, місце та час проведення оскаржуваних загальних зборів акціонерів. Реєстрація акціонерів проводилась незалежним реєстратором Товариства - ТОВ „Регіональний реєстротримач” у день проведення зборів з 09.15 до 09.45 за місцем проведення зборів. По кожним з оскаржуваних зборів кворум у відповідності до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»було досягнуто, збори були правомочними. У відповідності до п. 2.3. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності органів управління господарського товариства.
Крім того, відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 мала можливість взяти участь у всіх означених зборах, ознайомитися з інформацією (матеріалами) щодо порядку денного наведених загальних зборів акціонерів за місцезнаходженням Товариства за адресою м. са. 3-ій Водопровідний провулок, 9, у робочі дні з 9 до 16 годин або звернутися за телефоном (048) 22-42-90, про що була примітка в кожному з повідомлень на кожні оскаржуваних зборів. У разі бажання внести зміни до порядку денного кожних з оскаржуваних зборів, ОСОБА_2. могла це зробити в установленому Законом України Про господарські товариства»порядку і строк. Між тим, як зазначає відповідач, ОСОБА_2 жодного разу не зверталась до Товариства з будь-якими пропозиціями до порядку денного або запитаннями щодо взяття участі в оскаржуваних загальних зборах акціонерів, що, за думкою відповідача, свідчить про бажання штучно створити спір для оскарження рішень загальних зборів акціонерів Товариства.
Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, передбачених ст. 50 Закону України „Про акціонерні товариства”, за якою для позовних вимог щодо оскарження рішень загальних зборів акціонерного товариства законом встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності у три місяці з дати прийняття такого рішення. Отже, відповідач вважає, що оскільки загальні збори проводилися 16.06.2010р., 23.06.2010 р., 30.06.2010 р., р., 15.12.2010 р. та 29.04.2011 року, а позовна заява подавалась ОСОБА_2 16.08.2011року, тобто, майже через 4 місяці після прийняття рішень останніми з оскаржуваних збрів, строк позовної давності сплинув, у зв'язку з чим судом мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України.
В судове засідання 18.11.2011р., призначене на 14:00 представник позивача не з'явився, хоч повідомлявся про час та місце розгляду справи під розпис, між тим, після прийняття господарським судом рішення в нарадій кімнаті та повернення суду з нарадчої кімнати представник позивача -ОСОБА_3, з'явився та був присутнім при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення без внесення його у якості представника позивача до складеної вступної та резолютивної частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Згідно до ст. 42 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань: а) зміна статуту товариства; б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства; в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства, з решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Відповідно до ст. 44 цього ж Закону, голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 43 Закону України „Про господарські товариства” про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Якщо до порядку денного включено питання про зміну статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства, то одночасно з порядком денним друкується інформація, передбачена статтею 40 цього Закону. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації.
Пунктом 10.4 статуту ЗАТ «Одесакондитер»(2003р.) передбачено, що загальні збори скликаються правлінням товариства. Про скликання загальних зборів акціонерів, акціонери -власники іменних акцій сповіщаються персонально одним із наступних способів: рекомендованим листом, факсимільним повідомленням або електронною поштою. Крім того загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням товариства і в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менш як за 45 днів до дати проведення загальних (позачергових) зборів із зазначенням часу і місця проведення загальних (позачергових) зборів акціонерів та порядку денного.
Як встановлено матеріалами справи, персональні повідомлення надсилалися ОСОБА_2 рекомендованими листами, які надсилалися до поштового відділення зв'язку відповідно до зведеного реєстру по всім акціонерам.
У відповідності до ст. 43 Закону України «Про господарські товариства»в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення зазначених правовідносин, Відповідачем було надруковано повідомлення про проведення всіх оскаржуваних загальних зборів акціонерів. Зокрема, по зборам від 16.06.2010 повідомлення було надруковано у виданні «Бюлетень. Цінні папери України»№ 79 (2881) від 30.04.2010 р.(І1 частина) та у газеті «Одеський Вісник»№ 69-70 від 30.04.2010 р. По зборам від 23.06.2010 порядок денний було надруковано у виданні «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 82 від 07.05.2010 р. та у газеті «Вечірня Одеса»№ 64 (9195) від 06.05.2010 р. Доповнення до порядку денного було опубліковане у виданні «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 104 від 10.06.2010 р. тау газеті «Вечірня Одеса»№ 82 (9213) від 10.06.2010 р. По зборам від 30.06.2010 порядок денний було надруковано у виданні «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» № 84 від 12.05.2010 р. та у газеті «Одеські Вісті»№ 49 (4031) від 13.05.2010 р. Доповнення до порядку денного було опубліковане у виданні «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 104 від 10.06.2010 р. та у газеті «Одеські Вісті»№ 60 (4042) від 10.06.2010 р. По зборам від 28.07.2010 порядок денний зборів був опублікований у виданні «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 104 від 10.06.2010 р.) та у газеті «Одеський Вісник» № 93 від 10.06.2010 р. По зборам від 15.12.2010 «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»№ 202 (960) від 29.10.2010 р. та у газеті «Дивіденди-Одещина»№ 55-56 (59-60) від 26.10.2010 р. По зборам від 29.04.2011 Порядок денний зборів був опублікований у виданні Бюлетень. Цінні папери України»№ 45 (3096) від 11.03.2011 р. та у газеті «Дивіденди-Одещина»№ 13-14 (91-92) від 09.03.2011 р.
Між тим, за змістом позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 була обізнана про проведення вищеназваних загальних зборів.
Згідно до наявних в матеріалах справи документів вбачається, що загальні збори акціонерів ЗАТ «Одесакондитер»16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р., 29.04.2011р. відбулись за місцезнаходженням товариства за адресою м. Одеса, 3-ій Водопровідний провулок, 9 (актовий зал ЗАТ «Одесакондитер») у зазначені в повідомленнях дату і час. Реєстрація акціонерів проводилась незалежним реєстратором Товариства - ТОВ Регіональний реєстротримач»у день проведення зборів з 09.15 до 09.45 за місцем проведення зборів. По кожним з оскаржуваних зборів кворум у відповідності до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»було досягнуто, збори були правомочними.
В підтвердження не допуску представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 через прохідний пункт, позивачем надано свідоцтва від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р., 29.04.2011р., за якими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчено, що ОСОБА_3, що є представником ОСОБА_2 та діє на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 14.06.2010р., за реєстровим №2515, знаходився за адресою: Україна, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок, буд. 9 у місці прохідного пункту до закритого акціонерного товариства „Одесакондитер”, у чому приватний нотаріус посвідчувалась особисто.
Крім того, позивачем надано свідоцтва від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р. та 15.12.2010р., в яких зазначено, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчив, що в зазначені дати ним заяви ОСОБА_3, що є представником ОСОБА_2 та діє на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 14.06.2010р., за реєстровим №2515, передано поштою із зворотнім повідомленням голові реєстраційної комісії з реєстрації акціонерів на загальних зборах акціонерів ЗАТ „Одесакондитер”. При цьому у даному свідоцтві зазначено, що заяви містили повідомлення про прибуття ОСОБА_3, як представника ОСОБА_2 у відповідні дати, час за адресою: Україна, м. Одеса, 3-й Водопровідний провулок, буд. 9: для реєстрації та участі у відповідних загальних зборах акціонерів Товариства; для надання документів (а саме - належним чином оформлену довіреність посвідчену, ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 14.06.2010 року за реєстровими №2515), що підтверджує його повноваження, як представника ОСОБА_2; для надання документів, що підтверджують анулювання генеральних довіреностей Компанії «ВІОР ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ, ЛЛС»на ім'я пана ОСОБА_8 та пана ОСОБА_9, виданих 24.02.2010 року; для надання документів, що підтверджують прийняття рішення про зміну корпоративної печатки Компанії «ВІОР ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ, ЛЛС», затвердження корпоративної печатки та встановлення, що корпоративна печатка цієї Компанії повинна бути прикладена на кожному правочині чи інструменті або документі; для надання документів, що підтверджують призупинення управляючою Компанією Business Limited»всіх дій по Компанії «ВІОР ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ, ЛЛС», у зв'язку із виявленням незаконних дій відносно передачі прав власності на цю компанію; для вжиття відповідних дій та заходів щодо його допуску (пропущення) до реєстрації та участі у цих зборах, як представника ОСОБА_2.
Між тим, жодних належних доказів, підтверджуючих посилання позивача на те, що під різними приводами, зокрема, про необхідність лише особистої присутності ОСОБА_2, про відсутність медичної книжки для його пропуску на територію Товариства тощо, охорона та працівники Товариства не допустили та не пропустили представника позивача через прохідний пункт Товариства, позивачем не надано.
Як вбачається з наданих відповідачем документів, для проходу на територію ЗАТ «Одесакондитер»акціонерам, їх представникам та будь-якими іншим особам, які не є співробітниками Товариства, необхідно звертатися до відділу кадрів, яким видаються разові перепустки на відвідування Товариства, про що на дверях прохідного пункту Товариства розміщено відповідне оголошення, згідно з вимогами Інструкції з пропускного та внутрішньооб'єктового режиму на ЗАТ „Одесакондитер”, затвердженої головою правління товариства та погодженої з головою профспілкового комітету ЗАТ «Одесакондитер»11.01.2008року.
Між тим, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував звернення позивача або його представника до відділу кадрів для отримання перепусток на територію Товариства, як не надано будь-яких документів, підтверджуючих відмову у наданні вказаних перепусток.
Крім того, наявні в матеріалах справи нотаріально посвідченні свідоцтва свідчать лише про знаходження представника позивача та нотаріуса на прохідній, між тим, ніяких засвідчень неможливості проходу на територію товариства та причин, які спричинили таку неможливість, дані свідоцтва не містять. Більш того, намагаючись такий тривалий час (з червня 2010р. по квітень 2011р.) потрапити на засідання загальних зборів акціонерів ЗАТ „Одесакондитер”, акціонер мав можливість захистити свої порушені права іншим, передбаченим чинним законодавством способом ніж складання свідоцтв. Однак, жодних доказів про звернення до компетентних органів за захистом свого порушеного права, на момент розгляду даної справи позивачем не надано.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем на надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих порушення його прав та недопуску до участі у загальних зборах акціонерів ЗАТ „Одесакондитер”.
Разом з тим, суд зазначає, що п. 2.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (із змінами і доповненнями) визначено, що під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Зокрема, підставами недійсності рішень загальних зборів є такі: а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства; б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо; в) рішення з питання, яке відповідно до закону вирішується більшістю у 3/4 голосів присутніх на загальних зборах акціонерів, було прийнято простою більшістю голосів; г) рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів; д) рішення з питань зміни розміру статутного капіталу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'язку з надання акціонерам у встановленому законом порядку інформації, передбаченої статтею 40 Закону України "Про господарські товариства", або акціонерам було надано недостовірну чи неповну інформацію; е) рішення прийнято загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача; є) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Закону України „Про господарські товариства” головою і секретарем зборів. Підстави, зазначені у пунктах "б" - "е", пов'язані з порушенням прав акціонерів на управління акціонерним товариством.
Також згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України „Про господарські товариства”. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (п. 21 Постанови Пленуму ВСУ). Крім того в п. 19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Отже, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що будь яких порушень прав позивача при проведенні загальних зборів акціонерів ЗАТ „Одесакондитер” 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р., 29.04.2011р. не було, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів ЗАТ „Одесакондитер”, оформлених протоколами від 16.06.2010р., 23.06.2010р., 30.06.2010р., 28.07.2010р., 15.12.2010р., 29.04.2011р.
Щодо надання представником позивача, фотозйомок та відеозаписів, як доказів, на підставі яких суд повинен встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення позивача, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
При цьому, відомості, які є доказами у справі, повинні бути отримані в порядку, встановленому законом. Деякі приписи щодо порядку отримання доказів встановлюються нормами ГПК. Водночас, законодавчі акти містять норми, які поряд із ГПК містять окремі положення щодо порядку отримання доказів. Так, відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру" при здійсненні професійної діяльності адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян.
Між тим, законодавство про адвокатуру не містить повноважень адвокатів на здійснення фото та відео зйомки.
У відповідності до ст. 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право, зокрема, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів (п.11).
При цьому, при дослідженні даного питання, суд дійшов висновку про застосування аналогії права, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено можливості використання фото- і відеоматеріалів у якості доказів в рамках господарської справи.
Так, рішенням Конституційного суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої ст. 62 Конституції України по справі №1-31/2011 дано офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом».
Як зазначається в Рішенні Конституційного суду України Основний Закон України, гарантуючи права і свободи особи, вимагає від неї певної поведінки щодо інших осіб та держави в цілому, встановлює відповідні вимоги та обмеження. Кожен має право на повагу до його гідності, на свободу та особисту недоторканність, кожному гарантується недоторканність житла (частина перша статті 28, частина перша статті 29, частина перша статті 30 Конституції України). Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Основного Закону України). Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Однак здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Основного Закону України).
Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлював наявність порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), коли у процесі одержання доказів обмежувалися права і свободи, гарантовані Конвенцією, зокрема її статтею 6 „Право на справедливий суд", статтею 8 „Право на повагу до приватного і сімейного життя".
Таким чином, даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, Конституційний Суд України виходив з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України „обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Оперативно-розшукові заходи можуть проводитися виключно визначеними в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність»від 18 лютого 1992 року № 2135-XII державними органами та їх посадовими особами, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Основного Закону України).
У вказаному Законі врегульовано зміст, завдання, принципи оперативно-розшукової діяльності, порядок її здійснення, обов'язки та права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та визначено перелік відповідних дій. які можуть ними вчинятися в процесі такої діяльності. Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів; її завданням є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, про розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави; оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах, зокрема, законності та дотримання прав і свобод людини (статті 1, 2, 4, 5, 7, 8 Закону).
Отже, Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою, згідно з частиною другою статті 66 Кодексу, речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що фактичні дані, зібрані ОСОБА_3 не є належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_3, навіть діючи як адвокат, не мав повноважень на збирання інформації у вигляді фото- та відеоматеріалів, оскільки він не є особою, яка у відповідності до чинного законодавства може займатися оперативно-розшуковою діяльністю. Отже, зазначені матеріали було зібрано ним з порушенням прав осіб, які без їхнього дозволу були відтворені в цих матеріалах, а самі матеріали не дають змоги ідентифікувати в повному обсязі коли, в який час проходило знімання, скільки часу воно продовжувалось, чи не було змонтовано тощо, в зв'язку з чим інформація у вигляді фото- та відео матеріалів не приймається у якості належних доказів по даній справі.
Щодо заявленого позивачем застосування до позовних вимог скороченої позовної давності тривалістю три місяці, передбаченої ч. 1 ст. 50 Закону України „Про акціонерні товариства", суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 1 ст. 261 даного кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п 4. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи викладене, за наслідками правового аналізу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»вбачається, що до приведення у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства»Статуту та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, діяльність вказаних акціонерних товариств повинна регулюватись відповідними положеннями Закону України «Про господарські товариства».
Як вбачається із матеріалів справи, на момент проведення спірних загальних зборів ЗАТ „Одесакондитер” статут та внутрішні положення товариства не були приведені у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства», отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України «Про господарські товариства», який не містить скорочених строків для оскарження загальних зборів акціонерів, у зв'язку з чим на заявлені позовні вимоги поширюється загальний строк позовної давності - три роки.
Розглянувши вимогу позивача про зобов'язання закритого акціонерного товариства «Одесакондитер»в особі відповідних осіб не перешкоджати акціонерові ОСОБА_2 та/або її представникам, в тому числі ОСОБА_3 не порушувати права та інтереси, визначені зокрема ст. 10, ст. 41, ст. 43 Закону України "Про господарські товариства", ст.13, ст. 116, ст. 159 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України, а також надати ОСОБА_2 та/або її представникам, в тому числі ОСОБА_3 - усю інформацію про Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер», включаючи річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства (в т.ч. загальних зборів акціонерів, правління, голови правління, наглядової/спостережної ради) за період з 29.12.2003 по теперішній час (дату прийняття судового рішення), суд зазначає наступне:
Згідно з нормами п. "г" ч. 1 ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” визначено, що учасники товариства з метою реалізації передбачених законом прав мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Підпунктом 8.2.4 статуту ЗАТ «Одесакондитер»(2003р.) визначено, що акціонери мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу акціонера товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи загальних зборів акціонерів.
При цьому, перелік витребуваних позивачем документів є значно більшим та виходить за межі, встановлені статутом товариства та Законом України „Про господарські товариства”.
Між тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем не доведено факт надіслання на адресу відповідача та отримання відповідачем заяв про надання акціонеру інформації. З наданої позивачем копії поштового повідомлення не вбачається, яка саме кореспонденція була надіслана на адресу відповідача, крім того таке повідомлення надане позивачем лише одне, з датою доставлення -20.05.2010р. Разом з тим, відповідач заперечує щодо отримання зазначених запитів від позивача.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем не надано доказів підтверджуючих отримання відповідачем заяв про надання інформації, як і не надано доказів відмови ЗАТ „Одесакондитер” надати запитувану інформацію, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність позивачем порушення прав та законних інтересів позивача, на захист яких подано позов, про необґрунтованість заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову акціонера ОСОБА_2 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
У позові відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2011р.