26 серпня 2008 р.
№ 37/425-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.,
Коробенка Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Юридично-комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року
у справі
№ 37/425-07 господарського суду Харківської області
за позовом
Харківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації
до
Юридично-комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону"
третя особа:
Тернівська сільська рада
про
визнання договору оренди земельної ділянки недійсним
За участю представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
третьої особи - не з'явились,
прокурора - Попенко О.С., посвідчення № 203
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й., від 22.08.2008 року, у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М., у відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи № 37/425-07, призначеної до розгляду на 26.08.2008 року, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий -суддя Муравйов О.В., судді -Полянський А.Г., Коробенко Г.П.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2008 року (суддя: Доленчук Д.О.), позов задоволено.
Визнано договір оренди земельної ділянки від 10.11.2004 року, укладений між головою Харківської районної державної адміністрації та Юридично - комерційною приватною фірмою "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" недійсним на майбутнє.
Стягнуто з Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" на користь державного бюджету України - 85,00 грн. державного мита.
Стягнуто з Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" на користь державного бюджету України - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року (головуючий суддя -Шепітько І.І., судді Камишева Л.М., Лакіза В.В.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою, Юридично-комерційна приватна фірма "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" звернулася з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року у справі № 37/425-08 господарського суду Харківської області, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без задоволення, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача, відповідача та третьої особи.
Відзиви на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи, на предмет правильності юридичної оцінки обставинам справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Так, підставою для звернення до господарського суду прокурором в інтересах держави в особі Харківської районної державної адміністрації Харківської області вказано те, що відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі Указ Президента), Постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.1996 року №187 "Про стан реформування земельних відносин" (далі Постанова Уряду) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам з метою впровадження прогресивних форм господарювання у сільськогосподарському виробництві, позитивних зрушень у відродженні дбайливого господарювання на землі. Організацію робіт щодо паювання земель, переданих у колективну власність, покладено на районний відділ земельних ресурсів та органи виконавчої влади, якими не було вжито відповідних заходів по виконанню Указу Президента та Постанови Уряду, внаслідок чого порушено права працівників ВАТ"Перемога" на земельну частку (пай). Однак, як вказав прокурор, всупереч зазначеному земельна ділянка не була розпайована, а передана відповідачу по договору оренди від 10.11.2004 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходили з того, що під час укладання договору оренди від 10.11.2004 року між Харківською районною державною адміністрацією та Юридично-комерційною приватною фірмою "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" було порушено діюче законодавство, а саме Указ Президента та Постанова Уряду, і, керуючись ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, визнали його недійсним на майбутнє.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення та постанова є такими, що винесені незаконно та підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угод недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України від 11.10.1999 року за №1408 -П державне підприємство радгосп "Перемога" був перетворений у відкрите акціонерне товариство "Перемога".
06.12.1999 року регіональним відділенням було видано наказ № 1613 -П про продаж акцій ВАТ "Перемога" та створення комісії з продажу акцій.
13.12.2004 року ВАТ "Перемога" було видалено із Держреєстру підприємств та організацій України на підставі запису №14711170001000324, у зв'язку з визнанням ВАТ "Перемога" банкрутом.
Розпорядженням Харківської райдержадміністрації № 163 від 10.05.2004 року було припинено право постійного користування земельною ділянкою ВАТ "Перемога" загальною площею 2369,9077 га, розташованої за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, та зараховано земельну ділянку до земель запасу Тернівської сільської ради.
Розпорядженням Харківської райдержадміністрації № 397 від 09.11.2004 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок Юридично-комерційною приватною фірмою "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області. Надано Юридично-комерційній приватній фірмі "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" в довгострокову оренду строком на 50 років, земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею - 2311,5306 га, в тому числі: сільськогосподарських угідь - 1604,0485 га, розташовану за межами населеного пункту на території Тернівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов'язано юридично-комерційну приватну фірму "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" до використання земельної ділянки приступити після укладання договорів оренди та їх державної реєстрації.
10.11.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в довгострокове платне користування земельну ділянку, на підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації № 397 від 09.11.2004 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, згідно з планом забудови (пункт 1 Договору).
Згідно із пунктом 2 Договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 2198,8102 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 1604,0485 га, несільськогосподарських угідь - 594,7617 га.
Сторони в Договорі передбачили термін дії Договору 50 років.
Даний договір було зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис за № 3 від 11.11.2004 року.
Задовольняючи позов суди вказали, що згідно Указу Президента паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.
Пунктом 5 Указу Президента передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація повинна проводиться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункт 6 Указу).
Однак, колегія суддів відзначає, що Земельним кодексом України -основним законом, який регулює земельні відносини в Україні, встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, який посвідчує це право (ст.22 Земельного кодексу України). Право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, міськими радами.
Судами не встановлено, що членами ВАТ "Перемога" розглядалося та приймалося рішення відповідно до зазначених вище норм Указу Президента України від 08.08.1995 року №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" про паювання земель, про розмір паю, що ними створювалася комісія для розпаювання, що рішення такої комісії було затверджено райдержадміністрацією.
Акціонери ВАТ "Перемога", громадяни Костюк Т.Г., Іщенко П.Ю., Власова К.Г., Сорокіна Л.О., Гарбузова Р.М., Костюк Т.І., хоча і звертались до Харківської районної державної адміністрації та до Тернівського сільського голови Бабак В.І., з проханням виділити земельні паї в натурі та надати їм землю для ведення особистого селянського господарства, такого права на землю не отримали, оскільки не отримали державний акт на право власності на землю.
При цьому, колегія суддів відзначає, що ні Указ Президента України від 08.08.1995 року №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", ні Постанова Кабінету Міністрів України від 12.02.1996 року №187 "Про стан реформування земельних відносин" не є тими підставами з якими б Закон пов'язував недійсність договору оренди, оскільки зазначені акти мають відношення лише до прав та обов'язків тих хто мав би бажання на пай при розпаюванні відповідних земель, а тому зазначені акти ніяким чином не можуть регулювати правовідносин в сфері оренди, а тому безпідставно були застосовані судами при винесенні рішень по справі.
За таких обставин, суди, без урахування вищевказаних норм матеріального права, дійшли помилкових висновків, у зв'язку з чим судові акти у цій справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Юридично-комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008 року у справі № 37/425-07 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року у справі № 37/425-07 господарського суду Харківської області скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Головуючий О.Муравйов
Судді А.Полянський
Г.Коробенко