"21" серпня 2008 р. Справа № 02/3851
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:
позивача: Нечаєнко Т.А. -за довіреністю, відповідача: Пилипенко В.М. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області
до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Черкаського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України"
про зобов'язання повернути 133 грн. 37 коп.,
Заявлено позов про зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача 132 грн. 05 коп. страхових коштів, які були перераховані як страхові виплати на рахунок потерпілого громадянина Токарьова Олексія Івановича після його смерті, в зв'язку з тим, що на момент перерахування коштів позивачу не було відомо про його смерть, та про зобов'язання відповідача повернути 01 грн. 32 коп. процентів за обслуговування рахунку при перерахуванні коштів.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов повністю.
Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з наступних підстав:
- кошти, перераховані позивачем згідно платіжних доручень на ім'я Токарьова О.І., були зараховані банком на його поточний рахунок, який є власністю клієнта; відповідач не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися власними грошовими коштами на власний розсуд;
- згідно ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом; без наявності зазначених підстав дії по списанню коштів може виконати лише особа, яка є володільцем рахунку чи його правонаступник (спадкоємець), лист-вимога позивача не є підставою для стягнення коштів з рахунку клієнта;
- згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів; згідно п. 5.2. вказаної інструкції, примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами;
- відсутнє будь-яке порушення прав позивача, оскільки вимоги стосуються майна (коштів), яке не належить відповідачу, а лише обліковується на рахунку, що належить Токарьову О.І. і тому відповідач не є належним відповідачем у справі;
- безпідставною є вимога позивача про повернення 1 % за банківське обслуговування в сумі 01 грн. 32 коп., оскільки послуга по перерахуванню коштів була фактично виконана, що відповідно до угоди № 44 є підставою для сплати комісійної винагороди в розмірі 1% від суми перерахування;
- посилання позивача в обгрунтування своїх позовних вимог на Постанову КМУ № 1596 від 30.08.1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04.07.1998 року № 734», якою затверджено «Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах» є безпідставними, оскільки цим порядком регулюються питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення, а позивач не є таким органом;
- відповідач просить припинити провадження у даній справі, судові витрати покласти на позивача, оскільки спір виник не в наслідок неправомірних дій відповідача.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач здійснював перерахування страхових виплат потерпілому на виробництві -застрахованому Токарьову О.І. через Золотоніське відділення відділення ВАТ “Ощадбанк».
Кошти потерпілому Токарьову О.І. були перераховані на рахунок відповідача по платіжному дорученню № 638 від 21.04.2008 р., в тому числі 1 % за послуги банку.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, в тому числі відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей.
Із матеріалів справи вбачається, що Токарьов О.І. помер 01 квітня 2008 року (копія свідоцтва про смерть знаходиться у справі).
Згідно статті 25 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Отже, в зв'язку із смертю Токарьов О.І. втратив цивільну правоздатність, тому ті кошти, які були зараховані на рахунок у банку після його смерті, йому вже не могли належати.
26 травня 2008 року начальником відділення ВД ФСНВ в м. Золотоноша Ястреб С.В. прийнято постанову № 2305/329/329/1264 про припинення виплати Токарьову О.І. щомісячної грошової суми в зв'язку зі смертю.
03 червня 2008 року позивач звертався до відповідача із вимогою повернути Фонду перераховані на особовий рахунок потерпілому Токарьову О.І. виплати, які були здійснені після 01.04.2008р. тобто після дня його смерті.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідач на момент перерахування позивачем коштів в сумі 132 грн. 05 коп. та зарахування їх відповідачем на рахунок громадянина Токарьова О.І. не мали відомостей про його смерть. Такі відомості надійшли позивачу після виконання відповідачем зобов'язань по зарахуванню виплат на рахунок клієнта. Вказані кошти не можуть переходити у власність фізичної особи, якої на момент зарахування коштів не було в живих, а отже, відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України, ці суми не можуть входити до складу спадщини і спадкоємці на них претендувати не можуть.
Згідно із Законом України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст.21 п. 21.1 пп.1). Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача (ст. 30 п.30.1).
Згідно статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Як вказав відповідач, у договорі із клієнтом банк не обумовив списання за таких умов коштів з його рахунку. Оскільки ці кошти перераховані Фондом після смерті потерпілого і не можуть йому належати, тому суд вважає, що вони підлягають поверненню банком на рахунок Фонду за рішенням суду, отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача повернути позивачу протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили кошти в сумі 132 грн. 05 коп. з рахунку № 2569 у філії - Золотоніське відділення № 3275 ВАТ "Ощадбанк", відкритого на ім'я Токарьова Олексія Івановича, який помер 01 квітня 2008 року.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, та вважає, що у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов перерахування коштів на рахунок клієнта, тому відсутні підстави для стягнення із відповідача коштів в сумі 01 грн. 32 коп., сплачених позивачем за послуги банку відповідно до договору, тому в цій частині в позові позивачу необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів спору. Оскільки позивач за власним рішенням перерахував страхові виплати на рахунок Токарьова О.І. і на момент звернення позивача з даним позовом до суду не існувало судового рішення, на підставі якого потрібно було б перерахувати заявлені до стягнення кошти, суд вважає, що вимогу позивача про віднесення судових витрат на рахунок відповідача необхідно залишити без задоволення.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати відкрите акціонерне товариство " Державний ощадний банк України" в особі Черкаського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк» повернути Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Черкаській області, протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили, кошти в сумі 132 грн. 05 коп. з рахунку № 2569 у філії - Золотоніське відділення № 3275, відкритого на ім'я Токарьова Олексія Івановича, який помер 01 квітня 2008 року.
3. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д.Пащенко
Рішення підписане суддею 27.08.2008 р.