83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
20.08.08 р. Справа № 18/24а
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За участю:
Представників сторін:
від позивача: Давидов В.М. за довіреністю Прокопенко М.Ф. директор
від відповідача : Москаленко О.В. за довіреністю
від третьої особи 1: Золотоус А.А. за довіреністю
від третьої особи 2: Константінова Н.С. за довіреністю
Справа розглядається відповідно до постанови Вищого господарського суду Донецької області від 18.06.2008 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лілія» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської міської ради за участю в якості третьої особи Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Янишевської Т.Б. про визнання недійсним рішення №IV/22-760 від 29.12.04 про продаж земельної ділянки площею 0,2022 га.
Рішенням від 26.04.2005 р. господарського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілія» було відмовлено.
Постановою від 19.03.2008 р. Донецького апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2008 р. у справі № 18/24а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілія» м. Шахтарськ до Шахтарської міської ради м. Шахтарськ, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Янишевської Тетяни Борисівни м. Ялта, Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-торгстрой» м. Дніпропетровськ про визнання сесії Шахтарської міської ради недійсним - рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. - скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування - Шахтарська міська рада.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі», ст.ст. 792-797 ЦК України, а також іншими нормативно-правовими актами прийнятими на їх виконання.
Приписи ст. ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
У відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Зазначена норма Земельного кодексу України кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 16 Закону України “Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваного рішення), відповідно до якої необхідною передумовою укладення договору оренди землі визначено згоду орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Отже, у спірних правовідносинах міська рада, діяла як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи владні управлінські функції шляхом прийняття відповідних рішень.
Поняття “суб'єкт владних повноважень» визначено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції (п.1пп. 1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління відноситься до компетенції адміністративних судів.
Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами (частина 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
21 травня 2007 року почав роботу Донецький окружний адміністративний суд, про що було розміщено оголошення в газеті Донецької обласної Ради «Життя» № 70 від 18 травня 2007 року. Саме з цього моменту господарський суд Донецької області втратив право розглядати та вирішувати спори за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993року “Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
Позивачем при звернені до господарського суду Донецької області було сплачене державне мито в розмірі 85,00 грн., яке відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілія» м. Шахтарськ до Шахтарської міської ради м. Шахтарськ, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Янишевської Тетяни Борисівни м. Ялта, Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-торгстрой» м. Дніпропетровськ про визнання сесії Шахтарської міської ради недійсним, - припинити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілія» м. Шахтарськ державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.
Суддя Морщагіна Н.С.
.