01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.11.2011 № 19/044-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Дутчин І.М. - прокурор відділу прокуратури Київської області,
Від позивача-1: представник не з'явився,
Від позивача-2: представник не з'явився,
Від відповідача-1: представник не з'явився,
Від відповідача-2: представники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями, Чупахін В.І.- голова правління,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Садівницького товариства „Вишеньки -3”
на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2011 року
у справі № 19/044-11 (суддя: Карпечкін Т.П. )
за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, Київської обласної державної адміністрації
до 1. Бориспільської районної державної адміністрації
2. Садівницького товариства „Вишеньки -3”
про визнання недійсним розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та укладеного на підставі договору оренди земельної ділянки
У травні 2011 року Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до 1. Бориспільської районної державної адміністрації 2. Садівницького товариства „Вишеньки -3” про визнання недійсним розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та укладеного на їх підставі договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області посилається на те, що за результатами перевірки, проведеної у січні 2011 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою щодо законності передачі в оренду Садівницькому товариству “Вишеньки-3” земельної ділянки, загальною площею 3,202 га, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами с. Вишеньки, встановлено порушення норм законодавства України.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.09.2011 р. позовні вимоги задоволено повністю, а саме: визнано недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року “Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради”;
- визнано недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 858 від 17 грудня 2003 року “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству “Вишеньки-3”для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради”;
- визнано недійсним договір оренди від 20 липня 2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та Садівницьким товариством “Вишеньки-3”, зареєстрований 10 серпня 2004 року у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру” за № 51;
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції не зазначено в чому полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави у зв'язку із прийняттям відповідачем-1 оскаржуваних рішень.
Крім того, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 257 ЦК України та ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України не застосовано строків позовної давності.
Також, апелянт зазначає, що лист № 1950 від 30.05.2011р. та лист № 1561 від 02.03.2011р. підтверджують те, що оскаржувана земельна ділянка на даний час перебуває у приватній власності.
Позивачем-2 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 01.09.2011 р. залишити без змін.
Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель, Київською обласною державною адміністрацією, Бориспільською районною державною адміністрацією не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення № 82383656, № 82383680, № 82383699.
В п.3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 року № 02-5/289 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, Київської обласної державної адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації, за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, судова колегія встановила наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року “Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради”, було погоджено місце розташування земельної ділянки, загальною площею 3,202 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству “Вишеньки-3” для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради, надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для організації зони відпочинку територіальної громади без права будівництва.
Крім цього, розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 858 від 17 грудня 2003 року “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству “Вишеньки-3” для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради”, було затверджено проект відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству “Вишеньки-3” для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради. Вирішено надати Садівницькому товариству “Вишеньки-3”земельну ділянку загальною площею 3,202 га чагарників на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для організації зони відпочинку територіальної громади. Зобов'язано Садівницьке товариство “Вишеньки-3”надану в довгострокову оренду (строком на 49 років) земельну ділянку використовувати тільки за цільовим призначенням.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 461 від 7 червня 2004 року “Про внесення змін до розпорядження голови адміністрації від 17.12.2003 року № 858 “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству “Вишеньки-3”для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради” було внесено зміни до пунктів 4, 7 розпорядження № 858 від 17 грудня 2003 року та викладено зазначені пункти в такій редакції “4. Заступнику голови адміністрації Пензаю М.Я. укласти від імені адміністрації договір оренди земельної ділянки, а також оформити інші необхідні для вчинення цієї угоди документи. 7. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови адміністрації Пензая М.Я.”.
Як свідчать матеріали справи, 20 липня 2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Садівницьким товариством “Вишеньки-3” (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області за межами села Вишеньки.
Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,202 га, в тому числі чагарників - 3,202 га.
Відповідно до п.п. 4, 5 договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомості. Номінальна грошова оцінка земельної ділянки становить 175 208,65 грн.
Сторонами у п. 8 договору передбачено, що його укладено на 49 років.
Пунктом 14 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для організації зони відпочинку територіальної громади.
Як передбачено п. 15 договору, земельна ділянка, яка передається в оренду за цільовим призначенням, є землею рекреаційного призначення.
Відповідно до п. 18 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Згідно з п. 35 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом.
Сторонами у п. 41 договору узгоджено, що він набуває чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації.
Матеріали справи свідчать про те, що додатками до договору є кадастровий план земельної ділянки, що передається в довгострокову оренду (строком на 49 років) та схема земельної ділянки, що передається в довгострокову оренду (строком на 49 років) з описом меж земельної ділянки та експлікацією угідь.
Встановлено, що між Бориспільською районною державною адміністрацією та Садівницьким товариством “Вишеньки-3” 23 вересня 2010 року було підписано Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якій було змінено розмір орендної плати.
За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України, чинній в редакції від 28.06.1996 року, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України, чинній в редакції від 28.06.1996 року, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України (чинних на момент винесення спірних розпоряджень) категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 17 Земельного кодексу України (чинна на момент винесення спірних розпоряджень).
В силу ст. 122 Земельного кодексу України (чинна на момент винесення спірних розпоряджень) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з вищевказаних норм законодавства, яке діяло на час прийняття спірних розпоряджень, вбачається, що передача у користування (оренду) земельних ділянок для рекреаційних цілей не відносилась до компетенції Бориспільської районної державної адміністрації.
Частиною 3 ст. 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року “Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради”, визнання недійсним розпорядження № 858 від 17 грудня 2003 року “Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству “Вишеньки-3”для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради” підлягають задоволенню.
Стосовно тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не зазначено, в чому полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави у зв'язку із прийняттям відповідачем-1 оскаржуваних рішень, судова колегія зважає на наступне.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті
передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як передбачено ст. 13 Закону України "Про прокуратуру", систему органів прокуратури, крім Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Тому прокурори та заступники прокурорів спеціалізованих прокуратур мають право звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави на загальних підставах. Прокурори усіх рівнів та їх заступники беруть участь у судовому засіданні на підставі службових посвідчень.
Відповідно до п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Однією із функцій державних органів, закріплених в Конституції України, є контроль за додержанням чинного законодавства України, в тому числі і господарюючими суб'єктами.
За приписами п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Як вбачається з матеріалів справи, Бориспільським міжрайонним прокурором Київської області подано позов в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель та Київської обласної державної адміністрації.
В силу ст. 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Статтею 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. А також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Проте, як встановлено вище, відповідно до норм законодавства, яке діяло на час прийняття спірних розпоряджень, передача у користування (оренду) земельних ділянок для рекреаційних цілей не відносилась до компетенції Бориспільської районної державної адміністрації.
За таких обставин, Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Окрім цього, відповідно до ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -
орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за
результатами аукціону.
Однак, враховуючи те, що договір оренди від 20 липня 2004 року, укладений на підставі розпоряджень, які визнані судом недійсними, та за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної власності.
За приписами ст. 210 Земельного кодексу України угоди з приводу земельних ділянок, укладені з порушенням встановленого законом порядку, визнаються недійсними за рішенням суду.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як встановлено в ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час договір від 20 липня 2004 року суперечить нормам вищезазначеного законодавства, оскільки відсутні підстави, встановлені нормами чинного законодавства України для його укладання або дії, на підставі чого, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди від 20 липня 2004 року укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та Садівницьким товариством “Вишеньки-3” підлягає задоволенню.
Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що лист № 1950 від 30.05.2011р. та лист № 1561 від 02.03.2011р. підтверджують те, що оскаржувана земельна ділянка на даний час перебуває у приватній власності, оскільки вказані листи не є правовстановлюючими документами.
Доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 257 та ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України не застосовано строків позовної давності, судова колегія відхиляє як не обґрунтовані з огляду на наступне.
Встановлено, що спірні правовідносини виникли у грудні 2002 року під час дії Цивільного кодексу Української РСР.
В силу ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За приписами ст. 83 Цивільного кодексу України Української РСР позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР, і
на інші вимоги.
16 січня 2003 року було прийнято Цивільний кодекс України, який набрав чинності 31 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки, спірні правовідносини виникли у грудні 2002 року, тому строк позовної давності до набрання чинності Цивільним кодексом України не сплив.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до п. 4, ч. 1, ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до вищевказаних спірних правовідносин не може бути застосовано строк позовної давності.
Окрім цього, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки, перевірка Бориспільської міжрайонної прокуратури щодо законності передачі в оренду Садівницькому товариству “Вишеньки-3” земельної ділянки, загальною площею 3,202 га, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами с. Вишеньки, якою встановлено порушення норм законодавства України, була проведена у січні 2011 року, тому й перебіг позовної давності розпочався у січні 2011 року.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що даний спір є спір про право, тому цей спір не є публічно-правовий і не повинен розглядатись в адміністративному провадженні.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Враховуючи встановлене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції правомірно покладено судові витрати на відповідача-2.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Садівницького товариства „Вишеньки -3” на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2011 р. у справі № 19/044-11 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського Київської області від 01.09.2011 р. у справі № 19/044-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 19/044-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді