01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 41/283
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів:
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. б/н від 20.07.2011р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюллер
Мартіні»
на рішення господарського суду м. Києва
від 26.09.2011р. (дата підписання - 04.10.2011р.)
у справі № 41/283 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюллер Мартіні»
до Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»
про стягнення 102 727,82 грн.
У серпні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мюллер Мартіні» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» про стягнення заборгованості за договором поставки продукції №17ММ-08 від 13.05.2008р. у розмірі 102 727,28 грн., з яких: 70 437,53 грн. основний борг, 25 991,44 грн. інфляційні втрати та 6 298,85 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати переданого йому позивачем товару на підставі видаткової накладної №РН-0000182 від 02.07.2008р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №41/283.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість. Так, за поясненнями відповідача, у нього не виникло грошового зобов'язання перед позивачем по сплаті 70 437,53 грн., оскільки умовами Специфікації, яка є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору та в якій визначено порядок розрахунків за поставлену продукцію, не вказано дату остаточного розрахунку за цю продукцію, а позивачем не виставлено рахунку на оплату відповідачем 70 437,53 грн. та не заявлено вимоги у порядку ст.530 ЦК України.
Водночас, відповідач подав письмову заяву про застосування господарським судом строку позовної давності, посилаючись на те, що у позовній заяві ТОВ «Мюллер Мартіні» зазначило, що термін виконання грошового зобов'язання відповідачем наступив 02.08.2008р. Таким чином, зазначав відповідач, враховуючи, що провадження у справі №41/283 порушено 08.08.2011р., то визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності сплинув 02.08.2011р. На цій підставі відповідач просив господарський суд застосувати приписи ч.4 ст.267 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мюллер Мартіні» у повному обсязі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі №41/283 (суддя - Спичак О.М.) у позові відмовлено повністю.
Висновок місцевого господарського суду мотивований спливом трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.
Так, за оцінкою господарського суду, право вимагати оплати за переданий відповідачу товар у сумі 70 437,53 грн. виникло у позивача з 03.07.2008р., тобто раніше тієї дати, на яку посилався позивач - 02.08.2008р. Відтак, станом на день, звернення ТОВ «Мюллер Мартіні» до господарського суду із позовом (01.08.2011р. позовна заява відправлена поштою на адресу суду) трирічний строк позовної давності сплинув.
Не погоджуючись із мотивами судового рішення та висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі №41/283 скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на допущені місцевим господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.
Зокрема, на думку апелянта, внаслідок неповного з'ясування обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зміну сторонами згідно із Специфікацією до договору порядку проведення розрахунків за переданий відповідачу товар без врахування встановленого у п.3.4.1 договору 30-денного строку на оплату 70% вартості продукції після її відвантаження. Скаржник зауважив, що у Специфікації сторони лише передбачили, що 30% вартості продукції повинна сплачуватись відповідачем на умовах попередньої оплати, тоді як 70% - після поставки продукції, при цьому, умова п.3.4.1 договору продовжувала діяти, а отже строк сплати 70% вартості продукції закінчувався 30-го календарного дня від дати поставки. Оскільки поставка здійснена 02.07.2008р., то, на думку апелянта, строк виконання зобов'язання покупцем закінчився о 24-00 годині 01.08.2008р.
За таких обставин справи, при зверненні до суду позивач не пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 23.11.2011р.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив.
З огляду на належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, судова колегія вирішила, що неявка його представника у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог ТОВ «Мюллер Мартіні» у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мюллер Мартіні» (постачальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Холдінгова компанія «Бліц-Інформ» (покупець, відповідач) був укладений договір поставки продукції №17ММ-08 (а.с.7-9), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця продукцію, а саме: запасні частини, згідно специфікацій на кожну окрему поставку, які додаткового узгоджуються сторонами та оформляються у вигляді додатків до договору, які є невід'ємними частинами до договору (п.1.1 договору). Покупець, в свою чергу, зобов'язувався приймати та оплачувати продукцію у кількості, асортименті і по цінам, вказаним у специфікації.
У пунктах 4.1 та 4.4 договору визначено, що продукція за договором поставляється партіями згідно специфікації. Датою поставки вважається дата фактичної доставки продукції постачальником на склад покупця, про що свідчить відмітка покупця у видатковій накладній.
На виконання умов укладеного між сторонами договору, 02.07.2008р. позивач поставив відповідачу продукцію вартістю 100 625,04 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною №РН-0000182 від 02.07.2008р. (а.с.12) та довіреністю №863322 від 01.07.2008р., виданою ЗАТ «ХК «Бліц-Інформ» на ім'я свого представника на отримання продукції від позивача.
Спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку оплатити повну вартість переданної йому у власність позивачем продукції, у зв'язку з чим у ЗАТ «ХК «Бліц-Інформ» порушило право ТОВ «Мюллер Мартіні» на отримання вартості продукції на суму 70 437,53 грн.
Переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією було встановлено наступне.
Відповідно до п.3.4.1 договору покупець здійснює оплату вартості поставленої продукції згідно рахунку-фактури напротязі 30 календарних днів від дати поставки, якщо інші умови не вказані у специфікації.
Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що інші умови сплати визначені у Специфікації №3 до договору, копія якої надана представником відповідача та залучена до матеріалів справи (а.с.39).
Так, у Специфікації №3 до договору поставки, підписаної позивачем 13.05.2008р., а відповідачем - 14.05.2008р., сторони передбачили, що постачальник - ТОВ «Мюллер Мартіні» поставляє покупцю - ЗАТ «ХК «Бліц-Інформ» продукцію, а саме: транспортер, вартістю 100 625,04 грн. При цьому, згідно п.2 договору сторони визначили відмінні від договору умови оплати цієї продукції покупцем: 30% передоплати та 70% оплати після відвантаження.
Як вбачається із матеріалів справи, рахунок-фактура на оплату продукції - транспортер вартістю 100 625,04 грн., був направлений позивачем відповідачу до укладення договору поставки №17ММ-08 від 13.05.2008р. - 23.04.2008р. (а.с.15).
Згодом, 13.05.2008р., сторони підписали договір, 14.05.2008р. - Специфікацію до нього, а 19.05.2008р. покупець - ЗАТ «ХК «Бліц-Інформ» сплатив 30 187,51 грн., що становить 30% вартості визначеної у Специфікації покупної ціни товару, що підтверджується банківською випискою із поточного рахунку ТОВ «Мюллер Мартіні» (а.с.16), отже вчинив дії на виконання умов Специфікації №3.
У зв'язку з наведеним, судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта на положення п.3.4.1 договору, оскільки умови щодо встановлення тридцятиденного строку оплати товару після його поставки діяли до підписання сторонами Специфікації №3 до договору, в якій визначено інші умови оплати.
Таким чином, згідно погоджених сторонами у Специфікації №3 до договору умов оплати продукції, покупець - ЗАТ «ХК «Бліц-Інформ» повинен був сплатити 70% її вартості, що становить 70 437,53 грн., у строк погоджений сторонами - після відвантаження йому товару.
В силу ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки позивач поставив та передав у власність відповідачу продукцію 02.07.2008р., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною №РН-0000182 (а.с.12), то з огляду на погоджені сторонами умови оплати та приписи ч.1 ст.692 ЦК України, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що у постачальника з 03.07.2008р. виникло право на отримання плати ціни переданого ним у власність покупця товару.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої за загальним правилом починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.267 ЦК України). Утім, за приписами ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст.256 ЦК України строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу є позовною давністю.
Отже, враховуючи, що право постачальника вимагати від покупця оплати переданої останньому продукції виникло з 03.07.2008р., згідно положень ч.5 ст.261 ЦК України у поєднанні з ч.1 ст.692 ЦК України перебіг позовної давності почався з 00.00 год. 04.07.2008р.
Як вбачається із поштового штемпелю на конверті, в якому позовна заява ТОВ «Мюллер Мартіні» надійшла до суду першої інстанції, позов подано до господарського суду 01.08.2011р., тобто зі спливом визначеного ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
Відповідно до положення ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач поважних причин пропуску строку позовної давності за вимогами до відповідача не навів.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги слід відхили, а оскаржений судовий акт залишити без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мюллер Мартіні» на рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі №41/283 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2011р. у справі №41/283 - без змін.
2. Матеріали справи №41/283 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя
Судді