01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2011 № 10/69
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.11.2011 року по справі № 10/69 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібюшн», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 04.05.2011 року) по справі № 10/69 (суддя - Котков О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден
Дістрібюшн», м. Київ
до приватного підприємства «Арес Інвестмент», м. Київ
товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім»,
м. Київ
про стягнення заборгованості
До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібюшн», м. Київ до приватного підприємства «Арес Інвестмент», м. Київ за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім», м. Київ про стягнення заборгованості за договором поставки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року (підписаного 04.05.2011 року) позовні вимоги задоволені повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у вигляді основного боргу в сумі 98 554,02 грн. та судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібюшн», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 (ТОВ «Вега Прім») солідарно на користь позивача заборгованість на загальну суму 98 554,02 грн. та судові витрати у вигляді державного мита в сумі 985,55 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно не залучено до участі у справі боржника ТОВ «Вега Прім» в якості другого відповідача та, в зв'язку з цим, незадоволено вимогу позивача щодо солідарного стягнення з обох відповідачів, з поручителя та боржника.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року по справі № 10/69 колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Жук Г.А., Тарасенко К.В. апеляційну скаргу прийняла до провадження і призначила перегляд рішення на 11.10.2011 року.
Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Жук Г.А., Майданевичем А.Г.
При вивченні матеріалів справи апеляційною інстанцією було встановлено, що судом першої інстанції клопотання позивача та відповідача про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ «Вега Прім» задоволені не були.
Згідно ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у ХІІ розділі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, користуючись правом залучати до участі у справі іншого відповідача, ухвалою від 11.10.2011 року залучила до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ «Вега Прім» (п. 8 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України»).
Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце перегляду рішення повідомлені належним чином.
Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкладення разом з конвертом, повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою відділення поштового зв'язку з зазначенням причини повернення, що було направлено другому відповідачу було повернуто з причин, що адресат вибув.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. А тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначкою «адресат вибув» та з урахуванням наявності всіх необхідних матеріалів справи для розгляду, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення апеляційним судом процесуальних дій. А відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що другий відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
До того ж, представники відповідачів не скористалися своїм правом, визначеним ст. 96 ГПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого суду.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників першого та другого відповідачів, проти чого також не заперечує і позивач.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року по справі № 10/69 - слід скасувати, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Я вбачається з матеріалів справи, в процесі вирішення спору судом першої інстанції відповідач ПП «Арес Інвестмент» звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості другого відповідача боржника за договором поставки - товариство з обмеженою відповідальністю «Вега Прім».
Звертаючись до суду з клопотанням, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Разом з тим, в процесі розгляду справи місцевим судом з аналогічним клопотанням звернувся і позивач.
Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Відмовляючи у задоволення клопотань сторін, суд першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача розцінює як уточнення позовних вимог, яким позивач заявляє додаткові вимоги до ТОВ «Вега Прім», що є порушенням та вважає, що прийняття уточнення призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача боржника за договором поставки, суд не звернув уваги, що без залучення боржника до участі у справі суду важко встановити і врахувати всі ті заперечення, які має боржник проти вимог кредитора. Крім того, приймаючи рішення про присудження поручителя до виконання обов'язку замість боржника та (або) покладаючи на нього відповідальність замість боржника, суд повинен враховувати умови (підстави) притягнення до цивільно-правової відповідальності боржника, що здійснити без його участі у справі практично неможливо. Тому суду, керуючись ст. 24 ГПК України, доцільно залучати боржника до участі в справі за власною ініціативою, навіть якщо поручитель не заявив відповідного клопотання.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, врахувавши те, що відмова у залучення до участі справі в якості другого відповідача не є безумовною підставою для скасування рішення, однак все ж таки, керуючись ст.. 99 ГПК України, прийняла рішення про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ «Вега Прім».
З приводу вимог по суті, колегія апеляційного суду встановила наступне.
01 червня 2009 року між позивачем (надалі - продавець або постачальник) та відповідачем 2 (далі по тексту - покупець або отримувач), було укладено договір поставки № ВП-30614 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити товар в строки, встановлені договором, згідно з замовленням покупця, а отримувач - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до договору поставки.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору в період з 02.12.2009 року по 05.05.2010 року продавець поставив і передав у власність покупця, а покупець прийняв від постачальника товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними. При цьому прийняття товару також підтверджується наданими продавцем до матеріалів справи податковими накладними (т. 1 а.с. 55 -114).
Загальна сума поставленого позивачем товару покупцю за видатковими накладними становить 100 616,69 грн.
В ході розгляду справи, позивач зазначив, що покупець лише частково оплатив поставлений йому товар, а тому, внаслідок не оплати грошових коштів за товар в повному обсязі у покупця, станом на лютий 2011 року утворилась заборгованість перед продавцем в розмірі - 98 554,02 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що 10 січня 2010 року між позивачем та відповідачем (далі по тексту - поручитель) було укладено договір поруки № 15 (ВЕГА ПРІМ) (надалі - договір поруки), з положень п. 1.1 якого вбачається, що поручитель, безоплатно, повністю поручається перед позивачем за виконання боржником, зобов'язань боржника згідно з договором поставки.
Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, в усьому, що прямо не передбачено договором поруки сторони керуються законодавством України.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи те, що станом на лютий 2011 року отримувач заборгованість за договором поставки в сумі 98 554,02 грн. на користь продавця не перерахував, а також те, що поручитель повністю поручається перед продавцем за виконання покупцем зобов'язань за договором поставки, відповідач має сплатити на користь позивача заборгованість боржника перед продавцем за договором поставки в розмірі 98 554,02 грн.
Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок передчасним та неправомірним.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Статтею 559 ЦК України регламентовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки, строк дії договору встановлено з моменту (дати) підписання до 31.12.2010 року.
Пунктом 2.5. договору поруки визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення підписів сторін печатками сторін та діє до повного виконання боржником зобов'язань згідно основного договору та може бути припинений у випадках передбачених законодавством.
За умовами п. 6 додатку 4 додаткових умов до основного договору поставки, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за проданий покупцю товар кожні 30 календарних днів.
Тобто, для прикладу візьмемо останню накладну № ГД000018851 від 05.05.2010 року. Другий відповідач, (боржник) за товар, поставлений за зазначеною накладною повинен був розрахуватися на протязі 30 календарних днів з моменту поставки, тобто кінцевою датою розрахунку є 05.06.2010 року. Відповідно до умов закону, кредитор має право звернутися до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 05.12.2010 року. З матеріалів справи вбачається, що кредитор звернувся до поручителя лише 15.02.2011 року шляхом подання позову до останнього.
Таким чином, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача до відповідача 1 не повно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору та дійшов передчасного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми боргу. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позову про стягнення боргу в сумі 98 554,02 грн. з приватного підприємства «Арес Інвестмент».
Щодо пред'явлення позову позивачем до 2-го відповідача - боржника, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, 01 червня 2009 року між позивачем (надалі - продавець або постачальник) та відповідачем 2 (далі по тексту - покупець або отримувач), було укладено договір поставки № ВП-30614 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити товар в строки, встановлені договором, згідно з замовленням покупця, а отримувач - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до договору поставки.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору в період з 02.12.2009 року по 05.05.2010 року продавець поставив і передав у власність покупця, а покупець прийняв від постачальника товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними. При цьому прийняття товару також підтверджується наданими продавцем до матеріалів справи податковими накладними (т. 1 а.с. 55 -114).
Загальна сума поставленого позивачем товару покупцю за видатковими накладними становить 100 616,69 грн.
В ході розгляду справи, позивач зазначив, що покупець лише частково оплатив поставлений йому товар, а тому, внаслідок не оплати грошових коштів за товар в повному обсязі у покупця, станом на лютий 2011 року утворилась заборгованість перед продавцем в розмірі - 98 554,02 грн.
За умовами п. 6 додатку 4 додаткових умов до основного договору поставки, покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за проданий покупцю товар кожні 30 календарних днів.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційного суду встановила, що відповідач 2 в порушення умов договору поставки з позивачем за поставлений товар розрахувався лише частково, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 98 554,02 грн.
Внаслідок цього, а також врахувавши що боржника залучено в якості другого відповідача, позов в частині стягнення боргу в розмірі 98 554,02 грн. з відповідача 2 підлягає задоволенню.
За правилами ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 10/69 - скасуванню з наступним прийняттям нового рішення.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібюшн», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 10/69 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 10/69 скасувати. Прийняти нове рішення:
Позов задовольнити частково:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгорне, вул. Пушкіна, 6, код 33669196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібюшн» (ідентифікаційний код: 36081058, адреса: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, будинок, 9) грошові кошти: основного боргу - 98 554,02 грн. та судові витрати: державного мита -985,85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
В позові щодо стягнення з приватного підприємства «Арес Інвестмент» 98 554,02 грн. відмовити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Прім» (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгорне, вул. Пушкіна, 6, код 33669196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Дістрібюшн» (ідентифікаційний код: 36081058, адреса: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, будинок, 9) 495,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Матеріали справи № 10/69 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
25.11.11 (відправлено)