01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2011 № 13/269
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів:
за участю секретаря Дімакової Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 30.05.2011 р.)
від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 951 від 17.11.2011 р.)
ОСОБА_3 (дов. № 980 від 22.11.2011 р.)
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський
завод комунального машинобудування «Коммаш»
на рішення
господарського суду м. Києва
від 20.09.2011 р.
у справі № 13/269 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Спецкоммаш» (далі ТОВ «Спецкоммаш»)
до Відкритого акціонерного товариства «Київський
завод комунального машинобудування «Коммаш»
(далі ВАТ «Коммаш»)
про стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.09.2011 р. по справі № 13/269 позов задоволено частково: з ВАТ «Коммаш» стягнуто на користь ТОВ «Спецкоммаш» 45 000,00 грн. основного боргу, 1 734,66 грн. 3 % річних, 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 680,00 грн. інфляційних втрат, 562,25 грн. державного мита та 233,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення по суті спору не взято до уваги, що наданий позивачем на підтвердження визнання боргу відповідачем лист № 6 від 22.02.2010 р. підписано неуповноваженою особою, проти якої в даний час порушено кримінальну справу. Крім цього, сторонами договору не обумовлено вартості поставленого товару, тому відсутні підстави для повернення коштів позивачу тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених у скарзі підстав.
Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.
Так, 07.07.2011 р. ТОВ «Спецкоммаш» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ «Коммаш» про стягнення 45 000 грн. основного боргу, 5 175,73 грн. інфляційних втрат, 1 734,66 грн. 3 % річних та 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 12.12.2008 р. між ТОВ «Спецкоммаш» та ВАТ «Коммаш» укладено дилерський договір № 142/12-12 (далі - Договір), за умовами якого виробник поставляє, а дилер оплачує і приймає товар на підставі специфікацій до Договору. Згідно п. 4.2 Договору платежі за поставлений товар виконуються дилером на основі виставленого рахунку, банківським переказом на розрахунковий рахунок виробника у вигляді попередньої оплати. Позивач на підставі виставлених рахунків-фактур № КМ-0000473 від 13.08.2009 р. на суму 310 000,00 грн.; № КМ-0000631 від 11.11.2009 р. на суму 46 000,00 грн.; № КМ-0000718 від 15.12.2009 р. на суму 210 000,00 грн. здійснив попередню оплату товару на загальну суму 378 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. Проте, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 318 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № КМ-0000080 від 11.11.2009; № КМ-0000003 від 20.01.2010; № КМ-0000007 від 18.02.2010; КМ-0000008 від 18.02.2010 року. В зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість за недопоставлений товар в розмірі 60 000,00 грн.. Сторони домовились про повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 60 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надіслав позивачу листа № 6 від 22.02.2010 р. з зобов'язанням повернути суму заборгованості в строк до 23.03.2010 р.. Відповідач повернув позивачу грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 05.03.2010 р. та 10.03.2010 р., а 09.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити суму заборгованості в розмірі 45 000,00 грн. в семиденний строк, яку залишено без відповіді та задоволення. Крім цього, позивач просив на підставі ст. 625 ЦК України стягнути 5 175,73 грн. інфляційних втрат, 1 734,66 грн. 3 % річних, на підставі ч. 3 ст. 693 ЦК України, ст. 1048 ЦК України 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами тощо.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 45 000,00 грн. основного боргу, 4 680,00 грн. інфляційних втрат, 1 734,66 грн. 3 % річних, 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд вважав встановленими матеріалами справи, зокрема банківськими виписками факти попередньої оплати позивачем товару по Договору на загальну суму 378 000,00 грн. та поставки відповідачем товару за видатковими накладними № КМ-0000080 від 11.11.2009 р., № КМ-0000003 від 20.01.2010 р., № КМ-0000007 від 18.02.2010 р., КМ-0000008 від 18.02.2010 р. на загальну суму 318 000,00 грн.. Таким чином, заборгованість відповідача за недопоставлений товар було встановлено в розмірі 60 000,00 грн..
З огляду на наведене сторони домовились про повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 60 000,00 грн., на підтвердження чого відповідач надіслав позивачу листа № 6 від 22.02.2010 р. й зобов'язався повернути суму заборгованості в строк до 23.03.2010 р., в подальшому грошові кошти повернув частково, а саме: в розмірі 15 000,00 грн. з підтвердженням цього банківськими виписками від 05.03.2010 р. та 10.03.2010 р..
09.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити суму заборгованості в розмірі 45 000,00 грн. в семиденний строк, проте цієї заборгованості відповідачем не погашено.
Тому, місцевий суд на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 670, 693, ЦК України вважав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45 000,00 грн. належним чином доведеними, документально підтвердженими, отже такими, підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач на підставі ст. 625 ЦК України в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених Договором зобов'язань просив стягнути з нього 1 734,66 грн. 3% річних та 5 175,73 грн. інфляційних втрат.
Згідно розрахунку місцевого суду, позовні вимоги в частині стягнення 1 734,66 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а щодо стягнення 5 175,73 грн. інфляційних втрат частково - в розмірі 4 680,00 грн..
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за період прострочення в розмірі 4 810,68 грн. на підставі ст. 1048 ЦК України, адже позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, якщо договором це не встановлено, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Місцевий суд вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами в результаті укладеного договору поставки за своє природою було змінено в зв'язку із виникненням у відповідача заборгованості перед позивачем та укладенням між сторонами угоди про повернення суми попередньої оплати. Вони за своєю правовою природою подібні правовідносинам, які виникають з договору позики. Тому, застосування позивачем аналогії закону (ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 1048 ЦК України) та нарахування до стягнення з відповідача 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, місцевий суд вважав обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню тощо.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення 45 000,00 грн. основного боргу, 1 734,66 грн. 3 % річних, 4 680,00 грн. інфляційних втрат як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду в цій частині не знаходить.
Разом з тим, апеляційний суд вважає помилковими висновки місцевого суду в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 810,68 грн. за таких обставин.
Так, як видно з тексту Договору він за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність покупця товар для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у встановлений договором купівлі-продажу строк, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Як вірно встановлено судом, товар у визначені Договором строки поставлено не було, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом відповідача № 6 від 22.02.2010 р. за підписом генерального директора та бухгалтера товариства. Цей лист є лише підтвердженням наявної заборгованості відповідача з попередньої оплати позивача і не може вважатись укладенням сторонами угоди про повернення суми попередньої оплати, тим більше не підтверджує наявності між сторонами позики.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти на підставі ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Однак укладеним сторонами Договором не визначено розміру процентів, які підлягають нарахуванню на суму попередньої оплати. Тому апеляційний суд вважає безпідставним стягнення на підставі цього Договору процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 810,68 грн. на підставі ст. 1048 ЦК України за аналогією закону, тим більше, що згаданим положенням закону передбачено проценти за договором позики.
За таких обставин, апеляційний суд вважає висновки місцевого суду в цій частині помилковими, а позовні вимоги щодо стягнення 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами безпідставними, необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.
Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з прийняттям в цій частині нового - про відмову в позові, решта рішення залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що лист відповідача № 6 від 22.02.2010 р. не є належним доказом підтвердження його заборгованості перед позивачем, оскільки його підписано неуповноваженою особою, проти якої на даний час порушено кримінальну справу, не заслуговують на увагу, адже цього листа підписано директором товариства, доказів відсутності повноважень у нього на підписання такого листа від імені товариства, як і доказів порушення кримінальної справи щодо директора товариства, апеляційному суду не надано.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2011 р. по справі № 13/269 - скасувати частково.
Прийняти в цій частині нове рішення: в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш» до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» про стягнення 4 810,68 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.
В решті рішення господарського суду м. Києва від 20.09.2011 р. по справі № 13/269 залишити без змін.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» (03022, м. Київ, вул.. Васильківська, буд. 28, код ЄДРПОУ 14315428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 34577049) державне мито за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 15 коп. та 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкоммаш» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 34577049) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «Коммаш» (03022, м. Київ, вул.. Васильківська, буд. 28, код ЄДРПОУ 14315428) державне мито в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 05 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 13/269 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
25.11.11 (відправлено)