01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.11.2011 № 12/41
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів:
за участю секретаря Дімакової Г.О.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.06.2011 р.)
від відповідача 1 ОСОБА_2 (дов. № 612 від 02.11.2010 р.)
від відповідача 2 не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Підприємства заснованого на власності громадянина
Ізраїлю «Микс»
на рішення
господарського суду м. Києва
від 30.08.2011 р.
у справі № 12/41 (суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом Підприємства заснованого на власності громадянина
Ізраїлю «Микс» (Підприємства «Микс»)
до Публічного акціонерного товариства
«Кредитпромбанк» (далі ПАТ «Кредитпромбанк»)
Компанії «SALESI INVESTMENTS LTD» (далі
Компанія)
про визнання недійсним правочину
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2011 р. по справі № 12/41 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що на момент укладення правочину з реалізації майна позивач знаходився в процесі процедури банкрутства, з 27.01.2007 р. було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім цього, позивач не був повідомлений належним чином про намір іпотеко держателя укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки тощо.
В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.
Представник відповідача 2 в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, а відтак апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника апелянта.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 08.01.2009 р. Підприємство «Микс» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсним правочину з продажу ВАТ «Кредитпромбанк» нерухомого майна позивача, а саме: будівлі виробничого корпусу за адресою : м. Донецьк, вул. Лівобережна, 20 загальною площею 3 742,8 кв.м. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що в травні 2005 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» і Підприємством «МИКС» з метою забезпечення зобов'язань позивача за кредитним договором № 2005-122 від 29.04.2005 р. укладено іпотечний договір № 2005-122/4 від 13.05.2005 р. (далі Іпотечний договір), згідно якого передано в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк» згадану вище будівлю. Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2006 р. у справі № 45/174 позов ВАТ «Кредитпромбанк» до Підприємства «МИКС» задоволено та надано права на продаж переданого в іпотеку майна будь-яким третім особам - покупцям. На запит позивача № 74-л від 30.07.2007 р. відповідачем повідомлено, що з метою погашення заборгованості позивача стягнення звернуто на майно боржника шляхом реалізації цього майна третім особам. Позивач вважає, що правочин з відчуження його нерухомого майна має бути визнано недійсним з огляду на перебування його в процедурі банкрутства та введення з 27.01.2007 р. мораторію на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, вчинений правочин не відповідає вимогам чинного законодавства тощо.
Заявою від 13.04.2009 р. позивач уточнив своє вимоги, просив визнати недійсним договір про відчуження нерухомого майна позивача за адресою : м. Донецьк, вул. Лівобережна, 20 загальною площею 3 742,8 кв.м., який відповідачем укладено в грудні місяці 2006 р. в простій письмовій формі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2010 р. залучено іншого відповідача по справі - Компанію «SALESI INVESTMENTS LTD».
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в задоволенні позовних вимог.
Так, відмовляючи в позові, місцевий суд встановив, що в ході розгляду господарським судом Донецької області справи № 45/174 встановлено факт невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, тому рішенням цього суду від 13.07.2006 р. позов ВАТ «Кредитпромбанк» до Підприємства «МИКС» про стягнення заборгованості задоволено та надано права на продаж переданого в іпотеку майна будь-яким третім особам - покупцям. Рішення суду сторонами не оскаржувалось й набрало законної сили.
Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 р. (в редакції, що діяла з 23.02.2006 р. по 25.12.2008 р.) (далі Закон № 898) рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя, які передбачають право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, зобов'язують його за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно пріоритету, розміру їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Посилання представника позивача на те, що ВАТ «Кредитпромбанк» менш ніж за 30 днів повідомив Підприємство засноване на власності громадянина Ізраїлю «МИКС» щодо наміру продати передане в іпотеку нерухоме майно не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно наданих позивачем копій: листа ВАТ «Кредитпромбанк» № 14228/6/ДС-20449-1 від 29.11.2006 р «Повідомлення про намір укласти договори» та реєстру поштових відправлень, поданих на пошту Донбаською філією ВАТ «Кредитпромбанк» 29.11.2006 р. на адресу Підприємства «МИКС», ВАТ «Кредитпромбанк» дотримано 30-денного передбаченого ст. 38 Закону № 898 строку на повідомлення позивача про намір укласти договір купівлі-продажу переданого в іпотеку майна.
Місцевим судом встановлено, що договір № 1 купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» і Компанією виготовлено та підписано 22.12.2006 р., однак набув чинності він лише 30.12.2006 р. - з моменту прийняття Постійно діючим третейським судом Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України» рішення про визнання цього договору дійсним.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору й це підтверджується письмовими доказами, відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З огляду на наведене, місцевий суд дійшов висновку щодо дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» і Компанією за умови визнання його таким Рішенням Постійно діючого третейського суду Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України», прийнятим в межах повноважень, передбачених Законом України «Про третейські суди». Цей факт також встановлено рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 17.03.2008 р. у справі за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до Районної громадсько-політичної газети «Носівські вісті» про спростування відомостей, яке не оскаржувалось і вступило в законну силу.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Місцевим судом окрім цього встановлено, що ціну продажу будівлі виробничого корпусу загальною площею 3742,8 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Мушкетівська, 20-А (вул. Лівобережна, 20) на користь Компанії визначено ВАТ «Кредитпромбанк» на підставі Звіту про незалежну оцінку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «АВЛ-Експерт» та Товарної біржі «Фенікс» завчасно до продажу майна в розмірі 4 196 053,00 грн., тобто в межах встановленої Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.07.2006 р. у справі № 45/174 суми заборгованості за кредитним договором (7 199 735,76 грн.) з додержанням вимог ст. 38 Закону № 898.
Як видно з Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 17.03.2008 р. Компанія зареєструвала право власності на згадане вище нерухоме майно, а виручену суму від його продажу спрямувала на погашення заборгованості Підприємства «МИКС» перед ВАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 2005-122 від 29.04.2005 р..
Таким чином, право власності на спірне майно за Компанією належним чином зареєстровано, правовстановлюючі документи на об'єкт незавершеного будівництва, як нерухоме майно, у судовому порядку не оскаржено, не визнано недійсними, а тому ці документи є правомірними та чинними, відсутні й докази скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва тощо.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що ВАТ «Кредитпромбанк» мало право на продаж нерухомого майна позивача (будівлі виробничого корпусу) за адресою: м. Донецьк, вул. Лівобережна, 20 (вул. Мушкетівська, 20-А) загальною площею 3 742,8 кв. м, а КП БТІ у м. Донецьку правомірно здійснило державну реєстрацію права власності на це майно за Компанією , діючи на підставі виконавчого листа Кіровського районного суду м. Донецька від 11.08.2008 р. у справі № 6-237-08 р. та Рішення Постійно діючого третейського суду Всеукраїнської громадської організації «Спілка третейських суддів України» від 30.12.2006 р..
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин).
Позивач змінюючи предмет спору заявою про уточнення позовних вимог від 13.04.2009 р. фактично не зазначив, з яких саме правових підстав слід визнати недійсним договір про відчуження нерухомого майна позивача, як і не надав доказів на підтвердження цього.
У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо його не визнано місцевим судом недійсним.
Таким чином, обов'язок доведення недійсності правочину законом покладено на позивача, останнім не обґрунтовано підстав для визнання спірного правочину недійсним, а відтак місцевий суд відмовив в задоволенні позовних вимог тощо.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.
Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Підприємства заснованого на власності громадянина Ізраїлю «Микс»
залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 30.08.2011 р. по справі № 12/41 - без змін.
Матеріали справи № 12/41 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
25.11.11 (відправлено)