01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.11.2011 № 15/88
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: Дерев'янко О.А. - депутат сільської ради;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення
Господарського суду Чернігівської області
від 01.09.2011р.
у справі № 15/88 ( суддя Федоренко Ю.В.)
за позовом Фізичної особи підприємця - ОСОБА_3
до Іванівської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області
про визнання недійсним рішення та спонукання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 року у справі № 15/88 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Іванівської сільської ради Чернігівського району і області від 10.07.08 «Про скасування рішення сільської ради від 08.06.07 «Про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1». В іншій частині позову - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо неможливості захисту прав ФОП ОСОБА_3 шляхом зобов'язання Іванівської сільської ради виконати передбачені законом дії по виконанню рішення від 08.06.2007 року про дозвіл на приватизацію у 2007-2008 роках, оскільки зазначений термін на час розгляду справи судом сплинув, а договір оренди на приміщення, що відповідно до рішення органу приватизації підлягає продажу, відсутній.
Апелянт звертає увагу, що у матеріалах справи міститься лист відповідача № 204 від 16.07.2008 року на звернення від 04.06.08 року, яким позивача повідомлено, що питання про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу було включено до порядку денного 17 сесії 5-го скликання, яка відбулася 10.07.2008 року, за проект цього рішення депутати одноголосно проголосували проти. Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідальної територіальної громади щодо врегулювання питання приватизації, є рішення сесії. Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем за наслідками розгляду звернення від 04.06.2008 року приймалося рішення, а повідомлення заявника листом про результати його заяви без прийняття рішення не відповідає вимогам закону.
Апелянт зазначає, що відповідачем прийнято рішення щодо приватизації спірного об'єкта шляхом його викупу 08.06.2007 року під час дії договору оренди, а в подальшому відповідач ухилявся від виконання покладених на нього законом обов'язків по підготовці до приватизації та укладання з позивачем договору купівлі-продажу на протязі визначеного законом терміну, прийняв незаконне рішення про скасування рішення про продаж спірного об'єкту, ухилявся від розгляду та прийняття рішень стосовно приватизації об'єкту, посилання суду першої інстанції на неможливість захисту прав та охороню вальних інтересів позивача у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди спірного приміщення, а тим більше посилаючись на недобросовісність позивача не ґрунтується на вимогах закону.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
Відповідно до ч. 5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування щодо нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).
Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
01.05.2007 між Іванівською сільською радою (орендодавцем) на підставі рішення шостої сесії п»ятнадцятого скликання Іванівської сільської ради від 12.01.2007р. та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) було укладено договір оренди №09 майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ Чернігівського району, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1 Чернігівського району та області, загальною площею 138,8 кв.м., що перебуває на балансі Іванівської сільської ради.
Згідно акту приймання-передачі № 9 від 01.05.07 орендодавець передав, а орендар прийняв майно за договором у оренду. Договір укладено з 01.05.07 до 01.05.08 року .
01.05.08 між Іванівською сільською радою (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) на підставі рішення шостої сесії п»ятнадцятого скликання Іванівської сільської ради від 12.01.2007р. укладено договір оренди №10 майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ Чернігівського району за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1, загальною площею 138,8 кв. м. балансовою вартістю 22 116 грн.
Згідно п. 3.4. укладеного договору розрахунок орендної плати за місяць становить 328,02 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця. Нарахування орендної плати починається з дати підписання цього договору, а перерахування -щомісячно у 10 денний термін після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць на розрахунковий рахунок орендодавця.
Відповідно до п.1.2. договору орендоване майно орендар використовує за цільовим призначенням для підприємницької діяльності.
Згідно п.5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату у терміни, зазначені в цьому договорі та узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого майна. Невнесення у визначені строки орендної плати є підставою для порушення орендодавцем питання про стягнення заборгованості та припинення дії договору оренди.
Згідно п.5.5. договору орендар зобов'язався утримувати майно та прилеглу територію у належному стані, здійснювати обслуговування водопровідних, каналізаційних, теплових , газових, електричних та вентиляційних мереж, якщо вони є в орендованому приміщенні, а при необхідності забезпечити доступ експлуатуючих організацій до цих мереж з метою профілактичного огляду і ремонту. Виконувати усі санітарні правила.
Згідно з п. 6.1. договору оренди після закінчення терміну дії договору орендар, який належним чином виконував свої обов'язки має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору на новий термін. В разі прийняття рішення про відчуження орендованого майна, орендар має переважне право на його придбання.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили термін дії договору оренди №10 з 01.05.08 до 01.05.09. Якщо при бажанні двох сторін договір нотаріально посвідчується протягом року, то його дія продовжується до 01.05.10.
Після закінчення строку дії договору оренди, в разі відсутності заперечень з обох сторін, дія договору вважається пролонгованим на термін, визначений сторонами, про що складається додаткова угода. ( п.10.5. договору).
За заявою позивача, Рішенням восьмої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 08.06.07 «Про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1, вирішено:
1. Включити приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1, Чернігівського району та області до переліку об»єктів приватизації в 2007-2008 роках.
2. Дозволити продати вищезазначене приміщення в 2007-2008 році за ціною не нижче ринкової вартості експертної оцінки об»єкту.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств» (малу приватизацію) з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
З матеріалів справи вбачається що, в установлений законом строк відповідачем не було здійснено підготовку для приватизації приміщення колишньої контори.
Рішенням сімнадцятої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 10.07.08 скасоване рішення сільської ради від 08.06.07 про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1, як таке, що не відповідає чинному законодавству.
Виключена компетенція сільських, селищних та міських рад визначена ст.26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”п.15 ч.1 якої зазначено, що виключено на пленарних засіданнях вказаних рад розглядаються питання про скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах їх повноважень.
Повноважень сільській раді на пленарних засіданнях розглядати питання про скасування (відміну) рішень, які прийняті на пленарних засіданнях сільської ради, Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” не надано.
Такі рішення органів місцевого самоврядування визнаються незаконними (недійсними) у судовому порядку відповідно до п.10 ст.59 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 21 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення сімнадцятої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 10.07.08 скасоване рішення сільської ради від 08.06.07 про дозвіл на продаж приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1 порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, суперечить чинному законодавству, а тому його слід визнати недійсним.
Позовні вимоги щодо зобов»язання Іванівської сільської ради виконати передбачені законом дії по виконанню рішення від 08.06.07 про дозвіл на приватизацію задоволенню не підлягають, оскільки цим рішенням дозволено приватизацію у 2007-2008 роках.
Рішенням двадцять першої сесії п»ятого скликання Іванівської сільської ради від 28.02.09 вирішено:
1 Після закінчення строку дії договору оренди №10 нежитлового приміщення колишньої контори в АДРЕСА_1, від 01.05.08 (після 01.05.09) не заключати на новий термін договір оренди на це приміщення між Іванівської сільською радою та ФОП ОСОБА_3
2. Секретарю сільської ради в десятиденний термін письмово довести до відома ФОП ОСОБА_3 дане рішення.
Листом від 06.03.09 №100 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_3 про рішення Іванівської сільської ради від 28.02.09 та про те, що після закінчення договору оренди, тобто після 01.05.09, орендоване майно має бути звільнене та передане орендодавцю за актом приймання-передачі.
Вищезазначений лист позивачу було вручено 06.03.2009р., однак позивач відмовився від підпису про його отримання, що підтверджується актом від 06.03.2009 року про отримання листа №100 ФОП ОСОБА_3 щодо орендованого нею приміщення та необхідності його повернення після 01.05.09.
Законом України «Про оренду державного та комунального майна» регулюються, зокрема, і майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо використання майна, яке перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ст.327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Оскільки орендоване позивачем майно є комунальною власністю на нього розповсюджується дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором ( Частина друга статті 17 в редакції Закону N 768/97-ВР від 23.12.97 }
Відповідно до ст.25 цього ж Закону приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди (п.12 роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 №02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
До закінчення строку дії договору оренди Іванівська сільська рада Чернігівського району, Чернігівської області повідомляла Фізичну особу підприємця - ОСОБА_3 про відсутність намірів продовжувати орендні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.26 України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 10.7.договору оренди №10 сторонами погоджено, що дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди №10 припинив свою дію 02.05.09, отже позивач повинен був повернути орендоване майно відповідачу за актом приймання -передачі але цього не зробив.
Актом комісії, склад якої затверджений сільським головою, від 13.05.2009 зафіксовано, що приміщення в АДРЕСА_1, утримується в неналежному стані, ремонт не проводився, самовільно переобладнано кімнати, територія навколо приміщення не прибрана.
Актом комісії від 05.08.09 зафіксовано, що приміщення за адресою АДРЕСА_1, ФОП ОСОБА_3 використовує для проживання з сім»єю, поточний ремонт не проводився, самовільно переобладнано кімнати шляхом вирубування дверних прорізів в двох місцях, порушена капітальна стіна, відсутні три метри металевої огорожі.
Після закінчення строку дії договору оренди, відповідач листом №204 від 16.07.08 на звернення позивача від 04.06.08 повідомив останнього, що питання про затвердження переліку об»єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу було включено до порядку денного 17 сесії 5 скликання, яка відбулася 10.07.08, за проект цього рішення депутати одноголосно проголосували проти.
Законом «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо врегулювання питань приватизації, є рішення сесії.
Відповідачем відповідне рішення по зверненню позивача від 04.06.08 не приймалось, а повідомлення заявника листом про результати розгляду його заяви без прийняття рішення не відповідає вимогам закону.
Листом від 06.08.09 позивач звернувся до відповідача з заявою про включення приміщення по АДРЕСА_1, до переліку об»єктів для приватизації шляхом викупу. Зазначена заява не містить умов купівлі об»єкту і не подано доказів про те, що до неї було додано документи, які передбачені ч.4 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Оскільки заява не відповідала вимогам закону відповідачем було надано відповідь про те, що заяву необхідно написати у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, вирішуються питання, зокрема, про прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності порядку та умов приватизації об»єктів права комунальної власності.
Таким чином, прийняття рішення про включення до переліку об»єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, є виключною компетенцією відповідного органу місцевого самоврядування який зобов»язаний прийняти рішення у відповідності до вимог закону, в тому числі і п.5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).
У зв»язку з вищенаведеним відсутні законні підстави для зобов»язання відповідача прийняти рішення про включення до переліку об»єктів комунальної власності Іванівської територіальної громади, що підлягають приватизації, будівлю, яка була орендована позивачем. Суд лише вправі зобов»язати відповідну раду розглянути звернення про приватизацію та прийняти відповідне рішення.
Вимога ФОП ОСОБА_3 про включення даного приміщення до переліку об'єктів комунальної власності Іванівської територіальної громади, що підлягають приватизації шляхом викупу та про зобов'язання підготовки до продажу приміщення колишньої контори і укладення договору про купівлю - продаж даного приміщення не має підстав, оскільки рішення такого характеру є порушенням волевиявлення сільради.
Відповідно до ч.2 та 3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до приписів ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п»ятої статті 13 цього Кодексу.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови позивачу у захисті цивільного права та інтересу в іншій частині позовних вимог відповідно до приписів частин 2, 3 ст.13, ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не виконав зобов»язання по договору оренди щодо повернення орендованого майна після закінчення строку його дії, тривалий час використовує майно комунальної власності без укладення договору, не сплачує плату за користування майном, використовує його для проживання а не для підприємницької діяльності, не утримує майно та прилеглу територію у належному стані, що є зловживанням правом яким порушуються права відповідача, який є представницьким органом територіальної громади.
Щодо питання про відшкодування поліпшень орендованого майна, розмір яких визначено аудиторським висновком № 70 від 27.05.08, колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права вирішити зазначене питання відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Чернігівської області № 15/88 від 01.09.2011р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.09.2011 року у справі № 15/88 залишити без змін.
Матеріали справи № 15/88 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді