01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 21/109
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. б/н від 21.10.2010р.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: ОСОБА_2 - дов. №933 від 16.05.2011р.;
від ОСОБА_4.: ОСОБА_3 - дов. б/н від 14.11.2011р.;
ОСОБА_5 - дов. б/н від 14.11.2011р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокат ОСОБА_4
на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2011
у справі № 21/109 ( .....)
за позовом Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сумітек Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рорса"
третя особа відповідача Інспекція державного технічного нагляду виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк"
про визнання права власності на будівельну техніку та відновлення становища, яке існувало до порушення права власності 7132156,00 грн.
Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями “Сумітек Україна” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рорса” (далі - відповідач), за участю третіх осіб: Інспекції державного технічного нагляду виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа-1), Публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк” (далі - третя особа-2) про:
- визнання права власності на чотири одиниці будівельної техніки, а саме: бульдозер марки Комацу (KOMATSU), модель D85EX-15E0, рік випуску - 2008, заводський №11452, двигун №565620, державний номерний знак 45201 АА, свідоцтво про реєстрацію АБ556041, вартістю 2 418 048,00 грн.; бульдозер марки Комацу (KOMATSU), модель D65EX-15E0, рік випуску - 2008, заводський №70448, двигун №26854134, державний номерний знак 45200АА, свідоцтво про реєстрацію АБ556018, вартістю 1 927 104,00 грн.; екскаватор гусеничний марки Комацу (KOMATSU), модель РС350LC-8, рік випуску - 2007, заводський №К50365, двигун №21804584, державний номерний знак 45203 АА, свідоцтво про реєстрацію АБ556021, вартістю 1 873 220,00 грн.; віброкоток ґрунтовий комбінований марки Бомаг (BOMAG), модель BW 219 D-4, рік випуску - 2008, заводський №101582101178, двигун №10588028, державний номерний знак 45202АА, свідоцтво про реєстрацію АБ556020, вартістю 913 784,00 грн., що були поставлені відповідачу;
- відновлення становища, яке існувало до порушення права власності, шляхом скасування реєстрації в Інспекції державного технічного нагляду виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) чотирьох одиниць будівельної техніки;
- стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №21/109 було затверджено мирову угоду, укладену між позивачем, відповідачем та третьою особою-2, провадження у справі припинено на підставі п.7 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №21/109, а матеріали справи передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зачіпає права та інтереси ОСОБА_4. Зокрема, апелянт наголошував на наступному:
- 18.09.2009р. Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ по справі наказного провадження №2н-438/09 про стягнення з відповідача на користь апелянта 36 210,00 грн. заборгованості за договором №01-09 від 01.09.2008р. про надання юридичних послуг. Постановою Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві ВП №16889294 від 26.01.2010р. відкрито виконавче провадження за вказаним судовим наказом, а постановою від 12.09.2011р. виконавче провадження №16889294 приєднано до зведеного виконавчого провадження №28792718. Станом на час подання апеляційної скарги судовий наказ №2н-438/09 виконаний частково, з відповідача стягнуто на користь апелянта 210,00 грн.;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2009р. у справі №6/509 з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення 10 253 173,78 грн. Неефективне виконання відповідачем вказаного рішення і зумовило звернення позивача з позовною заявою про визнання права власності на будівельну техніку;
- постановою Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві №15024145 від 15.12.2008р. на спірну техніку було накладено арешт в процесі виконання судового рішення від 01.09.2008р. про стягнення з відповідача на користь Фірми «ТММ» Товариства з обмеженою відповідальністю 183 177,77 грн. Вказане виконавче провадження також було приєднано до зведеного виконавчого провадження №28792718;
- оспорюваною ухвалою місцевого господарського суду визнано право власності позивача на майно, яке знаходиться під арештом і за рахунок якого можуть бути задоволені кредиторські вимоги до відповідача за зведеним виконавчим провадженням №28792718, в тому числі і вимоги апелянта на суму 36 210,00 грн.;
- умови мирової угоди, затвердженої судом першої інстанції, порушують процедуру звернення стягнення на заставлене майно, встановлену Законом України «Про виконавче провадження», і як наслідок порушують права кредиторів відповідача, в тому числі і апелянта.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2011р.
В судовому засіданні 23.11.2011р. представники ОСОБА_4. (скаржника) підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №21/109, а матеріали справи передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Представники позивача та третьої особи-2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що жодним чином не порушує прав та/або інтересів апелянта, а також прийняту з дотриманням норм процесуального права і з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Представники відповідача та третьої особи-1 у судове засідання 23.11.2011р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не була визнана у судове засідання обов'язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи-1 за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4. та пояснення, надані представниками позивача, третьої особи-2 і апелянта, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження підлягає припиненню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Як уже зазначалось вище, предметом позову у справі №21/109 є спір про визнання права власності на будівельну техніку, поставлену позивачем відповідачу за договором №КОМ-010/08 від 31.03.2008р.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що остання подана особою, яка не приймала участі у розгляді справи №21/109, але вважає, що ухвала місцевого господарського суду від 02.06.2011р. у справі №21/109 стосується прав та інтересів апелянта, який є одним із стягувачів по відношенню до відповідача, як боржника, в межах зведеного виконавчого провадження №28792718. На думку апелянта, за рахунок майна, на яке у справі №21/109 було визнано право власності за позивачем, могли бути задоволені кредиторські вимоги до відповідача, в тому числі і вимоги скаржника. В апеляційній скарзі також зазначено, що про існування оскаржуваної ухвали апелянт дізнався лише під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №13/246 за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Сумітек Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рорса”, Фірми «ТММ» Товариства з обмеженою відповідальністю, Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві про звільнення майна з-під арешту.
Як було з'ясовано апеляційним господарським судом, майно, про визнання права власності на яке заявлено вимоги у справі №21/109, передано відповідачем в заставу третій особі-2 на підставі договору №1882/1 від 18.06.2008р.
Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження №17745025 на користь третьої особи-2, в межах якого на спірну техніку було накладено арешт. При чому, виконавче провадження №17745025 на користь третьої особи-2 здійснювалось окремо від інших виконавчих проваджень, порушених відносно відповідача, в тому числі окремо від зведеного виконавчого провадження №28792718, про існування якого третя особа-2 не знала.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування);
6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
В ст. 54 названого вище Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Вартість техніки, переданої в заставу третій особі-2, не покривала в повному обсязі заборгованості відповідача перед третьою особою-2. Окрім того, в будь-якому випадку, третя особа-2, як заставодержатель, першочергово отримав би задоволення своїх кредиторських вимог до відповідача. Також слід зазначити, що право застави у третьої особи-2 виникло до видачі Дарницьким районним судом м. Києва судового наказу по справі наказного провадження №2н-438/09.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що затверджена Господарським судом міста Києва у даній справі мирова угода суперечить чинному законодавству України, фактичним обставинам і матеріалам справи або порушує права та охоронювані законом інтереси як сторін і учасників судового процесу у даній справі, так і інших осіб апелянтом надано не було.
Відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України право на апеляційне оскарження мають сторони у справі, прокурор, треті особи які не брали участь в справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Зокрема, в листі Верховного Суду України №3.1-2008 від 21.07.2008р. вказано про те, що особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення що стосується їх прав і обов'язків, мають право оскаржувати судове рішення, якщо воно безпосередньо стосується їх прав та обов'язків. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому, у мотивувальній частині рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі в справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Поряд із тим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу без зазначення наявності порушення його суб'єктивного матеріального права та наявності підстав для його правового захисту, що є порушенням ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки право подання апеляційної скарги особою, яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, існує лише в тому випадку, коли буде доведено існування самого порушення суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно не порушене, апеляційна скарга не підлягає розгляду.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про те, що ОСОБА_4 не є стороною або учасником процесу у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №21/109 його права та інтереси порушені не були, отже відсутні підстави для апеляційного провадження.
Згідно з п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” якщо апеляційну скаргу подано: особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі, або повторно після повернення апеляційної скарги на підставі пунктів 4 чи 5 частини першої ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, або на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на ст. 91 або ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки доводи апеляційної скарги відносно того, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №21/109 впливає на права та/або інтереси ОСОБА_4. не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4. має бути припинено.
Керуючись ст. ст. 80, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Припинити апеляційне провадження з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №21/109 за апеляційною скаргою ОСОБА_4.
2. Справу №21/109 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію ухвали суду надіслати сторонам, третім особам та ОСОБА_4.
Головуючий суддя
Судді