01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.11.2011 № 42/226
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів:
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.11.2011 року
розглядаючи апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» на рішення господарського суду міста Києва 16 серпня 2011року
у справі № 42/226 (суддя Паламар П.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»
до комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»
про стягнення 291971,27 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» до комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» про стягнення 291971,27 грн. - задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.08.2011 року комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судових засіданнях 17.10.2011 року та 21.11.2011 року представник комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у судових засіданнях 17.10.2011 року 07.11.2011 року та 21.11.2011 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.08.2011 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
01.07.2005 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальною компанією) та комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» (споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520620 (далі - договір). За умовами даного договору позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, а для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
Згідно з п. 2.3.5 договору відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.
Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, за період з жовтень 2009 року по червень 2011 року включно позивач на виконання умов договору поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 570835,55 грн. Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується обліковими картками за спірний період та підписаними відповідачем відомостями обліку теплової енергії за спірний період.
Як вбачається з матеріалів справи, додатком 1 до договору, сторони погодили між собою обсяг постачання теплової енергії. Додатком 2 до договору (тарифи та порядок розрахунків) сторони узгодили між собою, зокрема: у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2); у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 додатку 1 (п. 3); дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (п. 4); відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-5 - не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 5); у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: 1) на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; 2) на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням температури теплоносія (п. 8); відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-5, оформлену позивачем платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9); відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, та реєстру платежів, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши на його рахунок в рахунок оплати спірних послуг 318721,90 грн. з урахуванням 428,82 грн., що існувала на початку жовтня 2009 року. Неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 252542,47 грн. (570835,55 грн. - 318293,08 грн.).
Як зазначалося вище, ПАТ «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» заборгованості в сумі 291971,27 грн. Рішенням суду першої інстанції від 16.08.2011 року позов задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції у даному випадку, за умовами договору боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця - сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку 2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.
Судова колегія, звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права у встановленому законодавством порядку звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договору в частині оплати наданих за його умовами послуг.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах та ця різниця має бути погашена відповідними місцевим бюджетом, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати наступне.
Пунктом 1 порядку встановлено, що він визначає механізм розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця в тарифах).
Відповідно до п. 2 порядку видатки на відшкодування втрат підприємств-виробників, що пов'язані з затвердженням (погодженням) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті згідно з наданими виробником послуг прогнозних розрахунків, що погоджуються зі структурним підрозділом з питань цінової політики та фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вищезазначений порядок регулює взаємовідносини з приводу відшкодування втрат виробників, які виникають внаслідок затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчих за собівартістість таких послуг, а не відносини з приводу різниці, яка утворюється при зміни одиниці виміру нарахувань за теплову енергію, а отже, застосування його до спірних правовідносин сторін не є правомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за період з жовтень 2009 року по червень 2011 року включно за надані послуги по спірному договору в сумі 252542,47 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8030,40 грн., та інфляційні збитки в розмірі - 29420,24 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не залучено у якості іншого відповідача - комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації», не зобов'язано сторони звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження та не вирішено питання щодо призначення судової експертизи, судова колегія не приймає до уваги та вважає такі доводи необґрунтованими оскільки зазначені обставини є правом суду, а не його обов'язком. Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції не оглядав прилади обліку, встановлені в будинку, то слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством не визначено такого обов'язку для суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що мешканці будинків сплачують за комунальні послуги на поточний рахунок КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації», яке розподіляє отримані кошти між постачальниками відповідно до машинного алгоритму, реалізованого центром, і відповідач не має можливостей втручатися в діяльність КП ГІОЦ, судова колегія також, вважає необґрунтованим, оскільки як зазначалося вище, за договором № 520620 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2005 року зобов'язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов частково. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» на рішення господарського суду міста Києва 16 серпня 2011року у справі № 42/226 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі № 42/226 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 42/226 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді