Іменем України
21.08.08 Справа №14/292-пн-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі - Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
3-ї особи-1: не з'явився;
3-ї особи-2: не з'явився;
3-ї особи-3: Кравченко С.А., паспорт МО 398331 від 19.08.97;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий Центр «Понтифік», м. Херсон, та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані ЛТД», м. Херсон,
на рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2008р. по справі № 14-292-ПН-06
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані-ЛТД», м. Херсон,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий Центр «Понтифік», м. Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруна стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агро-Люкс», м. Миколаїв,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство «Агрофірма «Радан», м. Херсон,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кравченко С.А., м. Херсон,
про визнання права власності,
На підставі розпорядження першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1582 від 20.08.2008 справу №14/292-пн-06 передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Шевченко Т.М., судді: Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.
Справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.06.2008року по справі № 14/292-пн-06 (суддя Клепай З.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані-ЛТД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий центр «Понтифік» про визнання права власності на рухоме та нерухоме майно, згідно з переліком, доданим до позову.
До участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача було залучено ТОВ «Агрофірма «Агро-Люкс»(м. Миколаїв), ЗАТ «Агрофірма «Радан» (м. Херсон), Кравченко С.А.
Рішення мотивовано відсутністю правових підстав щодо передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані-ЛТД» Товариством з обмеженою відповідальністю «Правовий центр «Понтифік» майна, власником якого останнє не було.
Слід зазначити, що постановою Верховного Суду України від 04 березня 2008 року скасовані рішення господарського суду Херсонської області та постанова ВГСУ по даній справі, якими позов був задоволений (том 2 а.с.30).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Херсонської області від 12.06.2008 року по справі № 14/292-пн-06, позивач та відповідач у справі звернулись до Запорізького апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду, позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі заявники стверджують, що рішення господарського суду прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин справи, які мають істотне значення для встановленні істини по справі. Вказує, що суд розглянув справу без участі представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.
Вважають, що суд безпідставно не прийняв до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі.
На думку заявників апеляційної скарги, господарський суд безпідставно залучив за власною ініціативою до участі у справі 3-х осіб, в тому числі фізичну особу Кравченко С.А., який не може бути стороною у господарському спорі.
Вказують, що господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, начебто фактично майно відповідачем позивачу не передавалось.
Не погоджуються з висновком суду стосовно того, що частина майна, яке за твердженням позивача та відповідача, передавалось до статутного фонду ТОВ «ВІП Компанія -ЛТД», належало на праві власності ЗАТ АФ «Радан».
Треті особи на стороні відповідача - ТОВ «Агрофірма «Агро-Люкс» та ЗАТ «Агрофірма «Радан» письмові відзиви на апеляційні скарги не надіслали, своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час і місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Третя особа на стороні відповідача - Кравченко С.А. в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Наполягає на тому, що йому на праві власності належить майно (автомобіль), яким незаконно розпорядився відповідач як своєю власністю.
Представники позивача та відповідача (заявників апеляційних скарг) в судове засідання не з'явилися без поважних причин, про дату, час і місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Справу розглянуто за приписами ст. 75 НПК України.
За клопотанням представників сторін, що з'явилися в судове засідання (третьої особи Кравченко С.А.) розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 21.08.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши доводи 3 особи, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 17 березня 2005 року на установчих зборах засновників ТОВ «ВІП Компані - ЛТД» було прийняте рішення, оформлене протоколом №01 (т.1 а.с.12) про створення вказаного товариства, в якому одним із засновників та учасників є ТОВ «Правовий центр «Понтифік». Виходячи зі змісту наведеного рішення, частка відповідача у статутному капіталі товариства (позивача у справі) складає 255 930,00 грн., яка сформована шляхом передачі до статутного фонду нежитлових приміщень, обладнання та іншого індивідуально визначеного майна за актом прийому - передачі, що міститься у додатку №01 до протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ «ВІП Компані-ЛТД» від 17 березня 2005 року.
Позивач стверджує, що відповідач (ТОВ «Правовий центр «Понтифік») продовжує користуватися вищезазначеним майном та відмовляється надати правовстановлюючі документи на нього, посилаючись на ст. 392 ЦК України, просить суд визнати за ним право власності на це майно.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» в редакції станом на 17 березня 2005 року, товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Відповідно до приписів наведеної статті закону у редакції, що діє на час розгляду справи в суді, товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
У ст. 85 ГК України закріплено, що господарське товариство є власником майна, переданому йому у власність засновниками та учасниками як внески.
Стаття 41 Конституції Україна встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Виходячи з положень ст.ст. 316-320 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на свій розсуд; власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що передача юридичною особою майна, як вкладу до статутного капіталу товариства, являє собою один із способів відчуження (розпорядження) майна. Право розпорядження майном належить саме власнику майна.
Отже, ТОВ «Правовий центр «Понтифік» мав право передати як вклад до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані-ЛТД» майно, зазначене у додатку №01 до протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ «ВІП Компані-ЛТД» від 17 березня 2005 року, за умови, що він був власником цього майна та мав законні підстави розпоряджатися ним, у тому числі відчужувати у зазначений вище спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.40), відповідач заявлені до нього позовні вимоги визнав, стверджуючи при цьому, що він, будучи власником спірного майна, передав його у статутний фонд ТОВ «ВІП Компані-ЛТД», згідно переліку; вважає, що позивач набув право власності на це майно.
Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ № 7/5 від 07 лютого 2002 року( у редакції, що була чинною на момент виникнення спору), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач (ТОВ «Правовий центр «Понтифік») у встановленому законом порядку набув право власності на спірне майно, в тому числі відсутні правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності ТОВ «Правовий центр «Понтифік» на дане майно під час його передачі до статутного фонду позивача.
На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд України у Постанові від 04.03.2008 року, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, якими було визнано за ТОВ «ВІР Компані-ЛТД» право власності на спірне майно
Разом з тим, при повторному розгляді справи ці докази не були надані господарському суду, ані позивачем, ані відповідачем. Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.
Крім того, господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне: з наявних у справі документів вбачається, що частина спірного майна знаходиться у власності закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Радан», товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агро-Люкс», територіальної громади в особі Рівненської сільської ради Генічеського району; автомобіль марки «Фольксваген-Пассат», 1988 року випуску, реєстраційний №033968 ХО, що також входить до переліку спірного майна, відповідно до заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 27.04.2007 року належить на праві власності Кравченку С.А.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх доводів та заперечень.
Згідно з ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів, що він у встановленому законом порядку набув право власності на майно, перелічене у Додатку № 01 до протоколу №01 установчих зборів засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані - ЛТД».
Доводи заявників апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним та наступним.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору може бути залучено до участі у справі як за клопотанням сторони, прокурора, так і з ініціативи господарського суду. Норми ГПК України не містять заборони стосовно залучення до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору фізичну особу, якщо рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду. Отже, господарський суд не порушив жодної процесуальної норми, приймаючи рішення про залучення до участі у справі 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору.
В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують про повідомлення господарським судом сторін про дату, час і місце слухання справи.
Визнання позовних вимог відповідачем не є безумовною підставою для задоволення позову. Господарський суд, приймаючі рішення, оцінює всі докази у сукупності, в тому числі і визнання позову відповідачем.
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з привільним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам справи, правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.
Судові витрати по справі, в тому числі за апеляційними скаргами, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на заявників.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий Центр «Понтифік», м. Херсон, та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Компані ЛТД», м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2008р. по справі № 14-292-ПН-06 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 12.06.2008р. по справі № 14-292-ПН-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.