Іменем України
15.08.08 Справа №20/263/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Коробка Н.Д.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю:
представників позивача: Відлога Д.О.- довіреність № 125 від 13.08.2008 року;
представників відповідача: Ватрушкін О.С.- довіреність № 53 від 10.07.2008 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Колос-техсервіс», с. Кінські Роздори, Пологівський район Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2008 року у справі № 20/263/08
за позовом: Приватного підприємства «Вектор-Агро», м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємства «Колос-техсервіс», с. Кінські Роздори, Пологівський район Запорізької області
про стягнення 12 742, 09 грн.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1533 від 15.08.2008 року справа № 20/263/08 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Яценко О.М.; суддів: Коробка Н.Д., Колодій Н.А..
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
16.06.2008р. господарським судом Запорізької області у справі № 20/263/08 (суддя Гандюкова Л.П.) прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства “Колос-техсервіс» на користь Приватного підприємства “Вектор-Агро» суму 10 000 грн. передплати. Рішення суду мотивовано положеннями ст.ст. 536, 625, ч.3 ст. 651, ч.5 ст. 653, ч.3 ст. 693 ЦК України, ст.ст. 224,225 ГК України та положеннями договору укладеного між сторонами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Колос-техсервіс», с. Кінські Роздори, Пологівський район Запорізької області (відповідач у справі) оскаржує його до апеляційної інстанції та зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального права у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню. Зазначає, що сторонами за договором не погоджені суттєві умови договору, а саме кількість продукції, а відтак договір є неукладеним і задоволення позовних вимог за його невиконання є незаконним. Претензію позивача наявну в матеріалах справи, не можна вважати відмовою від договору, а висновок господарського суду Запорізької області про те, що договір був розірваний в односторонньому порядку за ініціативою позивача після 28.11.2007 року,Ю є суперечливим і таким що не відповідає фактичним обставинам справи. У відношенні керівника позивача Шмиглі А.І., яким підписані документи, що мають відношення до договору, за заявою відповідача Пологівським РВ УМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2008 р. у справі 20/263/08 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Повноважний представник у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
У наданому позивачем відзиві та його повноважний представник у судовому засіданні зазначають, що рішення суду в частині стягнення суми основного боргу є законним та обґрунтованим. Просять апеляційну скаргу ПП «Колос-техсервіс» залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року по справі № 20/263/08 змінити, стягнути з ПП «Колос-техсервіс» суму основного боргу, з урахуванням інфляційних витрат та процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, суд
28.05.2007р. між ПП “Колос-Техсервіс» (продавець за договором, відповідач за даною справою) та ПП “Вектор-Агро» (покупець за договором, позивач за даною справою) підписано договір №65, предметом якого є купівля-продаж насіння соняшника у кількості згідно з накладними по ціні на 40% нижчою від ціни, яка склалася на момент збору зернових в Запорізькій області на суму 10 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.(а.с.12). Стягнення суми передплати за договором № 65 в розмірі 10 000 грн., суми річних та інфляції було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного:
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору покупцем згідно прибуткового касового ордеру №102 від 28.05.2007р. здійснено попередню оплату за товар у сумі 10 000,00 грн., як це передбачено п.4.1 договору.
В розділі 4 зазначено договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання, але у будь-якому випадку до 30.11.2007р.
Згідно з п.5.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.
Матеріали справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином, обумовлена договором сума попередньої оплати товару внесена в касу відповідача у встановлений договором термін.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
ПП “Колос-Техсервіс» зобов'язання щодо поставки товару не виконані, докази поставки відсутні, що свідчить про порушення відповідачем п. 2.1 договору.
Відповідно ж до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З аналізу направленої позивачем на адресу відповідача претензії від 28.11.2007р. № 1 слід дійти висновку про те, що позивач скористався своїм правом на відмову від передачі товару і вимагав повернення суми попередньої оплати за товар, який не був поставлений. Такі вимоги позивача повністю відповідають положенням ст.ст. 665, 670, 693 ЦК України.
Оскільки між сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу суми попередньої оплати за недопоставлений товар, то слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України.
Претензія отримана відповідачем 11.12.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14, зв. бік.), проте, у встановлений строк від дня пред'явлення претензії, відповідачем не було повернуто позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар.
Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Оскільки сума 10 000 грн. основного боргу відповідачем сплачена не була, то судом першої інстанції обґрунтовано стягнута вказана сума з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним:
Колегія суддів вважає помилковими висновки господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення нарахованих позивачем на суму передплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України врегульовано, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ж зі ст. 536 цього України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вказувалось вище, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки продукції. Постачальником товару виступило Приватне підприємство “Колос-техсервіс», а покупцем - Приватне підприємство “Вектор-Агро», тобто, зобов'язання відповідача носили майновий характер (поставка товару), а грошові зобов'язання були покладені на позивача (оплата за товар).
Як вище зазначалось, відповідачем не були виконані зобов'язання щодо поставки обумовленого сторонами товару, внаслідок чого позивач вимагав повернення суми попередньої оплати. Відповідно, з урахуванням відсутності домовленості сторін про строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми отриманої передплати за непоставлену кількість товару, обов'язок у відповідача щодо повернення такої суми (тобто, грошові зобов'язання відповідача перед позивачем) міг виникнути лише після отримання від позивача вимоги про повернення такої суми (ч.2 ст.530 ЦК України).
Як зазначалось вище, відповідачем претензія отримана 11.12.2007 року, а відтак зобов'язання мали бути виконані в строк до 18.12.2007 року. Проте, у встановлений законодавством строк від дня пред'явлення претензії, відповідачем не було повернуто позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар. Відповідно, правомірним є нарахування на суму 10 000,00 грн. основного боргу інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню.
Слід зазначити, що позивачем не вірно визначено період, в який у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу суми попередньо сплачених грошових коштів та, відповідно, за який підлягають нарахуванню суми інфляційних втрат та річних.
З урахуванням приписів ч.2 ст.530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання після спливу 7 днів після пред'явлення йому вимоги, тобто з 18.12.2007р. Таким чином, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3-х % річних на суму основного боргу до дати 18.12.2007р. є безпідставним.
Нарахування суми інфляційних втрат та 3-х % річних на суму основного боргу слід визнати вірним в період з 18.12.2007р. по 09.06.2008р. (з урахуванням строку до якого позивачем здійснено нарахування витрат на інфляцію та 3% річних (а.с. 34)).
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 1190,64 грн. за період грудень 2007 року-червень-2008 року, а суми трьох відсотків річних - в розмірі 141,83 грн. за прострочення зобов'язання на 173 дні в період з 19.12.2007р. по 09.06.2008р. В іншій частині позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції та суми 3-х % річних є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача, що у зв'язку із не визначенням сторонами ціни, кількості та строків поставки, зазначений договір є неукладеним слід зазначити наступне.
Згідно із приписами ст.180 Господарського кодексу України та ст.638 Цивільного кодексу України договір визнається неукладеним у випадку, коли сторонами за договором не досягнуто згоди хоча б з однієї його істотних умов. Істотними умовами договору є предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У відповідності зі ст.669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Так, між сторонами кількість товару, що постачається, була встановлена в кількості згідно прибуткових накладних за ціною на 40% нижчою від ціни, що складеться на момент збирання зернових в Запорізькій області. Отже, шляхом встановлення порядку визначення ціни та кількості товару між сторонами було досягнуто домовленості щодо умов договору.
Строк дії договору сторонами визначено, а саме, з моменту його підписання та до моменту його повного виконання, але у будь-якому випадку до 30.11.2007р.
Отже, наведене свідчить, що за договором №65 від 28.05.2007р. сторонами досягнуто домовленості щодо істотних всіх його істотних умов і підстав вважати договір неукладеним не має.
Щодо спірного питання стосовно строків поставки, то як вже зазначалося вище, обов'язковому погодженню між сторонами господарського договору підлягають предмет, ціна та строк дії договору, а строк поставки не є тією істотною умовою, не визначення якої тягне за собою такі наслідки, як визнання договору неукладеним. До того ж, у даному випадку в наданому позивачем екземплярі договору строк поставки визначено до 01.08.2007р., що також підтверджується змістом направленої відповідачу претензії.
Залучений відповідачем до матеріалів справи примірник спірного договору та оглянутий у судовому засіданні оригінал договору не містить вказівок на строки поставки, але цей факт не спростовує обов'язку продавця щодо поставки оплаченого товару.
З огляду на викладене, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Колос-техсервіс», с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2008 року у справі № 20/263/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2008 року у справі № 20/263/08 скасувати частково та викласти резолютивну частини рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Колос-техсервіс» на користь Приватного підприємства “Вектор-Агро» 11332,47 грн. з яких сума попередньої оплати товару - 10 000 грн., сума інфляційних втрат - 1190,64 грн., сума трьох відсотків річних 141,83 грн., витрати на державне мито в розмірі 112,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 112,10 грн..
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.»
Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.
Коробка Н.Д.