79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.08.11 Справа№ 5015/3561/11
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Транс",
м. Хмельницький,
до відповідача:фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
про: стягнення 15 664,94 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Кульбачний Б.М. -директор,
відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Транс" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 664,94 грн. Ухвалою від 29.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.07.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення суми позову обґрунтовуються тим, що відповідач усупереч укладеного договору №22-09/10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 22.09.2010 р., не здійснив оплату за надані послуги. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 11 356,62 грн. Крім того, відповідачу нараховано 602,84 грн. пені, 3 186,78 грн. штрафу за простій, 449,05 грн. інфляційних втрат та 174,55 грн. -3% річних.
Відповідач подав відзив на позов, яким проти заявленого позову заперечує у повному обсязі, оскільки позивач звернувся до суду завчасно, не надіславши попередньо рахунку на оплату послуг. Крім того пояснив, що всупереч умовам договору позивач скерував автомобіль на митний перехід, який не вказаний у замовленні. Вважає, що простій автомобіля стався внаслідок неправомірних дій позивача.
Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами укладено договір №22-09/10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 22.09.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору експедитор (відповідач у справі) замовляє, а перевізник (позивач у справі) надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.
Позивачем від відповідача 11.01.2011 р. отримано заявку на перевезення вантажу за маршрутом Україна-Німеччина, дата завантаження 12-13.01.2011 р., 9:00, термін доставки: 17.01.2011 р., термін оплати: 10 днів після отримання оригіналів документів, вартість перевезення: 1 100,00 євро за курсом НБУ на день замитнення (курс НБУ на вказану дату 1 євро -10,3242 грн.
Позивачем здійснено перевезення вантажу з міста Львова (Україна) до міста Бад Дрібург (Німеччина). Вантаж доставлено до місця призначення 15 січня 2011 року о 14 год. 20 хв., про що свідчать показники тахографа, відображені на реєстраційних листах фіксації режимів праці/відпочинку.
Товар одержано за місцем призначення 20.01.2011 р. Зазначене підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А №0218050.
Сума фрахту у національній грошовій одиниці складає 11 356,62 грн.
Транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_1 у строк з 17.01.2011 р. до 19.01.2011 р. не здійснював руху, а 19.01.2011 р. до 2011 р. проїхав 451 км., про що свідчать покази тахошайби, долучені до матеріалів справи.
Позивач надіслав відповідачу претензію від 31.01.2011 р., в якій вимагає сплатити за наданні послуги з перевезення вантажу 1 450,00 євро, з них 1 100,00 євро (сума фрахту) + 300 євро (простій) + 50,00 євро (додаткове місце відвантаження). Відповідач отримав вказану претензію 15.02.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.
Позивачем надіслано відповідачу документи, які є підставою для оплати, а відповідачем їх отримано, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.02.2011 року.
Таким чином, вартість наданих позивачем, проте не оплачених відповідачем послуг, становить 11 356,62 грн. Доказів погашення визначеної заборгованості в сумі 11 356,62 грн. відповідачем не представлено.
Між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір доручення №1 від 02.05.2011 року. За цим договором повірений (адвокат ОСОБА_5.) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (позивач у справі) надати правову допомогу у спорі, що виник з ФОП ОСОБА_1 Статус ОСОБА_5 як адвоката підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №507, видане 16.05.2008 р. Оплату послуг адвоката в сумі 1 724,00 грн. було проведено, про що свідчать: платіжне доручення №386 від 16.06.2011 р. (сума 424,00 грн.) та квитанція до прибуткового касового ордеру №01-06/11 від 17.06.2011 р. (сума 1 300,00 грн.).
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до пункту 4.1 Договору розрахунки за цим договором здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 10 днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в замовленні на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. Як встановлено судом та не спростовано жодними доказами відповідачем, зазначені документи були отримані відповідачем 15.02.2011 року.
Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 11 356,62 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з пунктом 4.3 Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізник, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 602,84 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 449,05 грн. інфляційних втрат, 174,55 грн. -3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Крім того, у випадку збільшення терміну, вказаного у пункті 2.1.5, експедитор сплачує штраф за простій автомобіля(ів) на завантажені/розвантаженні або на прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі: 50 євро -на території України і 100 євро -на території інших держав, за кожну розпочату добу простою. Згідно з пунктом 2.1.5 експедитор зобов'язується вимагати від відправника вантажу організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш ніж: за 48 годин на завантаження та розвантаження, митне оформлення (якщо потрібне) на території України та по 48 годин на завантаження/розвантаження, митне оформлення (якщо потрібне) на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні.
За таких обставин, оскільки сторони погодили такий обсяг відповідальності, відбувся простій автомобіля протягом 3 діб, відповідачем не було доведено жодними доказами того, що такий простій стався не з його вини, вимоги позивача про стягнення 3 186,78 грн. штрафу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду жодних належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.
Що стосується витрат на правову допомогу, то суд такі вимоги задовольняє частково, в сумі 424,00 грн., які були перераховані відповідно до платіжного доручення №386 від 16.06.2011 року. Що стосується решти 1 300,00 грн., то суд відхиляє вимоги в цій частині, оскільки квитанція до прибуткового касового ордера не є належним доказом того, що саме позивач поніс ці витрати. Належними доказами в такому випадку може бути квитанція до видаткового касового ордера, яка свідчить про видачу готівкових коштів уповноваженій позивачем особи для внести цих коштів до каси контрагента, в цьому випадку адвоката. Крім того, суд враховує ту обставину, що жодне із судових засідань адвокат не з'явився, що стало причиною відкладення розглядів справи, а в останнє судове засідання з'явився безпосередньо керівник позивача, який особисто представляв інтереси юридичної особи.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 316 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 929 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79041; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КТК Транс" (адреса: вулиця Заводська, 155/2, місто Хмельницький, Хмельницька область, 29000; ідентифікаційний код 32813303) 11 356,62 грн. основного боргу, 602,84 грн. пені, 3 186,78 грн. штрафу за простій транспортного засобу, 449,05 грн. інфляційних втрат, 174,55 грн. -3% річних, 424,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, 157,70 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.