91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
12.12.11 Справа № 15/211пд/2011.
За позовом
Приватного підприємства «Перша консалтингова група України», м. Луганськ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре», м. Луганськ
2. Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії, м. Луганськ
про визнання договору недійсним
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача -представник не прибув;
від першого відповідача -представник не прибув;
від другого відповідача -ОСОБА_1., завідуючий юридичним відділом, довіреність від 20.10.2011 №509.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсною кредитної угоди від 30.10.2007 № 1987, укладеної між АТ «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії та ТОВ «Завод продовольчих товарів «Каре».
Позивач та перший відповідач не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвали суду направлялися позивачу за адресою вказаною самим позивачем у позовній заяві, відповідачу - за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.
Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Ухвали суду отримані першим відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
При цьому, до канцелярії суду представником першого відповідача здано клопотання про відкладення слухання по справі від 12.12.2011 № б/н у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Дане клопотання судом відхиляється з наступних підстав:
- до клопотання не додано доказів поважності причин неявки у судове засідання повноважного представника (належним чином посвідченої копії повістки про виклик в судове засідання, тощо);
- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на можливість участі в судовому засіданні іншого представника;
- явка представників не визнавалася судом обов'язковою;
- в клопотанні не обґрунтовано необхідність відкладення справи, зокрема, не вказано які ж саме докази, що могли б дійсно вплинути на результат розгляду спору, хотів надати представник першого відповідача. Також, не вказано, що ж заважало направити необхідні докази до суду (здати до канцелярії) перед першим та другим судовими засіданнями;
- враховуючи, що дана справа є не першою, в якій оскаржується кредитна угода, дії першого відповідача (позичальника) можуть розцінюватися як зловживання правами та свідчити про направленість на затягування як розгляду даної справи, зокрема, так і стягнення за кредитною угодою.
Представник другого відповідача (банку) надав відзив на позовну заяву від 07.12.2011 № 34/8-345, де навів свої заперечення як по суті заявлених вимог, так і вказавши, що господарським судом Луганської області розглядалися справи № 19/329пд, № 15/48пд/2011, № 4/149пд/2011.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника другого відповідача, суд встановив наступне.
Між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»(у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства»було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»), як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре», як позичальником, 30 жовтня 2007 року було укладено кредитну угоду № 1987 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі -кредитна угода).
Згідно із предметом даної угоди кредитор (другий відповідач у справі) зобов'язується надати позичальнику (першому відповідачу у справі) кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін з 30.10.2007 по 29.10.2009 з лімітом кредитної лінії 2 000 000 грн. 00 коп. з повним погашенням заборгованості по кредитній лінії до 29.10.2009 (п. 3.1 кредитної угоди).
Положеннями п. 2.1 угоди встановлено, що позичальник сплачує банку проценти в розмірі 18% річних в гривні строком до 29.10.2008, з 30.10.2008 відсоткова ставка встановлюється в розмірі 20% річних до кінця договору.
Відповідно до умов п. 3.7.1 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальником за цією угодою є іпотека цеха по виробництву продовольчих товарів, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Дачна, 5 «Ж»та застава виробничого обладнання, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Дачна, 5 «Ж».
При цьому, у п. 3.7.3 кредитного договору передбачено, що кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому законодавством.
Позивач звернувся з позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що Законами України «Про іпотеку»та «Про заставу»вимагається нотаріальне посвідчення договорів іпотеки та застави майна та його державна реєстрація.
Посилаючись на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України позивач вказує, що має місце невідповідність оспорюваного правочину нормам діючого законодавства.
При цьому, безпосередньо норми, якій би суперечив кредитний договір, позивач не навів.
Господарським судом Луганської області раніше розглядався спір у справі №19/329пд за позовом Приватного підприємства «Завод продовольчих товарів «Карє»до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре»та 2-го відповідача - Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії про визнання кредитної угоди від 30.10.2007 №1987 недійсною.
Позов, розглянутий у справі №19/329пд, був обґрунтований наступним.
Згідно із п. 3.7.1 кредитної угоди передбачено, що забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цією угодою є іпотека цеха по виробництву продовольчих товарів, який заходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Дачна, 5 «Ж», та застава виробничого обладнання, яке знаходиться за адресою м. Луганськ, вул. Дачна, 5 «Ж», яке належить ПП «ЗПТ «Карє». Крім того зазначено, що вказане майно має бути застраховане на користь банку.
При цьому, за доводами позивача у вказаній справі правочин вчинено під впливом помилки з боку сторін договору, оскільки останні вважали, що саме відповідач 1 мав обов'язок на укладання договору страхування як власник майна.
Рішенням місцевого господарського суду від 28.12.2010 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду 15.02.2011 рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2010 по справі №19/329пд залишено без змін.
Також, господарським судом Луганської області розглядався спір у справі №15/48пд/2011 за позовом Приватного підприємства «Завод продовольчих товарів «Карє»до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре» та 2-го відповідача - Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії про:
- визнання кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007, укладену між АТ «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії та ТОВ «ЗПТ «Каре», недійсною;
- визнання додаткової угоди № 1 від 18.07.2008 до кредитної угоди № 1987 від 30.10.2007, укладену між АТ «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії та ТОВ «ЗПТ «Каре», недійсною.
При цьому, позивач посилався на те, що додаткова угода № 1 від 18.07.2008 укладена без згоди позивача у справі всупереч вимогам п. 4.2 договору поруки.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2011 у справі №15/48пд/2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду 17.05.2011 у справі №15/48пд/2011 рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2010 у даній справі залишено без змін.
Крім того, господарським судом Луганської області розглянута справа № 4/149пд/2011 за позовом Приватного підприємства «Перша консалтингова група України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Карє»та Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії про визнання недійсною кредитної угоди №1987 від 30.10.2007 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеної між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Карє».
Позивач в обґрунтування позовної заяви посилався на те, що ТОВ «Завод продовольчих товарів «Карє»та АТ «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії повинні були звернути увагу на повноваження осіб, передбачені п. 11 розділу 6 Статуту ТОВ «Завод продовольчих товарів «Карє», при укладанні кредитної угоди №1987 від 30.10.2007.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.08.2011 у справі №4/149/2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду 15.11.2011 у справі №4/149пд/2011 рішення господарського суду Луганської області від 29.08.2011 у даній справі залишено без змін.
У позовній заяві, що розглядається у даній справі - № 15/211пд/2011, позивач визначив інші підстави позову ніж ті, що були підставами позовів за заявами, розглянутими у справах №19/329пд, № 15/48пд/2011 та № 4/149пд/2011.
Тому, відсутні підстави припинення провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та відповідно спір у даній справі розглядається судом по суті з прийняттям рішення.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представника другого відповідача, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які становлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:
- 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
- 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
З приводу практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховним судом України видано узагальнення від 24.11.2008.
Так, зазначено, що недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:
- дефекти (незаконність) змісту правочину;
- дефекти (недотримання) форми;
- дефекти суб'єктного складу;
- дефекти волі -невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.
В обґрунтування позову про визнання договору недійсним позивач посилається на п.п. 3.7.1 та 3.7.3 кредитного договору, зазначаючи, що Законами України «Про іпотеку»та «Про заставу»вимагається нотаріальне посвідчення договорів іпотеки та застави та його державна реєстрація.
При цьому, норми законодавства, якій би суперечив саме кредитний договір, позивач не навів.
Наведені позивачем доводи не можуть бути підставами для визнання недійсною кредитної угоди, про що заявлено позов.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не доведено, що договори іпотеки та застави не було посвідчено нотаріально та не здійснена державна реєстрація обтяження майна переданого в іпотеку та заставу.
В той же час, другим відповідачем надано належним чином посвідчені копії договорів іпотеки та застави, з яких вбачається, що здійснено їх нотаріальне посвідчення.
При цьому, державна ж реєстрація правочинів (іпотеки та застави) законодавством не передбачена.
Стосовно реєстрації застави та іпотеки також, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу»право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про іпотеку»обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Також, слід зазначити, що відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними», особам, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Проте, позивач у справі не є стороною у кредитному договорі.
Належної аргументації та доказів того, оскаржувана угода впливає на права та охоронювані законом інтереси позивача та порушує їх, останнім не надано.
Відповідно до п. 1 Розділу 4 Статуту ТОВ «Завод продовольчих товарів «Карє»(з урахуванням змін № 1 до нової редакції Статуту ТОВ «Завод продовольчих товарів «Карє») частки в статутному капіталі Товариства, розподіляються наступним чином:
- Приватне підприємство «Перша консалтингова група України»- вклад на суму 1 гривня 85 копійок, що складає 0,01 %.
- Приватне підприємство «Завод продовольчих товарів «Каре»- вклад на суму 18 498 гривень 15 копійок, що складає 99,99 %.
Та обставина, що підприємство позивача є учасником ТОВ «Завод продовольчих товарів «Карє», сама по собі не наділяє його правом на оскарження угод, укладених товариством першого відповідача.
У даному контексті в п. 2.2.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»зазначено наступне.
Законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства. У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".
Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
До того ж слід зазначити, що на загальних зборах учасників ТОВ «Завод продовольчих товарів «Карє», оформлених протоколом № 8 від 03.09.2007, розглядалися питання про отримання кредиту в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. та доручення підпису документації про оформлення кредиту.
На цих зборах були присутні усі учасники.
Рішення з наведених питань про надання згоди на укладення кредитного договору та уповноваження директора товариства на його підписання ухвалено одноголосно. В тому числі за прийняття таких рішень голосував і Пімонов Р.М., який представляв ПП «Перша консалтингова група України».
Вказані факти встановлені господарським судом Луганської області при розгляді спору у справі 4/149пд/2011, рішення за якою набрало законної сили.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у складі судового збору в сумі 941 грн. 00 коп. покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Перша консалтингова група України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод продовольчих товарів «Каре»та Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луганської філії про визнання договору недійсним відмовити повністю.
2. Судові витрати у складі судового збору в сумі 941 грн. 00 коп. покласти на позивача.
Суддя Є.Ю.Пономаренко