Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/7622/11 (н.р. 61/304-10)
вх. номер 7622/11 (н.р. 10134/4-61)
Суддя Господарського суду Харківської області Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
1. третьої особи - не з'явився
2. третьої особи - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 3-589 від 29.03.2007 р.)
розглянувши матеріали справи за позовом: Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків
1. 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальна організація "Харківський зоологічний парк", м. Харків
2. 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 13 595,70 грн.
Державна екологічна інспекція в Харківській області, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання земельних ділянок, які належать до земель природно - заповідного фонду України та про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного використання земельних ділянок, які належать до земель природно - заповідного фонду України у розмірі 13595,70грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26 січня 2011 р. по справі № 61/304-10 в позові відмовлено повністю.
13 травня 2011 року на адресу господарського суду Харківської області від Державної екологічної інспекції Харківської області надійшла апеляційна скарга про скасування рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. по справі № 61/304-10 та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. по справі № 61/304-10 апеляційну скаргу задоволено, а рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. по справі № 61/304-10 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Відповідач, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. по справі № 61/304-10 та залишення в силі рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2011 р. по справі № 61/304-10.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. по справі № 61/304-10 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2011 р. по справі № 61/304-10 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. по справі № 61/304-10 скасовано, а справу направлено для нового розгляду до господарського суду Харківської області.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 09.09.2011 р. по справі призначено суддю Жигалкіна І.П.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Представники першої третьої особи в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник другої третьої особи в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. У наданому, 11 жовтня 2011 року, правовому обґрунтуванні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін та всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
У період 11, 14-18, 21-25, 29-30 червня та 1-2 липня 2010 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Клименко В.О., Алещенковим Ю.М., Зайцевим А.А. на підставі ст.ст. 16, 19 Конституції України, ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, від 19.12.2006 року № 548, 22.04.2010 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальної організації "Харківський зоологічний парк".
Під час здійснення планової перевірки державними інспекторами було виявлено факт самовільного використання Відповідачем земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні зоопарку.
В порушення цілісності території зоопарку, з окремим входом (без доступу з боку зоопарку) розміщений об'єкт громадського харчування, що належить Відповідачу - піццерія "Моцарелла": на цегляних стовпчиках встановлений павільйон розміром 5,70x4,30 м. з літнім забетонованим майданчиком розміром 7,10x8,17x7,44 м. В огорожі зоопарку зроблено окремий вхід, що є порушенням вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України Даний факт зафіксовано в акті обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) від 30.06.10 № 05-24-11.
Позивач вважає, що Відповідачем грубо порушено вимоги Закону України " Про природно - заповідний фонд України".
Порушені вимоги заповідного режиму об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, діяльність об'єкту громадського харчування - піццерії "Моцарелла", що належить Відповідачеві, суперечить завданням, що покладені на зоологічний парк і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цього парку.
27.07.2010 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області направлено на адресу Відповідача претензію від 27.07.2010 року № 150 щодо відшкодування шкоди, яка становить 13 595,70 грн. заподіяної державі внаслідок самовільного використання земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні зоопарку. Претензію розраховано згідно з додатком 9 до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 року № 521 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природо-охоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України”.
21.08.2010 року Позивачем отримано лист № б/н, в якому Відповідач просить надати документи, що підтверджують докази з приводу пред'явленої претензії від 27.07.10 № 3237/01-17/05-12, для подальшого оскарження дій до правоохоронних органів та до суду, мотивуя викладене тим, що: " - по-перше акт обстеження літнього майданчику піццерії "Моцарелла " (що не є фундаментальною спорудою), якщо такий було складено, мною не було підписано та складалось без моєї участі; - по - друге в претензії значиться, що розташування такого майданчика загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин, тобто шкідливі наслідки ще не настали, а далі в претензії значиться що шкода вже заподіяна, а в чому вона виражається невідомо; - по-третє розрахунки шкоди було здійснено без проведення жодної будівельної експертизи, де значилося б що літній є забетонованим тобто є постійною спорудою ".
30.08.2010 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було надано відповідь, із змісту якої вбачається, що "Факт самовільного використання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні зоопарку, зафіксовано 30.06.10 в присутності реалізатора піццерії ОСОБА_6, про що складено акт обстеження № 05-24-115. У зв'язку з тим, що вищезазначене порушення було виявлено під час планової перевірки КО "Харківський зоологічний парк", останнє зафіксовано в акті перевірки заповідного об'єкту, який отримав директор зоопарку.
Загроза збереженню сприятливих умов для життя тварин зоопарку в результаті діяльності об'єктів громадського харчування та атракціонів (безпосередньо біля піццерії "Моцарелла"), підтверджено висновком науковців кафедри зоології та екології тварин біофаку Харківського національного університету ім. В.Н. Карабіна від 25.08.10. Претензія інспекції стосується вже скоєного факту - самовільного використання земельної ділянки природно-заповідного об'єкту загальнодержавного значення під будівництво, як постійних, так і тимчасових споруд. Крім того, розташування вищезазначеного об'єкту суперечить умовам договору від 19.04.2010р. про співробітництво між ФОП ОСОБА_2 та директором зоопарку Григорьєвим О.Я., а саме діяльність підприємця з організації відпочинку та харчування не стосується відвідувачів зоопарку".
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до наданих доказів вбачається, що кіоск з літнім майданчиком кафе для продажу продуктів громадського харчування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 розміщено на території зоопарку відповідно до договору про співпрацю, пов'язану з функціональним призначенням зоопарку від 19.04.2010 року, укладеного між комунальною організацією "Харківській зоологічний парк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та відповідно до дозволу (ордеру) № 10/1т/ч-1698к-7932 Управління з питань підприємництва, інвестицій та споживчого ринку Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.
Як зазначено розділом 2 вказаного договору про співпрацю від 19.04.2010 року погоджено обов'язки сторін.
Де, Парк зобов'язався вказати місця, в яких дозволена вказана діяльність, а підприємець зобов'язався, зокрема, здійснювати визначену предметом договору діяльність (організація громадського харчування), проводити сплату комунальних послуг, наданих Парком згідно розрахунку та надавати Парку щомісячну матеріальну допомогу в розмірі 700 грн.
Відносини, що склалися між комунальною організацією" "Харківській зоологічний парк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі вказаного договору про співпрацю від 19.04.2010 року носять характер орендних правовідносин, а тому розміщення на території зоопарку спірних об'єктів не можна кваліфікувати як самовільне використання відповідачем земельної ділянки. А, отже, вимога Державної екологічної інспекції в Харківській області про стягнення саме з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання земельних ділянок є безпідставною.
Також суд зазначає, що у Позивача відсутні повноваження у спірних земельних правовідносинах, які фактично пов'язані з набуттям і реалізацією права на землю, підтверджує і ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", відповідно до якої законодавець покладає контроль за додержанням юридичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю саме на Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
На реалізацію Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1958, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 року за №1223/8544, затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно з п.1.2 Порядку державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальні органи.
Таким чином, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, покладено на Держземінспекцію. Відповідно, вжиття заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, в тому числі передбачених ст.ст. 125, 211 Земельного кодексу України, вчинених відповідачем, здійснення функцій держави у спірних правовідносинах в частині відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, належить до повноважень Держземінспекції, а не Державної екологічної інспекції.
Повноваження Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) та Державної екологічної інспекції щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та щодо здійснення державного контролю за охороною земель, чітко розмежовано законодавцем у відповідності до ст. 19 Закону України "Про охорону земель" та ст.ст. 5,6,7,9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Також у п.4 ч.2 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 6 Закону).
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи Державна екологічна інспекція в Харківській області в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00459/05-24-118 від 02.07.2010 року посилається на державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ХР № 006188, виданий Харківською міською радою 29.12.1999 року, за яким комунальна організація "Харківській зоологічний парк" є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 14, 9611 га.
Ст. 36 встановлено, що на території зоологічних парків з метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань виділяються зони: експозиційна - призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях; наукова - у її межах проводиться науково-дослідна робота; відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією парку; рекреаційна - призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку; господарська - зона, де розміщуються допоміжні господарські об'єкти.
Проект організації території зоологічного парку розробляється спеціалізованими науковими та проектними організаціями і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває зоологічний парк, за погодженням з: Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища - щодо зоологічних парків загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо зоологічних парків місцевого значення.
З акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00459/05-24-118 від 02.07.2010 року вбачається, що Державною екологічною інспекцією в Харківській області встановлено відсутність проекту організації території зоологічного парку, як того вимагає Закон України "Про природно-заповідний фонд України", в зв'язку з чим відсутнє зонування території заповідного об'єкту, що призводить до безсистемного розміщення різного роду об'єктів - розважального напрямку, громадського харчування.
Також Позивачем не доведено порушення саме Відповідачем природоохоронного законодавства, внаслідок самовільного використання земельних ділянок, які належать до земель природно-заповідного фонду України, оскільки Позивачем не дотримано "Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", а саме: - не надано наказу про проведення перевірки та не повідомлено відповідача про проведення перевірки (п. 2.2, 4.2, 4.3 Порядку); - при проведенні перевірки не була проведена будівельна експертиза щодо стану літнього майданчику об'єкту громадського харчування - піццерії "Моцарелла" (п. 4.5 Порядку); - не надано доказів складення протоколу про адміністративне правопорушення (п. 4.18 Порядку); - не надано припису щодо усунення порушень природоохоронного законодавства (п. 4.23, 4.24 Порядку); - не надано доказів перебування ОСОБА_6, яка вказана в акті обстеження дотримання вимог природоохоронного законодавства у якості реалізатора, у трудових відносинах з Відповідачем (п. 4.9 Порядку).
Враховуючи приписи статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Виходячи зі змісту ст. 64 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", порушення законодавства України про природно - заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи винні у: а) нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; б) нецільовому використанні територій та об'єктів природно - заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; є) порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; з) самочинній зміні меж, відведені територій та об'єктів природно-заповідного фонду для інших потреб.
Отже Позивачем при поданні позовної заяви не враховано, що саме комунальна організація "Харківській зоологічний парк" на підставі вказаного договору про співпрацю від 19.04.2010 року, а саме частини 2. Обов'язковість сторін - парк зобов'язується вказати місця, в яких дозволена зазначена діяльність, надав земельну ділянку для розміщення на території зоопарку спірних об'єктів, а тому не можна кваліфікувати як самовільне використання Відповідачем земельної ділянки.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Таким чином в даному разі відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання земельних ділянок, які належать до земель природно - заповідного фонду України та про стягнення з Відповідача на користь місцевого бюджету "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного використання земельних ділянок, які належать до земель природно - заповідного фонду України у розмірі 13595,70грн., а отже позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 14, 55, 124 Конституції України, законами України “Про відходи”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону земель”, Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Суддя (підпис) Жигалкін І.П.
Повний текст рішення підписаний «07»листопада 2011 року
по справі № 5023/7622/11 (н.р. 61/304-10).