Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2011 р. Справа № 5023/7538/11
вх. № 7538/11
Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 129 від 30.09.11р.
відповідача- не з"явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АВК" м. Донецьк 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", м. Харків 3-я особа < Текст >
про про стягнення 1634164,60грн., згідно договору №149 від 26.02.2009року
Позивач, ЗАТ "АВК", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ "Славія" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 149, укладеним між сторонами 26.02.2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 1634164,60, з яких 1483917,50 грн. - сума боргу за договором; 32924,03 грн. - сума пені, нарахована за порушення строків оплати товару; 108964,46 грн. - 50% річних; 8358,61 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені договором № 149 від 26.02.2009 року щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 вересня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 жовтня 2011 року.
04 жовтня 2011 року від позивача до канцелярії суду надійшов лист (вх. 31285), в якому повідомлено, що відповідно до Законом України "Про акціонерні товариства" ЗАТ "АВК" змінило найменування юридичної особи на ПАТ "АВК", проте жодних документів на підтвердження вищезазначеного факту до суду не надано.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2011 року було відкладено розгляд справи на 18 жовтня 2011 року.
06 жовтня 2011 року від позивача до канцелярії господарського суду надійшли документи (вх. №31459), які свідчать про зміну найменування юридичної особи ЗАТ "АВК" на ПАТ "АВК", а саме: копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія статуту приватного акціонерного товариства "АВК".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2011 року було відкладено розгляд справи на 04 листопада 2011 року. Замінено позивача у справі №5023/7538/11 ЗАТ "АВК", м. Донецьк на - Приватне акціонерне товариство "АВК", м. Донецьк.
04.11.11р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 1093680,66грн. у зв"язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу.
Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував зменшені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
26 лютого 2009 року між Приватним акціонерним товариством "АВК", м. Донецьк (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славія", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 149, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити кондитерські вироби, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх на умовах цього договору. Пунктом 4.2 договору передбачений порядок розрахунку, який здійснюється відповідачем шляхом оплати на протязі 14 календарних днів з дати поставки, встановленої у відповідності до п. 3.5 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Пунктом 9.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дня його підписання, діє по 01 лютого 2010 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором.
08 грудня 2009 року сторони уклали між собою додаткову угоду № 1, якою продовжили строк дії договору та п. 9.1 договору виклали в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дня його підписання, діє до 31 березня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором".
23 січня 2010 року сторони уклали додаткову угоду № 2, якою внесли зміни до реквізитів поставщика, викладені в розділі 10 "Юридичні адреси та реквізити сторін".
Також, сторони уклали додаткову угоду № 3 від 24.03.2011 р., якою п. 9.1 виклали в наступній редакції :"Цей договір набирає чинності з дня його підписання, діє до 31 березня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором".
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1664731,55 грн., що підтверджується накладними, доданими до позовної заяви.
З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії СЛ № 10 від 01.05.2011 р., № 12 від 01.06.2011 р., які видані на отримання цінностей від ПАТ "АВК", м. Донецьк.
Як було вище зазначено, сторони узгодили порядок оплати - на протязі 14 календарних днів з дати поставки, встановленої у відповідності до п. 3.5 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Таким чином, відповідач товар отримав, проте розрахувався за нього частково на суму 390236,84 грн.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1093680,66 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -1093680,66 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, передбачених умовами цього договору та додаткових угод, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 50% річних від простроченої грошової суми.
Судом встановлено, що позивач у розрахунках 50% річних зробив помилки.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 8358,61 грн. та 50% річних у сумі 88959,66 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.
В решті заявленої вимоги про стягнення з відповідача 2004,80 грн. 50% річних слід відмовити, як зайво нарахованої.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, передбачених умовами цього договору та додаткових угод, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 32924,03 грн.,яка нарахована за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 32212,22 грн., в іншій частині стягнення пені в сумі 711,81 грн. слід відмовити як зайво нарахованої.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст.22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
< Текст >
Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", м. Харків (61108, м. Харків, Белгородське шосе, 86, код ЄДРПОУ 32318428) на користь Приватного акціонерного товариства "АВК" м. Донецьк (83062, м. Донецьк, вул. 1-а Олександрівка, 9, п/р № 26005200149076 в ПАТ "Сітібанк (Україна)", МФО 300584, код ЄДРПОУ 30482582) 1093680,66 грн. суми боргу, 32212,22 грн. пені, 88959,66 грн. 50% річних, 8358,61 грн. інфляційних нарахувань, 16134,44 грн. державного мита та 233,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В стягненні 2004,80 грн. 50% річних відмовити.
В стягненні 711,81 грн. пені відмовити.
Суддя (підпис< Текст > Сальнікова Г.І.
Повний текст Рішення складено 07 листопада 2011 року.