10.11.11 Справа № 5021/2213/2011.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафташ», м.Херсон
до відповідача Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство», м.Шостка, Сумської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Весан Інтер Груп», м.Херсон
про стягнення 13 787 грн. 90 коп.
СУДДЯ ЛУГОВА Н.П.
Представники:
від позивача ОСОБА_2, довіреність № 3 від 01.09.2011р.
від відповідача ОСОБА_3, довіреність від 01.09.2011р.
від третьої особи не з“явилася
У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Кириченко - Шелест А.Г.
Суть спору: позивач згідно вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 13 787 грн. 90 коп., що складає суму передоплати за непоставлений відповідачем товар у відповідності до укладеного між сторонами договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.
Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 17.10.2011р. згідно якої просить суд стягнути з відповідача 13 787 грн. 90 коп. заборгованості, в т.ч. 11 744 грн. 38 коп., що складає суму попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар та штраф в сумі 2 043 грн. 52 коп. у відповідності до укладеного між сторонами договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що уповноваженим представником позивача згідно листа б/н від 08.10.2010р. було запропоновано оплату згідно рахунку № 209 від 08.10.2010р. на суму 11 744 грн. 38 коп. зарахувати в якості оплати по заборгованості ПП “Весан Інтер Груп”, що виникла за договором купівлі - продажу лісопродукції № 15-07/10 від 15.07.2010р. та інших коштів в період дії договору № 08/10-10 від 08.10.2010р. від позивача не надходило.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з“явилася, повноважного представника не направила, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
08.10.2010р. між сторонами у справі було укладено договір № 08/10-10, згідно п. 1.1. якого відповідач (продавець) зобов“язався продати, а позивач (покупець) купити на умовах «франко - склад продавця» лісопродукцію згідно додатків і специфікацій до даного договору.
При цьому, згідно п .4.3. договору, транспортні витрати та витрати пов“язані з завантаженням залізничних вагонів товаром, не входять в ціну товару і сплачується позивачем (покупцем) окремо по рахунку.
Зокрема, п. 5.1. договору передбачено, що поставка товару по даному договору здійснюється залізничними вагонами на умовах «франко - склад продавця» місячними партіями та покупець (позивач) забезпечує завантаження товару у залізничні вагони і доставку товару на залізничну ст. Торез, Донецької залізниці за рахунок покупця (п.5.4. договору).
Порядок розрахунків за даним договором передбачений розділом 8, зокрема згідно п. 8.1. договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем (позивачем) шляхом банківського переказу коштів - передоплати 100 % вартості на розрахунковий рахунок продавця (відповідача) за місячну партію товару до 5-го числа кожного місяця протягом якого буде здійснюватись поставка.
Як свідчать матеріали справи, у відповідності до додатку № 1 до договору від 08.10.2010р., відповідач (продавець) мав продати позивачеві (покупцеві) пиловник сосни на загальну суму 11 744 грн. 38 коп. без врахування транспортних витрат по доставці товару.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до платіжного доручення № 580 від 08.10.2010р. позивачем було перераховано відповідачеві в рахунок передоплати за товар 11 744 грн. 38 коп. згідно рахунку № 209 від 08.10.2010р.
Проте, в порушення умов договору, відповідачем (продавцем) не було поставлено позивачеві товар на вказану суму.
Позивачем було направлено відповідачеві претензію про оплату вартості непоставленого товару в сумі 11 744 грн. 38 коп. та штрафу в сумі 2 043 грн. 52 коп.
Згідно наданої відповідачем відповіді на претензію № 906 від 08.07.2011р., відповідач послався на те, що листом підписаним представником ТОВ «Сафташ» ОСОБА_4, згідно довіреності № 2652, лісопродукція на суму 11 744 грн. 38 коп. була відвантажена на адресу ПП «Весан Інтер Груп».
Заперечуючи проти позовних вимог, згідно наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, він посилається на те, що уповноваженим представником позивача було надано відповідачеві листа від 08.10.2010р. про зарахування грошових коштів в сумі 11744 грн. 38 коп. в якості оплати заборгованості ПП “Весан Інтер Груп”, що виникла за договором купівлі - продажу лісопродукції № 15-07/10 від 15.07.2010р.
Як свідчать матеріали справи, листом від 08.10.2010р. підписаним представником позивача згідно довіреності № 2652 ОСОБА_4, він просив зарахувати оплату здійснену згідно рахунку № 209 від 08.10.2010р. в рахунок оплати по заборгованості ПП «Весан Інтер Груп».
Також, листом від 08.10.2010р. засновник ПП «Весан Інтер Груп» Юсуф Варолом просив відповідача прийняти оплату від ТОВ «Сафташ» в рахунок заборгованості ПП «Весан Інтер Груп».
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов“язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов“язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, , сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов“язку.
У відповідності до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов“язанні є боржник та кредитор.
Згідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічне положення закріплено у ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
При цьому, ч. 2 вказаної статті передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати
Згідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов“язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
При цьому, форма правочину щодо заміни боржника у зобов“язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу.
Отже, цивільним законодавством передбачено, що заміна боржника у зобов“язанні допускається за згодою кредитора шляхом укладення відповідного правочину.
Відповідно до матеріалів справи, між ДП «Шосткинське лісове господарство» та ПП «Весан Інтер Груп» 15.07.2010р. було укладено договір купівлі - продажу № 15-07/10 за умовами якого позивач у справі мав передати у власність покупцеві - ПП «Весан Інтер Груп» хвойні лісоматеріали на суму 73 000,00 грн.
Але, слід зазначити, що у запереченні від 29.10.2011р. представник відповідача вказав, за зазначеними листами ТОВ «Сафташ» та ПП «Весан Інтер Груп», відповідачем було проведено залік коштів, що надійшли від ТОВ «Сафташ».
Відповідачем у справі не було надано доказів заміни боржника у встановленому законодавством порядку за зазначеним договором, зокрема, заміни боржника - ПП «Весан Інтер Груп» на ТОВ «Сафташ» шляхом укладення відповідного правочину.
Таким чином, обставини на які посилається відповідач обґрунтовуючи заперечення не впливає на суть зобов“язальних відносин, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 08/10-10 від 08.10.2010р.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 12.3. договору, всі зміни та доповнення до нього, діють тільки у тому випадку, коли вони оформлені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Також, слід зазначити, що згідно наданої відповідачем відповіді на претензію позивача, відповідач посилається, що відповідно до листа ТОВ «Сафташ» від 08.10.2010р. лісопродукція на суму 11 744 грн. 38 коп. була відвантажена на адресу ПП «Весан Інтер Груп».
Згідно вимог прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог від 17.10.2011р. позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 2 043 грн. 52 коп.
Умовами договору, а саме, п.9.2. договору передбачено, що продавець (відповідач) зобов“язаний здійснювати поставку товару на умовах даного договору та при порушенні строків поставки сплатити покупцеві (позивачеві) штраф у розмірі 0,1 від суми невиконаних зобов“язань по поставкам за кожний день прострочки.
Як вбачається з договору, а саме, розділу 5, сторонами не конкретизовано дату поставки товару, а лише вказано, що терміном поставки є 2010 рік, а поставки здійснюються місячними партіями.
Укладаючи договір, сторони визначили, що моментом настання відповідальності продавця згідно п. 9.2. договору, є порушення ним строків поставки, тобто, необхідною передумовою застосування відповідальності визначеної п. 9.2. договору, є дата поставки з якої і починає обраховуватися період прострочки.
Враховуючи, що факт поставки за умовами зазначеного договору не відбувся, відповідно не можуть бути застосовані і наслідки, що пов“язані з несвоєчасно виконаним стороною за договором зобов“язанням у вигляді сплати штрафу.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2 043 грн. 52 коп. штрафу, оскільки вважає вимоги позивача в цій частині неправомірними та необґрунтованими.
Факт заборгованості відповідача в сумі 11 744 грн. 38 коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 580 від 08.10.2010р., актом звірки від 31.12.2010р.
Доказів сплати боргу в сумі 11 744 грн. 38 коп. відповідач не надав, тому вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 11 744 грн. 38 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 117 грн. 44 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково в сумі 11 744 грн. 38 коп..
2.Стягнути з Державного підприємства «Шосткинське лісове господарство» (41109, Сумська область, м.Шостка, вул. Кутузова, 1, код 00992987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафташ» (73013, м.Херсон, вул. Спортивна, 13, код 33726149) 11 744 грн. 38 коп. боргу; судові витрати: 117 грн. 44 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 2 043 грн. 52 коп. штрафу.
СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 14.11.2011 року.