09.11.11 Справа № 5021/2045/2011.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю. розглянув матеріали справи № 5021/2045/2011
за позовом: Сумської міської ради, м. Суми
до відповідачів: 1.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми
2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Суми
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно збудованих споруд,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідачів: 1. ОСОБА_4
2. ОСОБА_5
Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, а також зобов'язати відповідачів знести самовільно збудовані (розміщені) споруди: об'єкт нерухомого майна (кіоск шиномонтажу) загальною площею 17,0 кв. м. та об'єкт нерухомого майна в стадії будівництва площею 154 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Перший відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не погоджується з позовними вимогами позивача, зокрема, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних доказів, що свідчили б встановлення факту самовільного зайняття певної земельної ділянки першим відповідачем.
Крім того, перший відповідач зазначає, що в позовній заяві взагалі відсутній певний об'єкт спору, оскільки земельні ділянки мають свої конкретні технічні характеристики, а в даному випадку позивачем не вказаний конкретний користувач; конкретний номер спірної земельної ділянки; площа земельної ділянки, яку він просить зобов'язати саме відповідачів звільнити; координати земельної ділянки, яка є індивідуальною.
Перший відповідач також зазначає у своєму відзиві на позов, що у справі відсутні докази щодо встановлення факту самочинного будівництва першим відповідачем об'єктів нерухомого майна в АДРЕСА_1
Другий відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також не погоджується з позовними вимогами позивача, зокрема, у зв'язку з тим, що ніякого будівництва він не здійснював, а тому вимоги до нього щодо знесення самовільно збудованих споруд: об'єкту нерухомого майна (кіоску шиномонтажу) площею 17,0 кв. м. та об'єкту нерухомого майна в стадії будівництва площею 154 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1, є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
У своїй позовній заяві позивач просить суд зобов'язати обох відповідачів (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1.
З цієї позовної вимоги неможливо визначити, яку саме земельну ділянку по АДРЕСА_1 позивач просить суд зобов'язати кожного з відповідачів звільнити (якого розміру та земельна ділянка, які її координати, який кадастровий номер тієї ділянки, яку частину самовільно зайнятої земельної ділянки слід зобов'язати звільнити кожного з відповідачів).
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В якості доказу самовільного зайняття кимось земельної ділянки по АДРЕСА_1 позивач у своїй позовній заяві посилається на акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 05 серпня 2011 року, складений начальником та головним спеціалістом відділу контролю за використанням землі та врегулювання земельних спорів Управління земельних ресурсів Сумської міської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 14).
Однак, вищезгаданий акт не є доказом самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки по АДРЕСА_1, не є доказом самовільного будівництва відповідачами споруд (об'єктів нерухомості) на тій земельній ділянці, не є доказом використання на даний час саме відповідачами земельної ділянки та споруд (об'єктів нерухомості) по АДРЕСА_1.
Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 05 серпня 2011 року встановлено лише, що на згаданій земельній ділянці (невизначеного розміру, координат тощо) АДРЕСА_1 розміщено кіоск шиномонтажу та збудована споруда (приміщення).
Вищезгаданим актом не встановлено осіб, які володіють чи користуються кіоском та спорудою, а також не встановлено осіб, які самовільно зайняли (займають) земельну ділянку АДРЕСА_1. Актом взагалі не встановлено фактів самовільного зайняття будь - якими особами певної земельної ділянки та фактів самовільного будівництва кіоску та споруди будь - якими особами. В ході обстеження лише встановлено, що на земельній ділянці (невизначеного розміру, координат тощо) АДРЕСА_1 розміщено кіоск шиномонтажу та збудована споруда (приміщення).
Таким чином, згаданий акт не є доказом самовільного зайняття певної земельної ділянки АДРЕСА_1 в м.Суми спільно двома відповідачами у даній справі або частин земельної ділянки певних розмірів з певними координатами кожним з відповідачів.
Не є згаданий акт і доказом обґрунтованості другої позивної вимоги позивача щодо зобов'язання спільно обох відповідачів знести самовільно збудовані (розміщені) споруди : об'єкт нерухомого майна (кіоск шиномонтажу) загальною площею 17,0 кв. м. та об'єкт нерухомого майна в стадії будівництва площею 154 кв.м., розташовані в АДРЕСА_1.
Сам позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до довідки КП «Сумське міське БТІ» від 09.08.2011 року ( а.с. 40) за відповідачами по АДРЕСА_1 нерухомого майна не зареєстровано, тобто, відповідачі не є власниками об'єктів нерухомого майна АДРЕСА_1 в місті Суми , які позивач безпідставно та необґрунтовано просить суд зобов'язати саме відповідачів знести .
Твердження позивача, що об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 залишилося у власності відповідачів без відповідних правовстановлюючих документів є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2010 року у справі № 3/199-07, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2006 року між приватними підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є неукладеним і не створив для сторін прав та обов'язків. Таким чином, у першого відповідача (ФОП ОСОБА_1.) не виникло право власності на кіоск шиномонтажу площею 17,0 кв.м. по АДРЕСА_1.
Згідно рішення Господарського суду Сумської області від 29.03.2010 року у справі № 5/171-09 , договір купівлі-продажу комплексу обслуговування транспортних засобів від 19.11.2008 року між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є нікчемним і не створив юридичних наслідків , у тому числі : набуття підприємцем ОСОБА_2 права власності на об'єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1. Таким чином , у другого відповідача (ФОП ОСОБА_2.) не виникло право власності на нежитлові приміщення площею 17,0 кв. м. та нежитлові приміщення в стадії будівництва площею 154 кв. м. по АДРЕСА_1.
З огляду на все вищевикладене , безпідставними та необґрунтованими є позовні вимоги позивача, викладені в позовній заяві б/н від 25.08.2011 року, щодо зобов'язання спільно обох відповідачів звільнити самовільно зайняту (не визначену конкретно ні щодо обох відповідачів спільно, ні щодо кожного з відповідачів окремо) земельну ділянку по АДРЕСА_1 та щодо зобов'язання спільно обох відповідачів знести самовільно збудовані (розміщені) споруди: об'єкти нерухомого мана (кіоск шиномонтажу) площею 17,0 кв.м. та об'єкт нерухомого майна в стадії будівництва площею 154 кв.м. по АДРЕСА_1, оскільки позивач не надав суду належних доказів того, що саме відповідачі спільно займають на даний час певну земельну ділянку по АДРЕСА_1, яку вони спільно мають звільнити. В позовній заяві не зазначено розміру, координат , конфігурації, кадастрового номеру земельної ділянки , яка начебто зайнята спільно обома відповідачами та яку позивач просить суд зобов'язати звільнити разом обох відповідачів. Позивач не довів суду , що належними відповідачами у даній справі є зазначені ним відповідачі, оскільки не надав суду доказів , що саме відповідачі є власниками споруд , які позивач просить суд зобов'язати знести відповідачів, а також не довів суду що саме відповідачі здійснили самочинне будівництво об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 на певній земельній ділянці.
Тому, в задоволенні позову позивачеві має бути відмовлено.
Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 16, 376, 417 Цивільного кодексу України , ст. ст. 12, 83, 212 Земельного кодексу України , ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд
В задоволенні позову відмовити .