08.11.11 Справа № 5021/2357/2011.
Господарський суд Сумської області у складі судді Лугової Н.П. розглянувши матеріали справи, -
За позовом Некрасівського фермерсько - селянського господарства, м.Глухів, Сумської області
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Суми
про визнання недійсним договору про спільну діяльність та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 11.08.2011р.
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 4086 від 02.09.2011р.
У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Кириченко - Шелест А.Г.
Суть спору: позивач згідно вимог позовної заяви просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність підписаний 22.05.2006р. між Некрасівським фермерсько - селянським господарством та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 87,0996 га.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог.
У відзиві відповідач вказує, що на момент укладення оскаржуваного договору, не вимагалось взяття на облік в органах державної податкової служби договорів про спільну діяльність, а також їх реєстрація у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому, вважає, що на момент вчинення правочину сторонами дотримано усіх вимог передбачених законодавством.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін по справі, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:
Згідно укладеного між Ямпільською районною державною адміністрацією та Некрасівським фермерсько - селянським господарством договору оренди землі з розташованими на ній водним об“єктом загальнодержавного значення від 22.05.2006р., позивачеві у справі було надано в строкове платне користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб, що знаходяться на території АДРЕСА_1 загальною площею 87,0996 га.
22.05.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовилися про організацію спільної діяльності у сфері користування вищезазначеною земельною ділянкою (водний об“єкт та прибережна захисна смуга навколо водойми) для сільськогосподарського використання - рибогосподарських потреб.
Згідно п. 1.1., сторони домовилися про організацію спільної діяльності у сфері користування земельною ділянкою (водний об“єкт та прибережна захисна смуга навколо водойми) для сільськогосподарського використання - рибогосподарських потреб, що знаходяться в оренді у позивача на підставі договору оренди землі від 22.05.2006р.
Позивач посилається на те, що до 2010р. відповідач не здійснював діяльності, але у 2010 р. відповідачем було самовільно зайнято водний об“єкт на підставі договору про спільну діяльність від 22.05.2006р. та розпочато несанкціонований вилов риби без реєстрації договору, сплати відповідних податків, дозволу на спецводокористування та укладення договору оренди чи суборенди. А тому, внаслідок вказаних дій відповідача, позивач фактично позбавлений можливості користуватися орендованим водним об“єктом.
Також, позивач посилається на те, що сторонами за договором не було створено просте товариство як це передбачено ст. 1130 ЦК України, спільний рахунок для внесення коштів відкритий не був, розподіл прибутку від спільної діяльності не здійснювався та присвоювався відповідачем в період з 2006 по 2011 рік та не вівся податковий облік.
Крім того, як зазначає позивач, вищевказаний договір підлягає визнанню недійсним з підстав визначених ст.ст. 203 та 215 ЦК України, оскільки його не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку у податкових органах відповідно до п. 4.12.3. наказу Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998р. «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов“язкових платежів), яким передбачено взяття на облік в органах державної податкової служби договорів, оподаткування спільної діяльності за якими здійснюється відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та сторонами не здійснювалась спільна діяльність.
Статтею 1131 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов“язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до вимог ст.ст. 1132, 1133 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов“язання об“єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв“язки.
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Сумської області в справі № 5021/1316/2011 від 01.08.2011р . було встановлено, що оспорюваний договір є договором, саме, простого товариства.
Відповідно до п. 7.3. договору, підведення підсумків спільної діяльності, облік затрат на її ведення і розподіл прибутку між сторонами здійснюється на основі звіту, який щорічно складає відповідач.
Слід зазначити, що згідно п.7.5. договору, оподаткування прибутку від спільної діяльності здійснюється сторонами у порядку передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до п.5.1. договору, керівництво спільною діяльністю та веденням спільних справ доручалося відповідачу по справі.
Отже, зі змісту договору від 22.05.2006р. вбачається, що він має на меті досягнення господарської діяльності з метою одержання прибутку.
Визначена у п.1.1. договору, мета спільного користування земельною ділянкою (водний об“єкт) для рибогосподарських потреб суперечить ст. 51 Водного кодексу України яка передбачає, що передача орендарем права на оренду водного об“єкта чи його частини іншим суб“єктом господарювання забороняється.
Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно до п. п. 4.12.3. наказу Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998р. «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов“язкових платежів), договір про спільну діяльність від 22.05.2006р. підлягає взяттю на облік в органах державної податкової служби договорів, оподаткування спільної діяльності за яким здійснюється відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, чинним на момент укладення договору законодавством було передбачено обов“язкову державну реєстрацію договорів про спільну діяльність яку здійснює від імені держави податковий орган.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Правочини (договори) у яких відсутні встановлені законодавством умови необхідні для їх укладення, зокрема, відсутня його реєстрація не є укладеними.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
Відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Таким чином, сторонами у справі не було додержано вимог передбачених чинним законодавством для укладення договору про спільну діяльність, необхідною передумовою для вчинення якого було здійснення державної реєстрації правочину.
Виходячи з викладеного, договір про спільну діяльність підписаний 22.05.2006р. між Некрасівським фермерсько - селянським господарством та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 є неукладеним, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 11.11.2011р.