79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.10.06 Справа № 5/216-А
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Болехівській І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі ДПІ у м. Ужгороді) від 16.08.2006р. № 22180/9/10
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 09.08.2006р.
у справі № 5/216-А
за позовом Приватного підприємства «Два кольори», м. Ужгород
до відповідача ДПІ у м. Ужгороді, м. Ужгород
про визнання протиправним акту № 46 від 29.03.2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та про спонукання податкового органу до вчинення юридично значимих дій
за участю представників:
від позивача - Матвіїв С.І. -представник;
від відповідача - Товтин М.В. -начальник юридичного відділу.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59, Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз'яснено.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 09.08.2006р. у справі №5/216-А, суддя Йосипчук О.С., позов задоволено повністю, визнано нечинним рішення ДПІ в м. Ужгороді (оформлене Актом № 46 від 29.03.2006 року) про анулювання реєстрації ПП “Два кольори», як платника податку на додану вартість; зобов'язано ДПІ в. м. Ужгороді відобразити в обліковій картці платника ПП “Два кольори» фінансові результати, згідно податкових декларацій, поданих в березні 2006 року, квітні 2006 року, травні 2006 року, та червні 2006 року.
ДПІ у м.Ужгороді не погодилась з постанвою суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області у даній справі та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Скаржник зокрема, посилається на абз.»г» п.9.8. ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість», відповідно до якого реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду. Відповідно, податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах “а»-“б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах “в»-“г» цього пункту.
Скаржник посилається також на вимоги Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за №208/4429, та стверджує, що рішення щодо анулювання реєстрації прийняте відповідачем відповідно до вимог вказаного положення та Закону України “Про податок на додану вартість». На думку скаржника, твердження позивача про те, що Закон України від 25.03.2005 року №2505-IV набрав чинності 31.03.2005 року і його норми розповсюджуються лише на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, є безпідставними, оскільки в Законі не передбачено жодних винятків і обмежень щодо початку перебігу дванадцятимісячного строку, встановленого статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість».
Крім того, суд першої інстанції не міг застосовувати до даних правовідносин частину 2 статті 58 Конституції України, оскільки відсутність оподатковуваних операцій платника податку на додану вартість протягом року в жодному разі не кваліфікується як правопорушення.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів її безпідставності та необгрунтованості. Зокрема, посилається на те, що скаржником так і не доведено порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні судового рішення у справі, а твердження відповідача про невірність висновків суду першої інстанції, їх невідповідність чинному законодавству та фактичним обставинам справи не відповідають дійсності. Так, посилання відповідача на статтю 9 Закону України “Про податок на додану вартість» та ч.2 ст. 58 Конституції України, на думку позивача, не можуть служити підставою для скасування постанови у справі, оскільки нічого спільного із висновками суду першої інстанції не мають. Судом під час розгляду справи було досліджено і оцінено в сукупності усі докази у справі, якими підтверджувались чи спростовувались позиції сторін, надано їм належну правову оцінку. Так, дійсно судом правомірно застосовано п.9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість», який надає право податковому органу анулювати реєстрацію платника ПДВ у випадку, встановленому в пп.»ґ» пункту 9.8. статті. Проте, на думку представника позивача, скаржник невірно посилається на неправильне застосування судом частини 2 ст.58 Конституції України, оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови таку норму закону не застосовував. Натомість, господарським судом, і це вбачається із тексту рішення, правомірно застосовано частину 1 названої статті, яка визначає момент набрання та припинення нормативно-правовими актами чинності в часі.
Позивач посилається на ту обставину, що нормативно-правові акти за загальним правилом не можуть поширювати свою дію в часі на правовідносини, які існували до набрання ними чинності, а тому посилання скаржника на правомірність застосування податковим органом Закону України від 25.03.2005 року №2505-IV не відповідає змісту законодавства і апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У відповідності до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Водночас, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із статтею 86 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Твердження скаржника про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи підтвердження у матеріалах справи не знайшло. Господарським судом Закарпатської області зроблено вірні висновки щодо неможливості зворотньої дії норми права в часі, та про відсутність у податкового органу законних підстав для застосування до позивача пп.»ґ» пункту 9.8. статті 9 Закону України »Про податок на додану вартість» та анулювання реєстрації ПП »Два кольори», як платника податку на додану вартість, оскільки початком дванадцятимісячного периоду, протягом якого позивачем не здійснювались оподатковувані податком на додану вартість господарські операції, припадає на березень 2005 року, тобто на час, коли Закон України №2505-IV ще не набрав чинності.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в порядку ст.86 КАС України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та, керуючись законом, підставно задоволив заявлений адміністративний позов.
Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає вимогам закону, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 09.08.2006р. у справі №5/216-А слід залишити без змін.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, Львівський апеляційний господарський суд
ухвалив:
Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий-суддя Процик Т.С.
суддя Галушко Н.А.
суддя Юрченко Я.О.