Кіровоградської області
23.11.11 Справа № 3/48
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні cкаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на дії органу Державної виконавчої служби у справі № 3/48
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті";
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 126 386 грн. 27 коп.
Представники:
позивача (стягувача) - участі не брав;
відповідача (боржника) - участі не брав;
Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ - старший державний виконавець Соловйова Н.П., довіреність б/н від 26.10.11.
Особа, присутня у зсіданні: старший державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Москалець Н.А., посвідчення № 548.
06.10.11 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - підприємець ОСОБА_1) на підставі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України подана скарга про визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.08.11 при здійсненні виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Кіровоградської області, виданого 01.06.09 у справі № 3/48.
У запереченнях на скаргу Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (далі по тексту - Кіровський ВДВС) просить скаржнику відмовити у задоволенні його вимог, посилаючись на те, що
згідно п. 1, п. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставне майно в порядку виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, а для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно може бути звернено лише у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;
за наданою представником ПАТ КБ "ПриватБанк", який є заставодержателем автомобіля VOLKSSWAGEN B6 Haghline, 2008 р.в., держ. номер ВА 7573 (далі по тексту - автомобіль), довідкою заборгованість по кредитному-заставному договору від 25.06.08 склала станом на 25.06.11 561 425 грн. 30 коп., тобто застава виникла до винесення судом рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" (далі по тексту - ТОВ "Ріелті-Сіті") заборгованості у розмірі 123 292 грн. 12 коп.;
до відділу наданий висновок експертного авторизованого дослідження № 582 про оцінку транспортного засобу, згідно якого ринкова вартість названого автомобіля на 04.08.11 склала 153 782 грн. 22 коп., а отже вартість предмета застави є меншою ніж заборгованість заставодержателю;
звернення на майно з вищевикладених причин є недопустимим;
згідно акта державного виконавця від 01.08.11 встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і на підставі п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" 05.08.11 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
При розгляді доводів скаржника, заперечень органу Державної виконавчої служби на скаргу господарський суд встановив наступне.
Згідно з частиною першою ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Частиною першою ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копія постанови державного про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження шляхом надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржник, відповідно до ст. ст. 7, 8 зазначеного Закону є учасником та стороною виконавчого провадження.
Докази надсилання підприємцю ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05.08.11 рекомендованим листом з повідомленням про вручення відсутні, як відсутні й докази отримання таким підприємцем названої постанови.
За доводами особи, що подала скаргу, представник боржника ОСОБА_3 на підставі поданої ним заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ознайомлений із матеріалами справи № 3/48 в господарському суді Кіровоградської області 04.10.11, тобто після такого ознайомлення боржнику стало відомо про наявність постанови від 05.08.1. Такі доводи органом Державної виконавчої служби не спростовані.
З викладеного слідує, що десятиденний строк, передбачений ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, для подання скарги боржником не пропущений.
Постановою ВП № 13629896 від 09.07.09 державним виконавцем Кіровського ВДВС було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Кіровоградської області у справі № 3/48, виданому 01.06.09 про стягнення з підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ріелті Сіті" 123292 грн. 12 коп. заборгованості.
Постановою "Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження" АЕ 337394 від 12.11.09 названий державний виконавець наклав арешт на автомобіль підприємця ОСОБА_1 за заборонив його відчуження. Про публічне обтяження - арешт рухомого майна на підставі постанови АЕ 337394 від 09.07.09 свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 25314966, виданий 13.11.09.
11.08.10 постановою ВП № 13629896 старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Соловйовою Н.П. об'єднані у зведене виконавче провадження: виконавче провадження № 13629896 з примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області № 3/48, виданого 01.06.09 із виконавчим провадженням № 233433326, яке веде Кіровський ВДВС (назва виконавчого документа, за яким ведеться виконавче провадження не зазначена).
Постановою державного виконавця Кагляка О.В. від 05.08.11, затверджену начальником Кіровського ВДВС 05.08.11, при примусовому виконання наказу № 3/48, виданого 01.06.09 господарським судом Кіровоградської області та виконавчого листа № 2-1708, виданого 25.05.10 "Кіровським р/с", про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ріелті Сіті" та ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості на загальну суму 159 450 грн. 34 коп. у зв'язку із завершенням виконавчого провадження знятий арешт з автомобіля.
За постановою від 05.08.11 при примусовому виконанні наказу № 3/48, виданому 01.06.09 господарським судом Кіровоградської області, Кіровським ВДВС виконавчий документ повернутий ТОВ "Ріелті-Сіті", тоді як у зведеному виконавчому провадженні така особа не є єдиним стягувачем.
Скарга підприємця ОСОБА_1 визнана господарським судом поданою обґрунтовано.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що встановлено ч. 1 ст. 11 названого Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 52 зазначеного Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Майно, на яке не може бути звернуто стягнення визначено ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження". Автомобіль не є майном, на яке не може бути звернуто стягнення.
Як встановлено ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення майна; для оцінки транспортних засобів державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який проводить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Державним виконавцем Кіровського ВДВС, яким проводилося виконання наказу господарського суду, названого вище, був здійснений арешт майна - автомобіля, належного боржникові для забезпечення реального виконання рішення, однак оцінка транспортного засобу, як і його реалізація не проводилися.
Посилаючись на те, що автомобіль є заставним майном, Кіровський ВДВС не довів того, що це є підставою для повернення виконавчого документа - наказу господарського суду стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з причин відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Як встановлено ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", що регулює звернення стягнення на заставлене майно, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Докази того, що особа, яка вважає, що автомобіль, на який накладено арешт належить їй, а не боржникові, зверталася до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" і суд прийняв рішення про задоволення позову, або були інші, передбачені названою статтею підстави для зняття арешту, відсутні.
Правові підстави постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.08.11 за п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця Кіровського ВДВС були відсутні, тобто такі дії не неправомірними. Крім того, господарський суд враховує те, що боржнику не була надіслана копія названої постанови в порядку, встановленому частиною першою ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження"
Скарга підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню господарським судом.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на дії Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції задовольнити.
2. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.08.11 при здійсненні виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Кіровоградської області, виданого 01.06.09 у справі № 3/48.
3. Засвідчені належним чином примірники ухвали направити сторонам, Кіровському відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, Головному управлінню юстиції в Кіровоградській області (до відома).
Ухвала господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у п'ятиденний строк до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н. В. Болгар